26 березня 2025 року Справа № 915/1278/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк»,
до відповідача-1: Фермерського господарства “Украгро-Урожай»,
до відповідача-2: ОСОБА_1 ,
про: стягнення солідарно заборгованості у розмірі 388802,80 грн, -
Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 18.10.2024 (вх.№12631/24), в якій просить суд стягнути солідарно з Фермерського господарства “Украгро-Урожай» та ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 05.11.2014 в загальному розмірі 388802,80 грн, з яких: 300000,0 грн - заборгованість за кредитом, 51787,59 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 37015,21 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на порушення фермерським господарством зобов'язань з погашення кредиту, внаслідок чого у банку виникло право захисту свого порушеного права шляхом солідарного стягнення зазначеної заборгованості з Фермерського господарства “Украгро-Урожай» та ОСОБА_1 , яка згідно укладеного з банком договору поруки від 14.01.2019, є поручителем фермерського господарства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024, - справу №915/1278/24 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Оскільки, відповідачем-2 у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд на підставі ч.ч.6, 8 ст.176 ГПК України здійснив відповідний запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) та інших персональних даних, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_1 .
Згідно відповіді №857898 від 21.10.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 23.10.2024 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
31.10.2024 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків б/н від 30.10.2024 (вх.№13310/24), зазначених в ухвалі суду від 23.10.2024.
Ухвалою суду від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.12.2024.
Підготовчі засідання призначені на 14.01.2025 та 29.01.2025 судом відкладались з метою забезпечення участі відповідача в режимі відеоконференції та належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Ухвала суду від 29.01.2025 була направлена судом на адреси відповідачів та повернулась до суду з відмітками поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно із ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Також судом 29.01.2025 у відповідності до ч.4 ст.122 ГПК України було здійснено опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (http://www.reyestr.court.gov.ua/) про виклик відповідачів та повідомлено їх про дату, час і місце розгляду даної справи, призначеної на 27.02.2025.
За таких обставин враховуючі приписи п.5) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
27.02.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.03.2025.
Відповідачі не скористалися наданим їм ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростували.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
У судовому засіданні 26.03.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частині рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
За вказаних обставин, суд вважає, що справа розглянута протягом розумного строку, з урахуванням необхідності дотримання процесуальних прав обох відповідачів та надання їм достатнього часу для подання заперечень (у разі їх наявності).
За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
05.11.2014 головою Фермерського господарства «Украгро-урожай» (надалі - Ф/г «Украгро-Урожай») підписано заяву про відкриття поточного рахунку.
Позивач стверджує, що цією заявою Ф/г «Украгро-Урожай» приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі -Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 05.11.2014 (далі - Договір) та взяло на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до Договору Ф/г «Украгро-Урожай» було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Згідно Виписки банка по рахунку № НОМЕР_2 , Ф/г «Украгро-Урожай» було встановлено кредитний ліміт у сумі 300000,0 грн, який станом на 21.09.2020 було винесено на прострочення.
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 27.09.2024 Ф/г «Украгро-Урожай» має заборгованість у загальному розмірі 388802,80 грн., яка складається з наступного:
- 300000,0 грн - заборгованість за кредитом;
- 51787,59 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 37015,21 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Розгорнутий розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не заперечений та не спростований відповідачами.
Зобов'язання з погашення вказаного кредитного ліміту було забезпечено Договором поруки №Р1547457218431669496 від 14.01.2019 (надалі - Договір поруки), укладений з поручителем ОСОБА_1 (надалі - поручитель), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Ф/г «Украгро-Урожай» зобов'язань за договорами приєднання до:
- Розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі «Угода 1» по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом; б) комісійної винагороди; в) винагороди за користування ліміту відповідно до 3.2.1.4.11 «Угоди 1»; г) кредиту в розмірі 50000 грн.
Договором поруки передбачено, що якщо під час виконання «Угоди 1» зобов'язання боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, останній, при укладанні цього Договору, надає свою згоду на збільшення зобов'язань за «Угодою 1» (у т.ч. щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов'язань за «Угодою 1») в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладання окремої угоди про таке збільшення з поручителем не потрібні (п.1.1.1 Договору поруки).
Відповідно до п.1.2. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою-1 та Угодою-2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно п.1.5 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за «Угодою 1» та/або «Угодою 2», боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно п.п.2.1.2 п.2.1 Договору поруки кредитор має право у разі невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє право кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку не виконання боржником зобов'язань.
Сторонами також погоджено, що порука за договором припиняється через 15 років після
його укладення. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за «Угодою 1» і/або «Угодою-2» договір поруки припиняє свою дію (п. 4.1 Договору поруки).
Позивач стверджує, що оскільки зобов'язання за кредитним договором позичальником належним чином не виконується, то він звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів (позичальника та поручителя) заборгованості за договором в солідарному порядку.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ “ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
В підтвердження наявності у відповідача-1 непогашеної заборгованості за Договором, позивачем надано Довідку про розмір встановленого Ф/г «Украгро-Урожай» кредитного ліміту від 16.10.2024, банківську виписку по рахункам відповідача-1 за період з 06.11.2014 по 30.09.2024 та розрахунок заборгованості за Договором станом на 27.09.2024.
Суд зазначає, що зобов'язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредит в межах встановленого кредитного ліміту, в підтвердження чого надано банківські виписки по рахунку відповідача-1, в яких відображено рух коштів на рахунку, що не спростовано відповідачами по справі.
Відповідачем-1 не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його рахунками, що містяться в матеріалах справи, які є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18-ц, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №759/11453/20.
Відповідачами не надано суду доказів повернення позивачу 300000,0 грн заборгованості за кредитом та не спростовано розміру цієї заборгованості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку та в повному обсязі АТ КБ “ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд доходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 300000,0 грн грн.
Щодо заявлених банком вимог про стягнення з відповідачів заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 51787,59 грн та комісії за користуванням кредитом у сумі 37015,21 грн, слід зазначити наступне.
У відповідності до ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Розрахунок позовних вимог в цій частині судом перевірено, відповідачами не заперечено.
Згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-яких доказів того, що відповідачі належним чином і в повному обсязі виконали свої зобов'язання за кредитним договором, відповідачі, у порушення приписів ст.ст.73,74 ГПК України, суду не надали, тобто не довели безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідачів.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства “Украгро-Урожай» (54028, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.81/15, код ЄДРПОУ 38636757) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором б/н від 05.11.2014 в загальному розмірі 388802,80 грн, з яких: 300000,0 грн - заборгованість за кредитом, 51787,59 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 37015,21 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом та 4665,64 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складене 10.04.2025.
Суддя М.В.Мавродієва