ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2025Справа № 910/530/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Департаменту патрульної поліції
про стягнення 131 450,00 грн.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Департаменту патрульної поліції з вимогою про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування в розмірі 131 450 грн. у зв'язку з ДТП яка сталась 29.04.2022 року.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 6, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що у позивача наявне право щодо отримання раніше здійсненої виплати страхового відшкодування, оскільки працівника відповідача визнано винним у спірній ДТП.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.01.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.
05.02.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що обставини про наявність у його працівника вини у ДТП позивачу були відомі на момент виплати страхового відшкодування, тому підстави застосовувати ст. 1212 ЦК України відсутні.
12.02.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.
17.02.2025 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.04.2022 на автодорозі «Виступовичи - Житомир - Могилів Подільський» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю патрульного автомобіля "СКС МОU-04 МП", державний номер НОМЕР_1 , під керуваннями Шибистюка В.Ю. та автомобіля "Mercedes Benz", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes Benz", державний номер НОМЕР_2 застрахована не була.
23.01.2023 відповідач внаслідок пошкодження транспортного засобу "СКС МОU-04 МП", державний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача в порядку ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до платіжних інструкцій №№ 920465 від 05.04.2023, 922262 від 16.05.2023 позивач перерахував на рахунок відповідача 130 000 грн. та на рахунок експерта 1 450 грн., а загалом 131 450 грн. страхового відшкодування.
Разом з цим, постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17.01.2023 у справі № 279/2390/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП., а ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскільки винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 , то ДТП не являється для нього страховим випадком, а тому з посиланням на ст. 6, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на свою користь 131 450 грн. безпідставно одержаних коштів.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно із п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для і виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Вказана норма Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих.
Нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, враховуючи викладене вище, відповідач є особою, відповідальною за збитки в ДТП, яке відбулось 29.04.2022 та зберегло виплату, яку б мало здійснити (або його страховик) на користь потерпілої особи, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання безпідставно одержаних коштів відповідачем у розмірі 131 450 грн.
Доводи відповідача про обізнаність позивача, на час виплати страхового відшкодування, про наявність у його працівника вини у скоєнні ДТП не звільняють його від обов'язку повернути безпідставно одержані кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України. Тому вказані доводи є необгрунтованими.
Доказів сплати відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 131 450 грн. матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 131 450 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3; код 40108646) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, код 21647131) 131 450 (сто тридцять одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. безпідставно одержаних коштів, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак