вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.04.2025м. ДніпроСправа № 904/4509/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро", м. Дніпро
про стягнення 873 900,00 грн.
Представники:
від позивача Губорєва Я.А.
від відповідача Васильченко А.А.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 873 900,00 грн., що складають плату за використання вагонів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог АТ "Українська залізниця" посилається на те, що під час розрахунку провізних платежів по перевізним документам, а саме плати за використання власних вагонів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів, позивачем помилково було застосовано середню швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, як за маршрутний або контейнерний поїзд, а саме 174 км/добу, тоді як необхідно було застосувати середню швидкість перевезення власного вагону перевізника як для зерновозів експортного сполучення вагонної відправки, а саме 79 км/добу.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що останній не є відправником або одержувачем у даних правовідносинах, у зв'язку з чим спір в частині стягнення плати за користування вагонами повинен вирішуватися між відправником та залізницею відповідно до статті 137 Статуту залізниць України.
Вважає ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" також безпідставними посилання позивача на пункт 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, відповідно до якого плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір. Так, за твердженням відповідача, вказаною нормою чітко визначено, що плата може вноситися іншим платником, але не може бути стягнена з нього.
Посилається відповідач у відзиві на позовну заяву і на те, що пунктом 7.3. договору "Про надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом" від 16.03.2020 встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спірні залізничні накладні №№ 47714514, 47715529, 47729900, 47740030, 47755467 оформлені відправником ПП "Атланта-Агро" та прийняті залізницею до перевезення 10.01.2023, 11.01.2023, 12.01.2023, 13.01.2023. Таким чином на момент звернення позивача з позовом до суду у жовтні 2024 року строк позовної давності тривалістю в один рік вже сплив у січні 2024 року.
З огляду на зазначені вище обставини, ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" просить відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в повному обсязі.
08.11.2024 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнє зазначає, зокрема, про те, що строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Зауважує АТ "Українська залізниця", що 17.03.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.05.2022, відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Враховуючи наведені норми законодавства, позивач вважає, що строки позовної давності щодо стягнення плати за використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця", заявлені в позовній заяві, зважаючи на те, що недобір виявлено в червні 2024 року, - не сплинули.
12.11.2024 від ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява, яка фактично є запереченнями на відповідь АТ "Українська залізниця", в яких відповідач зазначає про те, що перевізник в разі перевірки внесених відправником відомостей до накладної зобов'язаний скласти відповідний акт на підтвердження обставин їх неправильності чи неточності, проте, жодних доказів невідповідності даних, внесених відправником (ПП "Атланта-Агро"), у спірних залізничних накладних позивачем надано не було (акт загальної форми).
Вказує ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" про те, що, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відправником (ПП "Атланта-Агро") було узгоджено ціну договору як провізну плату шляхом заповнення саме позивачем на станції відправлення графи 30 "Тарифні відмітки" накладної. Сторонами не заперечуються обставини того, що оплату на підставі внесених до накладеної даних, відповідачем здійснено в повному обсязі.
При цьому, позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження проведення перевірки правильності сплаченої провізної плати шляхом складання актів загальної форми, як то передбачено пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів.
14.02.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшли пояснення, до яких останнім долучено копії договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" (на вимогу суду), протоколу № ДПридн-03/1770 від 04.07.2024 наради про розгляд акту перевірки окремих питань щодо отримання в повному обсязі належних залізниці платежів по Аукціонах з продажу послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця", копію протоколу від 10.10.2024 оперативної наради за результатами позапланової перевірки окремих питань щодо отримання в повному обсязі належних залізниці платежів по Аукціонах з продажу послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця".
Відповідно до частин 1, 4, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з частинами 1, 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на те, що вказані документи (копії протоколу № ДПридн-03/1770 від 04.07.2024 та протоколу від 10.10.2024) подано після закінчення встановленого законом процесуального строку, останні залишаються господарським судом без розгляду.
02.04.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" до суду подані додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначає, зокрема, про те, що з нарахування недоотриманої плати, внесення будь-яких змін до перевізних документів можливе лише до моменту видачі вантажу одержувачеві. До того ж, за твердженням ТОВ "Комерс Сіті Дніпро", чинне законодавство не передбачає можливості донарахування плати за перевезення вантажу після його одержання вантажоодержувачем з причин неправильного розрахунку вартості наданих послуг.
13.03.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою від 21.10.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4509/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У подальшому, господарським судом вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4509/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.01.2025, про що постановлено ухвалу від 06.01.2025.
07.01.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС, яка господарським судом задоволена, про що постановлено ухвалу від 08.01.2025.
27.01.2025 від ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні, що відбулось 28.01.2025, представником позивача заявлено усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Вказані клопотання господарським судом задоволено, підготовче засідання відкладено до 11.02.2025, про що постановлено ухвалу від 28.01.2025.
У підготовчому засіданні, що відбулось 11.02.2025, судом запропоновано позивачу надати копію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом ТОВ "Комерс Сіті Дніпро".
Представником позивача заявлено усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, яке господарським судом задоволено.
Ухвалою від 11.02.2025 господарським судом оголошено перерву до 05.03.2025.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 02.04.2025, про що постановив ухвалу від 05.03.2025.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
02.04.2025 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача плати за використання вагонів.
Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-32150080/2020-001 від 16.03.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Приватного підприємства "Атланта-Агро" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Отже, Приватне підприємство "Атланта-Агро" (вантажовідправник) було приєднано АТ "Українська залізниця" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства "Українська залізниця" про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" (далі - замовник, відповідач у даній справі) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Згідно з пунктом 1.3. договору маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Пунктом 1.4. договору встановлено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. договору та законодавства (пункт 1.5. договору).
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6. договору).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7.).
Відповідно до пункту 1.8. умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП:
- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.
До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір (пункт 1.9.).
Згідно з пунктом 1.10. договору останній є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1. договору.
Обов'язки замовника: надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України (оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника) та ін (підпункти 2.1.1., 2.1.4., 2.1.5. пункту 2.1. договору).
Відповідно до підпункту 2.3.2. пункту 2.3. договору залізниця зобов'язана приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (пункт 4.1. договору).
Пунктом 7.3. договору визначено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1.).
Договір припиняється:
- у зв'язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або
- у зв'язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або
- з підстав, визначених законодавством (пункт 12.2.).
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що згідно з умовами аукціону № RCD001-UA-20221223-66655 від 27.12.2022 переможець (ПП "Атланта-Агро") придбав послугу з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон за 1 добу) 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутна відправка 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози), ціна реалізації лота 2 913,00 грн.
Перевезення по вказаним 50-ти зерновозах оформлені вантажовідправником ПП "Атланта-Агро" від станції Мирова до станції Одеса-Порт (експ.) в різні доби по 5-ти перевізним документам із зазначенням в гp. 7 "Заяви відправника" - "Маршрутний поїзд № __. Для вивезення водним транспортом у Швейцарію", в графі 13 "Платник" - вказано ТОВ "Комерс Сіті Дніпро", а саме:
- 10.01.2023 - ЕПД № 47714514 - 16 вагонів (ЕЦП о 18:06 год, відправлення 11.01.2023 о 17 год 40 хв) - відмітка в гpафі 7 "Маршрутний поїзд № 011001";
- 10.01.2023 - ЕПД № 47715529 - 3 вагона (ЕЦП о 19:10 год, відправлення 11.01.2023 о 17 год 40 хв) - відмітка в гpафі 7 "Маршрутний поїзд № 011001";
- 11.01.2023 - ЕПД № 47729900 - 12 вагонів (ЕЦП о 15:09 год., відправлення 14.01.2023 о 11 год 46 хв) - відмітка в гpафі 7 "Маршрутний поїзд № 011101";
- 12.01.2023 - ЕПД № 47740030 - 12 вагонів (ЕЦП о 11:50 год., відправлення 14.01.2023 о 11 год 46 хв) - відмітка в гpафі 7 "Маршрутний поїзд № 011201";
- 13.01.2023 - ЕПД № 47755467 - 7 вагонів (ЕЦП о 12:34 год., відправлення 14.01.2023 о 14 год 00 хв) - відмітка в гpафі 7 "Маршрутний поїзд № 011301".
Вказує позивач, що згідно з п. 2.1.9. договору замовник зобов'язаний забезпечувати належне оформлення перевізних та платіжних документів. Оформлення перевізних документів здійснюється згідно з Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084. В Поясненнях (Додаток 3 до Правил оформлення перевізних документів) щодо заповнення накладної до цих Правил зазначається, що графу 13 "Платник" заповнює відправник.
АТ "Українська залізниця" наголошує, що в накладних №№ 47714514, 47715529, 47729900, 47740030, 47755467 відправником ПП "Атланта-Агро" в графі 13 "Платник" вказано - ТОВ "Комерс Сіті Дніпро".
Відповідно до п. 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.
Позивач зазначає, що у п. 1.4. договору вказано, що "надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами". Спірні вагони не були відправлені маршрутним поїздом, що підтверджується натурними листами поїздів: № 3803, індекс 4657-007-4658 від 12.01.2023 в кількості 24 вагонів; № 3801, індекс 4657-009-4658 від 13.01.2023 в кількості 7 вагонів; № 3501, індекс 4657-021-4660 від 11.01.2023 в кількості 19 вагонів.
Згідно з п. 3.2. договору замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються, зокрема із плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).
Позивач зазначає, що за перевізними документами №№ 47714514, 47715529, 47729900, 47740030, 47755467, які опрацьовані станцією Мирова через АРМ ТВК, при розрахунку нормативної кількісті діб використання власного вагону перевізника у вантажному або порожньому рейсах програмним забезпеченням автоматично застосовувалась середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, як за маршрутний або контейнерний поїзд, а саме 174 км/добу. Згідно розрахунків, які надала аудиторська група, слід було застосовувати середню швидкість перевезення власного вагону перевізника як для зерновозів експортного сполучення вагонної відправки, а саме 79 км/добу.
За проведеним перерахунком позивача у відповідності до умов оформлення даних перевезень як "Групова відправка" останнім недоотримано належних коштів в сумі 873 900,00 грн. з ПДВ (14 565,00 грн. за вагон (55 347,00 - 40 782,00) х 50 вагонів = 728 250,00 грн. х 20%).
Позивач вважає, що у нього є всі належні підстави для стягнення з відповідача недоотриманих коштів, а саме, плати за використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" в сумі 873 900,00 грн з ПДВ, враховуючи, що ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" є платником за вищезазначеними перевезенням.
Вказані обставини стали причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Аналогічні положення містяться в статті 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень статті 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Відповідно до пункту 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену статтею 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством.
Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (пункт 1.3. Правил розрахунків).
Згідно з пунктом 1.5. Правил розрахунків розрахунки за перевезення вантажів експортно - імпортних здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону). Припортові станції - це станції, які обслуговують морські та річкові порти України і яким, крім основного коду, присвоєно додатковий експортний код. Прикордонна станція - це станція, що розташована перед кордоном із суміжною державою. Наступною за цією станцією є станція суміжної держави.
При цьому, пунктом 1.9. Правил розрахунків визначено, що остаточні розрахунки за експортні вантажі, за перевезення яких платежі були сплачені на станції відправлення, провадяться на прикордонній станції, яка передає вантаж на іноземну залізницю. Виявлені суми недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна станція зазначає в копії дорожньої відомості. Розрахунки за перебори та недобори в цих випадках провадяться фінансово-економічною службою залізниці з відправником.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому, термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що для забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України АТ "Укрзалізниця" здійснює міжнародні перевезення у прямому залізничному, прямому змішаному та непрямому міжнародному сполученнях.
Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", пряме залізничне сполучення - перевезення вантажів і пасажирів у межах двох і більше залізниць України; пряме змішане сполучення - перевезення, що здійснюється залізничним та іншими видами транспорту за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях; непряме міжнародне сполучення - перевезення між Україною та іноземними державами з переоформленням транспортного документа в процесі транспортування; міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.
Відповідно до пункту 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 863/5084 від 24.11.2000, в редакції наказу Мініфраструктури України від 08.06.2011 № 138 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Відповідно до пункту 2.5. Правил оформлення перевізних документів у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 "Найменування вантажу" - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом у ______" (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом з _____" (зазначається країна відправлення).
Матеріалами справи підтверджується, що за замовленням позивачем у січні 2023 відповідно до залізничних накладних №№ 47714514, 47715529, 47729900, 47740030, 47755467 здійснено перевезення експортного вантажу до станції Одесса-Порт (експ.).
Відповідно до пункту 2.5. Правил оформлення перевізних документів у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення.
Графа 7 вказаних накладних містить відомості про перевезення вантажу для його подальшого вивезення у Швейцарію, тобто, в даному випадку має місце саме непряме міжнародне (експортне) перевезення вантажу, частину якого здійснено залізничним шляхом до порту України за накладною внутрішнього сполучення, а не відповідно до умов Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) чи Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), що виключає необхідність застосування показника Vср як для експортного сполучення.
Суд зауважує, що у таблиці 3 Додатку 1-2 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 16.03.2020 (укладеним між АТ "Укрзалізниця" та Приватним підприємством "Атланта-Агро"), для зерновозів встановлена така середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу) (Vср):
- для експортного сполучення через морські порти: вагонна/контейнерна відправка - 103 км/год.; маршрутний або контейнерний поїзд - 166 км/год.;
- для внутрішнього та імпортного сполучення: вагонна/контейнерна відправка - 70 км/год.; маршрутний або контейнерний поїзд - 70 км/год.
У графах 29 вищенаведених залізничних накладних визначено тип відправки - групова/маршрутна, тому донарахування позивачем провізних платежів, виходячи із середньої швидкості перевезення 79 км/год. є безпідставним, а розрахунок плати слід здійснювати виходячи із середньої швидкості перевезення 70 км/год як для перевезення у внутрішньому сполученні.
Враховуючи викладене, заявлена позивачем до стягнення сума недоотриманих коштів, а саме, плата за використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" в сумі 873 900,00 грн. з ПДВ, є необґрунтованою та не доведеною.
Також господарський суд зазначає, що згідно з пунктами 5.3., 5.4. Правил оформлення перевізних документів, якщо перевіркою на станції призначення виявлено перебір платежів, то сума перебору зазначається у графах 43-45. Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 1.3. Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Суд зауважує, що Правилами оформлення перевізних документів чітко визначені випадки для внесення таких змін: у разі переадресування вантажу - змінюється найменування станції призначення і її код, одержувач, його код і адреса в накладній і вказуються нові дані відповідно до наказу про переадресування або у випадку зміни одержувача без зміни станції призначення (пункт 4.5.); у разі перевантаження вантажу під час перевезення в інший вагон (контейнер) у накладній номер вагона (контейнера) та інші відомості про нього змінюються (пункт 4.6.).
Як передбачено у пункті 1.9. Правил розрахунків за перевезення вантажів, виявлені суми недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна станція зазначає в копії дорожньої відомості. Розрахунки за перебори та недобори в цих випадках провадяться фінансово-економічною службою залізниці з відправником.
Згідно з пунктом 62 Статуту належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.
Відповідачем зазначено про сплату вартості перевезення відповідно до спірних залізничних накладних, що також не заперечується і позивачем.
Отже, як вбачається з умов Статуту та Правил розрахунків остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються саме на станціях призначення. До оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення. Нарахування недоотриманої плати, внесення будь-яких змін до перевізних документів можливе лише до моменту видачі вантажу одержувачеві.
Суд зазначає, що в силу пунктів 4.5., 4.6., 4.9. договору позивач при виявленні помилки у розрахунках платежів мав здійснити перерахунок відповідної плати, що відобразити у виписці з особового рахунку та/або зведеній відомості.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проте, доказів перерахунку відповідної плати, який (перерахунок) мав бути відображений у виписці з особового рахунку та/або зведеній відомості відповідно до пунктів 4.5., 4.6., 4.9. договору, позивачем суду не надано, як не надано останнім і копій дорожніх відомостей прикордонних станцій про виявлення сум недоборів або переборів по кожній відправці, складення яких передбачено пунктом 1.9. Правил розрахунків.
Господарський суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували здійснення позивачем перерахування провізної плати за спірними накладними на станції призначення та доказів неможливості здійснення такого перерахування під час остаточного проведення розрахунків.
Тобто, належних доказів, які б свідчили про існування недоборів, позивачем надано не було.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" у розмірі 873 900,00 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання відповідача, яке викладено у відзиві на позовну заяву, про застосування позовної давності, господарський суд вважає необхідним зазначити таке.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на те, що судом не було встановлено підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" про стягнення 873 900,00 грн. - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 11.04.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко