вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" квітня 2025 р. Cправа № 5/120/2011/5003
Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі
за заявою: Суб'єкта підприємницької діяльності Балуєвої Тетяни Валеріївни ( АДРЕСА_1 )
про банкрутство
В провадженні суду перебуває справа № 5/120/2011/5003 про банкрутство СПД Балуєвої Тетяни Валеріївни.
Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.
Так, ухвалою суду від 25.02.2025 року продовжено строк ліквідаційної процедури Суб'єкта підприємницької діяльності Балуєвої Т.В. та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Бобрука Т.В. у справі № 5/120/2011/5003 - до 30.04.2025 року. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.04.2025 року.
07.04.2025 року до суду від арбітражного керуючого Бобрука Т.В. надійшло клопотання № 04/04 від 07.04.2025 року (вх. № 01-36/408/25) про скасування обтяжень щодо розпорядження банківським рахунком у справі № 5/120/2011/5003.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 169 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Зважаючи на викладене, судом встановлений порядок розгляду зазначеного вище клопотання за наявними матеріалами справи поза межами судового засідання.
При цьому, суд, розглянувши подане клопотання про скасування обтяжень щодо розпорядження банківським рахунком, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.
Так, вказане клопотання, мотивовано тим, що листом від 01.04.2025 р. № 01/04-3 АТ КБ "ПриватБанк" повідомило ліквідатора про наявні арешти на рахунках боржника - Балуєвої Тетяни Валеріївни , які відкриті у АТ КБ "ПриватБанк" та невідкладності їх скасування.
На підставі викладеного, ліквідатор боржника просить суд скасувати арешти та обмеження щодо розпорядження коштами на рахунках Балуєвої Тетяни Валеріївни , відкритих у АТ КБ "ПриватБанк", в тому числі на рахунку НОМЕР_1 .
На підтвердження обставин, викладених у клопотанні, арбітражним керуючим надано копію вказаного вище листа АТ КБ "ПриватБанк", в якому останній просить ліквідатора боржника невідкладно з метою дотримання вимог актів чинного законодавства, звернутися до Господарського суду Вінницької області по справі № 5/120/2011/5003 про банкрутство Балуєвої Тетяни Валеріївни з клопотанням про скасування судом всіх арештів коштів на рахунках Балуєвої Тетяни Валеріївни , відкритих у АТ КБ "ПриватБанк", в тому числі на рахунку НОМЕР_2 .
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 113 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, керуючий реалізацією - арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.
Приписами ч. 4, абз. 2 ч. 5 ст. 131 КУзПБ передбачено, що з моменту визнання боржника банкрутом: розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Постанова про визнання боржника банкрутом є підставою для скасування всіх арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні) та вчинення відповідних реєстраційних дій.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2024 року у справі № 918/454/18, з моменту відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури всі без винятку арешти чи інші обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню.
Існування не скасованих арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Кодексом обов'язків.
Зняття заборон та арештів із майна боржника є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих та правоохоронних органів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 10/Б-5022/1359/2011, в якій зокрема зазначено, що за загальним правилом зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих, правоохоронних органів та не потребує подальшого винесення окремих судових рішень, а також сплати додаткових коштів, однак, якщо посадова особа ухиляється від виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, зацікавлена особа вправі звернутися до суду з відповідною заявою (клопотанням, скаргою). Розгляд такої заяви судом відбувається виключно в межах справи про банкрутство. При цьому винесення судом окремого судового рішення про звільнення майна боржника від обтяжень лише конкретизує обов'язок осіб, визначений Законом про банкрутство, та може бути підставою для відповідальності цих осіб за невиконання рішення суду у встановленому порядку.
Аналіз наведених вище норм та правових позицій Верховного Суду щодо застосування статті 59 КУзПБ, дає підстави для висновку, що накладене обтяження на майно банкрута є перешкодою (обмеженням) у здійсненні ліквідатором ліквідаційних заходів щодо банкрута, а саме: виявлення майна банкрута, включення такого майна до ліквідаційної маси, його оцінки та реалізації, одержання та накопичення коштів на ліквідаційному рахунку та послідуючим проведенням задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному КУзПБ.
Відтак, під час здійснення ліквідатором покладених на нього обов'язків щодо задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, майнові активи боржника, визнаного банкрутом, мають бути вільними від будь-яких обмежень щодо розпорядження ними, оскільки одним із завдань ліквідаційної процедури є продаж майна боржника, у тому чисті і заставного, з метою задоволення визнаних вимог кредиторів.
Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, з метою належного здійснення ліквідаційної процедури банкрута у цій справі, суд дійшов висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Бобрука Т.В. № 04/04 від 07.04.2025 року (вх. № 01-36/408/25) про скасування обтяжень щодо розпорядження банківським рахунком у справі № 5/120/2011/5003.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 3 ст. 327 ГПК України передбачено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 12, 113, 114, 131 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326, 327 ГПК України, -
1. Задоволити клопотання арбітражного керуючого Бобрука Т.В. № 04/04 від 07.04.2025 року (вх. № 01-36/408/25) про скасування обтяжень щодо розпорядження банківським рахунком у справі № 5/120/2011/5003.
2. Скасувати арешти та обмеження щодо розпорядження коштами на рахунках Балуєвої Тетяни Валеріївни, відкритих у АТ КБ "ПриватБанк", в тому числі на рахунку НОМЕР_1 .
3. Ухвалу засвідчену підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати рекомендованим листом арбітражному керуючому Бобруку Т.В. - для виконання.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: арбітражному керуючому Бобруку Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ КБ "ПриватБанк" - 14360570@mail.gov.ua, vladimir.roj@privatbank.ua, представнику АТ КБ "ПриватБанк" адвокату Івановій С.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3
Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею та набирає законної сили - 11.04.2025 року.
Згідно ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - арбітражному керуючому Бобруку Т.В. (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21100).