вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Cправа № 902/278/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Отіч О.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)
до: Фізичної особи - підприємця Кримінської Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 106 823,19 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н від 04.03.2025 (вх. № 300/25 від 14.03.2025) Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" з вимогами до Фізичної особи - підприємця Кримінської Ірини Сергіївни про стягнення заборгованості за Кредитним договором № N20.95.0000001115 від 20.06.2024 у розмірі 106 823,19 грн станом на 04.03.2025, яка складається з: 92 032,41 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2 990,78 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 1 800,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 4 000,00 грн - пеня; 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова); 5 000,00 грн - штраф (змінна складова).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд, ухвалою від 18.03.2025, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/278/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 08.04.2025.
На визначену судом дату представник позивача не з'явився. При цьому суд зважає на клопотання позивача № б/н від 04.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2724/25 від 14.03.2025), що надійшло до суду разом з позовною заявою, про розгляд справи за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами справи.
Відповідачка правом участі в засіданні суду не скористалася. При цьому суд зауважує, що ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася відповідачці за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідачки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі вважається днем вручення відповідачу судового рішення.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме і на таку адресу направлено ухвалу господарського суду у даній справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачкою та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідачки щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто її власною волею.
Окрім того, суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі №902/278/25 офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачки про судове провадження у даній справі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідачки до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 08.04.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
20.06.2024 між Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" (позивач, за Договором Банк) та Фізичною особою - підприємцем Кримінською Іриною Сергіївною (відповідач, за Договором Позичальник) укладено Кредитний договір № N20.95.0000001115, предметом якого визначено зобов'язання Банку надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни (п. 1.1 Договору).
Умовами п.п. 1.2, 1.3 Договору встановлено, що термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пп. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - "Істотні умови кредитування".
Розділом "Істотні умови кредитування" визначено наступне:
- вид кредиту - строковий кредит (п. А.1 Договору);
- ліміт цього Договору: у розмірі 100 000,00 (сто тисяч гривень нуль копійок) на фінансування поточної діяльності (п. А.2 Договору);
- термін повернення кредиту 18 червня 2026 р. Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць) / ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка/кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту - Сума щомісячного платежу за %.
Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 18 червня 2026 р. (п. А.3 Договору);
- за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% (дев'ятнадцять цілих дев'ять десятих) % річних (п. А.6 Договору);
- нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться у відповідну дату згідно з Графіком платежів (п. А.8 Договору);
- Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% (нуль цілих дев'ять десятих) від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу, та в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Сплата винагороди здійснюється у повному обсязі згідно з Графіком платежу, незалежно від періоду фактичного користування Кредитом, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А.3 цього Договору (п. А.10 Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Згідно із п. 4.2. Договору відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього Договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов цього Договору, встановленого п. А.3 цього Договору).
За умовами п. 4.3., 4.5. Договору сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно з п. А.8 цього Договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А.10 цього Договору.
Пунктами 4.7. 4.9., 4.10., 4.11. Договору визначено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим Договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим Договором припадає на вихідний або святковий день та Позичальник має відкриті в Банку поточні рахунки, Позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених п. 2.4.3, 2.4.4 цього Договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день.
Зобов'язання за цим Договором у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього Договору не наступив, за умови реалізації Банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п. 2.2.13, 2.3.13 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору.
Остаточне погашення заборгованості за цим Договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п. 1.2 цього Договору. Під реалізацією права Банку щодо стягнення неустойки згідно розділу 5 цього Договору, Сторони узгодили дії Банку по розподілу грошей, отриманих від Позичальника для погашення заборгованості, згідно черговості погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті Договору. При цьому. Сторони узгодили, що додаткових вимог до Позичальника, щодо реалізації Банком свого права по стягненню неустойки, не потрібні.
У разі, якщо Банк не реалізує свого права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, Банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, узгодженими Сторонами способами телекомунікацій, повідомляє Позичальника про таке, протягом 5 днів з дати отримання грошей від Позичальника. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: Відповідне повідомлення, ПЗ "А24", СМС-повідомлення.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.
Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту, в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.
Абазом 3 пункту А3 Кредитного договору, визначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, почиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
За змістом п. 5.8 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Як зазначено в п. 6.1., 6.2. Договору, останній вважається укладеним з моменту підписання його Сторонами. Цей Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
Додатком 1 до Договору визначено графік погашення заборгованості.
Кредитний договір № N20.95.0000001115 від 20.06.2024 та додаток 1 до нього підписані сторонами.
Доказів розірвання Кредитного договору № N20.95.0000001115 від 20.06.2024 або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
В матеріалах справи наявний меморіальний ордер № TR.37543159.61269.70198 від 20.06.2024, яким підтверджується перерахування позивачем кредиту в розмірі 100 000,00 грн на рахунок відповідачки.
Згідно із банківської виписки за період з 20.06.2024 по 04.03.2025, на виконання умов Договору відповідачкою було сплачено 24 611,75 грн.
Беручи до уваги порушення відповідачкою грошового зобов'язання за Договором, позивач звернувся до відповідачки з вимогою про сплату заборгованості від 07.02.2025 № б/н із визначенням терміну погашення заборгованості - до 14.02.2025.
Вказана вимога направлена на адресу місцезнаходження відповідачки 08.02.2025, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Проте, така вимога залишена відповідачкою без виконання.
Таким чином, враховуючи невиконання відповідачкою договірних зобов'язань, передбачених Кредитним договором, Банк звернувся до суду за захистом порушеного права.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між позивачем та відповідачкою договір, який за своєю правовою природою відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
За змістом абз.6 п. АЗ Кредитного договору, визначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
3гідно із п. А3 Договору, згідно із ст. 212,651 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомлені, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 18 червня 2026 р.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № N20.95.0000001115 від 20.06.2024 надавши відповідачці кредит у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 20.06.2024.
Проте, відповідачка не у повному обсязі повернула кредитні кошти, отримані від АТ "АКЦЕНТ-БАНК" в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за відповідачкою рахується прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 92 032,41 грн.
Як вбачається з наданої позивачем виписки по особовому рахунку за період з 20.06.2024 по 04.03.2025, відповідачка вносила грошові кошти для погашення кредиту у розмірі 24 611,75 грн з цільовим призначенням надходження готівки в погашення кредиту, востаннє 23.12.2024, а у подальшому взагалі припинила виконання договірних зобов'язань щодо повернення кредиту.
Позивач звернувся до відповідачки з вимогою погасити заборгованість за Кредитним договором в строк до 14.02.2025, проте борг непогашений, відтак заборгованість, починаючи з 14.02.2025 вважається простроченою відповідно до умов абз. 6 п. А.3 та п. 2.3.2 Кредитного договору.
Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 92 032,41 грн заборгованості по основному боргу суд вважає правомірними та обґрунтованими.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 2 990,78 грн заборгованості за процентами та 1 800,00 грн заборгованості за винагородою, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Пунктом А.6 Договору визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% (дев'ятнадцять цілих дев'ять десятих) % річних.
Здійснивши перерахунок розміру заборгованості по процентам, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 2 990,78 грн заборгованості за процентами.
Також, як встановлено судом Позичальник щомісячно зобов'язався сплачувати Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% (нуль цілих дев'ять десятих) від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п. А.10 Договору).
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 1 800,00 грн заборгованості за винагородою.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 4 000,00 грн пені, 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова), 5 000,00 грн штрафу (змінна складова), суд зважає на таке.
Відповідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
У пункті 5.8 Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 грн + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Таким чином, заявлена позивачем сума штрафу відповідає положенням п. 5.8 Кредитного договору.
Разом з цим, відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 зазначено, що з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Як вже зазначалось раніше Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду цієї справи.
Тому, враховуючи той факт, що штраф та пеня нараховані відповідачці позивачем після 24.02.2022, вимоги у частині стягнення 6 000,00 грн штрафу (1 000,00 грн штраф (фіксована складова) + 5 000,00 грн штраф (змінна складова) та 4 000 грн пені задоволенню не підлягають.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до часткового задоволення, з наведених вище мотивів.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідачку покладаються витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кримінської Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074; код ЄДРПОУ 14360080) 92 032 грн 41 коп - заборгованості за наданим кредитом; 2 990 грн 78 коп - заборгованості за процентами; 1 800 грн 00 коп - заборгованості за винагородою та 2 744 грн 54 коп - витрат на сплату судового збору.
В решті позову відмовити.
Примірник рішення надіслати позивачу до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачці - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 11 квітня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачці (вул. Добролюбова, буд. 38, м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область, 23100)