01.04.2025 року м. Дніпро Справа № 908/3434/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванов О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46»
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Давиденко І.В.) від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» (69067, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 51/46, ідентифікаційний код 43922055)
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926)
до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239)
про визнання договору частково недійсним, визнання суми боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 56815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню, зобов'язання внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до Договору № 16391 від 04.07.2022, -
У листопаді 2023 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» з вимогами (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ “Республіканська 51/46» та ПАТ “Запоріжжяобленерго» недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку;
- визнати заявлену позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» суму боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв'язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго» шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ “Республіканська 51/46» внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку.
Позов мотивовано тим, що Договір укладений сторонами з порушенням прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним в частині та підлягає перерахуванню нарахована сума боргу.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» в повному обсягу.
Позиція апелянта викладена в апеляційній скарзі, відповідях на відзиви на апеляційну скаргу відповідача 1 і відповідача 2, додаткових поясненнях та узагальнено зводиться до того, що судом першої інстанції не враховані усі обставини справи, а саме що помилкове включення відповідачем 1 до підписаної позивачем Заяви-приєднання до договору Споживача загальнобудиноквого приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку, призвело до порушення законних прав та інтересів позивача в частині коректного нарахування обсягу спожитої електричної енергії безпосередньо відповідачем 1 та як наслідок, отримання рахунків за спожиту електричну енергію із завищеними сумами. У зв'язку з чим апелянт вважає, що договір № 16391 від 04.07.2022 укладений з порушенням вимог чинного законодавства, без дотримання усіх істотних вимог, порушуючи права та законні інтереси ОСББ “Республіканська 51/46». Так, укладаючи договір з відповідачем 1, позивач розраховував, що буде сплачувати за спожиту електричну енергію на загальні потреби ОСББ “Республіканська 51/46», проте через протиправне включення загальнооблікового лічильнику до переліку точок комерційного обліку відповідачем 1 апелянт позбавлений права сплачувати тільки за електричну енергію, використану для виконання власних статутних цілей та потреб. Натомість апелянт зобов'язаний сплачувати за всю спожиту у багатоквартирному будинку електричну енергію, що протирічить вимогам діючого законодавства України, зокрема Закону про ОСББ та ПРРЕЕ.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач 2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23 - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач 2, зокрема зазначає, що позивачем щодо позовної вимоги про визнання заявленої ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» суми боргу за спожиту електричну енергію безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв'язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії, обраний неефективний спосіб захисту, оскільки ця вимога протирічить нормам ПРРЕЕ.
Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач 1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23 - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач 1, узагальнено зазначає, що при укладанні договору про розподіл позивач виявив вільне волевиявлення, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і включення до переліку точок комерційного обліку загальний облік житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z6159505426034. Відповідач 1 посилається на те, що договір № 16391 від 04.07.2022 р. укладений згідно з вимогами чинного законодавства, визнаний сторонами, укладений із дотримання усіх істотних вимог, не порушуючи жодних прав та законних інтересів ОСББ “Республіканська 51/46». Стверджує, що запропоновані ОСББ “Республіканська 51/46» умови змін у договорі ПАТ "Запоріжжяобленерго" щодо вилучення точки комерційного обліку для загального обліку житлового будинку по вул. Республіканській, 51/46, не можуть бути прийнятими, оскільки не відповідають вимогам Правил роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу комерційного обліку. У відповідача 1 не має підстав для укладання додаткової угоди щодо виключення лічильника загального обліку № №8762511 за ЕІС-кодом № 62Z6159505426034 із Договору про розподіл № 16391, оскільки позовні вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства України. Обсяг спожитої електроенергії житловим будинком, розташованим за адресою: вул. Республіканська, 51/46 визначається як різниця між загальним обсягом спожитої електроенергії житловим будинком, який визначається за показами засобу обліку № 8762511 та обсягом спожитої електроенергії мешканцями квартир житлового будинку по вул. Республіканська, 51/46, м. Запоріжжя, по яким відкриті особові рахунки і проводиться самостійна оплата за спожиту електроенергію та включає в себе обсяг спожитої електроенергії на технічні цілі (комунальне навантаження), який визначається за показами засобу обліку № 1008015 та обсяг спожитої електроенергії на роботу ліфтів, який визначається за показами засобу обліку № 8637585.
Також, відповідач 1 вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки не доведено, що умови договору про розподіл в частині включення до переліку точок комерційного обліку - загальний облік житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z6159505426034 порушує права чи інтереси позивача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Коваль Л.А., 07.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого, для вирішення питання відкриття провадження у справі, залишення без руху тощо, визначено новий склад суду у складі: головуючого судді Дарміна М.О., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 р. зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.02.2025 р.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мороза В.Ф. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.
В судовому засіданні 04.02.2025 р. по справі оголошено перерву до 01.04.2025 р.
Представники Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» і Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» наданим йому правом участі у судовому засіданні не скористалося, про час та місце судового засідання було повідомлене апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника апелянта.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.12.2020 було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46».
31.05.2021 між ОСББ “Республіканська 51/46» та ТОВ “Місто для людей Запоріжжя» був укладений Договір № 31/05/2021-03 про розірвання Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25/06/2019-03 від 01.07.2019. Згідно з п. 1 вищезазначеного Договору про розірвання Сторони прийшли до згоди розірвати з 31.05.2021 Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25/05/2019-03 від 01.07.2019, та підписати Акт погодження показів засобів обліку електричної енергії для проведення розрахунків.
Таким чином, житловий будинок за адресою: вул. Республіканська/Сеченова, 51/46 перейшов від управління ТОВ “Місто для людей Запоріжжя» до нової створеної юридичної особи ОСББ “Республіканська 51/46», при переході ОСББ “Республіканська 51/46» отримали від колишнього управителя технічну документацію, яка не змінювалась, про що свідчить Акти приймання-передачі технічної документації від 31.05.2021.
З 01.01.2019 р. ПАТ “Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 р. № 1415. Тобто з 01.01.2019 р. Відповідач 1 є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу. Відносини у сфері надання послуг зокрема розподілу електричної енергії врегульовано Законом України “Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312 (далі ПРРЕЕ) (зі змінами), Кодексом комерційного обліку електричної енергії від 14.03.2018 р. № 311 (далі - ККОЕЕ) (у редакції постанови НКРЕКП від 01.01.2021 № 2451). На виконання вимог законодавства у сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 р. № 1415 Відповідачем 1, для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, “Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяви-приєднання.
04.07.2022 ОСББ “Республіканська 51/46» підписало заяву-приєднання до договору № 16391 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, приєднання відбулось з 01.06.2021 (Договір про розподіл), про що зазначено в заяві-приєднання.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства України в сфері електроенергетики, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання і укладений між сторонами в редакції відповідача 1, опублікованої на сайті http//www.zoe.com.ua.
Отже, з 01.06.2021 на підставі заяви-приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, ОСББ “Республіканська 51/46» отримує від ПАТ “Запоріжжяобленерго» послуги з розподілу електричної енергії.
Додатком № 2.1 до Договору про розподіл є Паспорт точки розподілу, де узгоджено сторонами точки комерційного обліку за ЕІС-кодом 62Z0855587567887 та загальний облік за ЕІС-кодом 62Z6159505426034.
Додатком № 2.2 до Договору про розподіл є Паспорт точки розподілу, де узгоджено сторонами точку ліфти житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z577055187452L.
ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 31.07.2018 № 807 та постачальником універсальної послуги на території Запорізької області відповідно до постанови НКРЕКП № 1268 від 26.10.2018 (загально доступною інформація, розміщена на сайті НКРЕКП: https://www.nerc.gov.ua).
Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Між ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» та ОСББ “Республіканська 51/46» було укладено публічний договір № 84 від 04.07.2022 про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, шляхом підписанням заяви-приєднання.
У позовній заяві позивач посилався на те, що ним було встановлено, що квартири №№ 62,65,85,96, розташовані у житловому будинку в місті Запоріжжя по вулиці Республіканська 51/46, мають опломбовані лічильники електричної енергії, але не мають особових рахунків.
ОСББ “Республіканська 51/46» було надіслано лист № 01/12 від 08.12.2022 ПАТ “Запоріжжяобленерго» з проханням надати особові рахунки власникам зазначених квартир № 62, 65, 85, 96.
На вказаний вище лист, ПАТ “Запоріжжяобленерго» надало відповідь № 74-74/65 від 06.01.2023р., відповідно до якої зазначено, що ОСББ “Республіканська 51/46» повинно надати до ПАТ “Запоріжжяобленерго»: списки мешканців у вигляді таблиці із вказанням адреси об'єкту споживача, поштового індексу, номера мобільного телефону, П.І.Б.. договірну потужність кожного об'єкту споживача, виходячи з загальної потужності, виходячи з існуючого договору про розподіл електроенергії: придбати засіб комерційного обліку електричної енергії. Також зазначеної відповіддю був наданий алгоритм підключення споживачів.
Позивач вказував, що відповідач 2, через протиправне включення загальнооблікового лічильнику до переліку точок комерційного обліку, нараховує позивачу недостачу з оплати за спожиту електричну енергію всіма існуючими споживачами електричної енергії, що знаходяться у будинку № 51/46 по вулиці Республіканська у місті Запоріжжя. Проте, постачання/розподіл електричної енергії споживачам-мешканцям будинку, в якому утворено ОСББ “Республіканська 51/46», здійснюється на підставі окремих/самостійних договорів з кожним із споживачів. Облік такої електричної енергії здійснюється за показами поквартирних приладів обліку.
Позивач посилався на те, що відповідачем 2 виставляються рахунки за спожитий обсяг електричної енергії, що не співпадає з наданими ОСББ “Республіканська 51/46» показниками електричної енергії, що надсилаються на виконання умов Договору № 16391 від 04.07.2022.
Здійснивши порівняльну таблицю позивачем встановлено, що показники позивача та відповідача 2 є тотожними в наступні періоди: вересень 2022, жовтень 2022, грудень 2022, березень 2023, липень 2023, серпень 2023р, вересень 2023, натомість показники позивача та відповідача 2 не є тотожними в наступні періоди: липень 2022, серпень 2022, листопад 2022, січень 2023, лютий 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023, жовтень 2023.
Позивачем було надано відповідачу 1 лист № 1 від 16.03.2023 з проханням зробити перерахунок виставлених рахунків, згідно приладів обліку, оскільки встановлено наявне підключення до лічильника загального обліку обладнання АТ “Запоріжгаз», яке споживає електричну енергію й сплачує, відповідно до виставлених рахунків ці ж показники спожитої електричної енергії додають до витрат позивача та відповідно додаються до загальної суми заборгованості за спожиту електричну енергію.
Позивач зазначив, що відповідачем 1 не зроблено перерахунок обсягу спожитої електричної енергії, з урахуванням вимог позивача.
За результатами проведеного обстеження представником відповідача 1 загальнобудинкових електричних мереж позивача, було складено акт-обстеження від 07.04.2023, відповідно до якого було встановлено, що обладнання АТ “Запоріжгаз», на підставі договору № 930 підключено від групи квартирного навантаження споживання електричної енергії, в однолінійній схемі субспоживач АТ “Запоріжгаз» не вказаний, запропоновано внести відповідні зміни в однолінійну схему житлового будинку.
Як вбачається з матеріалів справи, керуючись ч. 2. ст. 188 Господарського кодексу України, позивач звернувся до відповідача 1 з пропозицією за вих. № 3/04 від 25.04.2023 про внесення змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №16391 від 04.07.2022, а саме - на виключення з переліку точок комерційного обліку лічильник за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, №2.1, №3.
Відповідачем 1 було надіслано позивачу лист-відповідь вих. № 71-35/319 від 29.05.2023, відповідно до якої відповідач 1 зазначив, що вузол обліку електричної енергії відповідає нормам діючого законодавства.
У відповідь на лист-відповідь відповідача 1 вих. № 71-35/319 від 29.05.2023, позивачем листом вих. № 1/06 від 01.06.2023 було надіслано протокол розбіжностей до запропонованої до підписання Додаткової угоди від 26.04.2023 про внесення змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №16391 від 04.07.2022 та Додаткову угоду у двох екземплярах.
Позивач зауважив, що відповідну додаткову угоду до Договору № 16391 сторонами не укладено.
Позивачем було отримано від відповідача 1 лист № 007-67/3719 від 11.07.2023 щодо здійснення перерахунку обсягів спожитої електричної енергії та підписання актів звіряння взаємних розрахунків спожитої електричної енергії житловим будинком, розташованим за адресою: вул. Республіканська, 51/46 у м. Запоріжжя. До зазначеного листа було додано таблицю обсягів спожитої електроенергії мешканцями будинку за період з 01.06.2021 по 30.06.2023.
Не погоджуючись з отриманими у листі № 007-67/3719 від 11.07.2023 актами звіряння спожитої електричної енергії, позивачем було надіслано відповідачу 1 відмову за вих. № 1/08 від 01.08.2023 стосовно підписання зазначених актів та запропоновано узгодити за сім робочих днів до бажаної дати зняття показань з засобів обліку електричної енергії з головою правління Об'єднання час та дату прибуття відповідальних осіб з боку ПАТ “Запоріжжяобленерго» для зняття показань лічильників у присутності голови правління ОСББ “Республіканська 51/46».
19.10.2023 Позивачем було отримано попередження № 55/3138 від 13.10.2023 від відповідача 2 про припинення (обмеження) електропостачання (розподілу) електричної енергії, у зв'язку з невиконанням умови Договору № 16391 про постачання електричної енергії, в частині оплати за спожиту електричну енергію в розмірі 45 532,56 грн.
Як зазначає позивач, 06.11.2023 ним було отримано від відповідача 2 рахунок № 55016391231019 від 06.11.2023 про сплату за фактично спожиту електричну енергію в розмірі 56 815,92 грн.
Ознайомившись із вищезазначеним Попередженням та рахунком, позивач дійшов висновку, що розмір заборгованості в розмірі 56 815,92 грн є безпідставним. Окрім цього, Договір № 16391, укладений із порушенням прав та законних інтересів ОСББ “Республіканська 51/46» та вимог чинного законодавства.
Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про:
- визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ “Республіканська 51/46» та ПАТ “Запоріжжяобленерго» недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку;
- визнання заявленої позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв'язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023;
- зобов'язання Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ “Республіканська 51/46» внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов таких висновків:
- щодо вимоги позивача про визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ “Республіканська 51/46» та ПАТ “Запоріжжяобленерго» недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, позивачем обрано неефективний спосіб захисту;
- щодо вимоги позивача про визнання заявленої позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв'язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023, позивачем обрано неналежний спосіб захисту;
- щодо вимоги позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго», шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ “Республіканська 51/46» внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022 без викладення в резолютивній частині позову умов такої Додаткової угоди, без подання самої Додаткової угоди, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Щодо цих висновків місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно із статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Отже, Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає об'єднання як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Система договірних відносин на роздрібному ринку електричної енергії та порядок укладання договорів визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (надалі - ПРРЕЕ).
Наявність у споживача укладеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є умовою постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 1.2.4 ПРРЕЕ передбачено, що точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи. Оператор системи покриває всі витрати, пов'язані з транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, а також має право на відшкодування всіх витрат, пов'язаних із транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, за рахунок тарифу на розподіл (передачу) електричної енергії. Договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи. При цьому договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії розробляється оператором системи розподілу на підставі додатка 3 до цих Правил, договір споживача з оператором системи передачі укладається відповідно до типового договору, визначеного Кодексом системи передачі.
Отже, договір про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу є типовим, а його форма міститься в додатку № 3 до ПРРЕЕ.
Відповідно до пункту 2.1.11 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування оператора системи та споживача, узгоджений паспорт точки розподілу; 2) місце і дату укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії; 3) режими розподілу (у тому числі режим роботи електроустановки непобутового або колективного побутового споживача, величини приєднаної та дозволеної потужності об'єкта споживача із розділом за площадками вимірювання), порядок контролю показників якості електричної енергії та якості електропостачання; 4) порядок розрахунків, включаючи умови їх призупинення та поновлення; 5) відповідальність сторін за невиконання умов договору, підстави і порядок її застосування; 6) строк дії договору; 7) умови та порядок внесення змін до договору та його розірвання; 8) місцезнаходження, банківські реквізити сторін; 9) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті електричної енергії та потужності в енергосистемі; 10) перелік випадків, коли розподіл (передача) електричної енергії може бути обмежений споживачу, та порядок обмеження.
Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід'ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.
Пунктом 2.2 типового договору передбачено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) у додатку 3 до цього договору. При цьому, сам типовий договір не містить примірного додатку 3 до цього Договору, а тим більше не вимагає його розбивки на будь-які підпункти.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 01.06.2021 р. приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, шляхом надання до відповідача 1 заяви-приєднання та паспортів точок підключення об'єкта споживача.
04.07.2022 позивач уклав із відповідачем 1 письмовий договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391.
Дослідивши укладений між сторонами договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, судова колегія констатує, що у додатках №№ 1, 2.1, 3 міститься інформація про розрахункові засоби вимірювання, зокрема про спірний загальнобудинковий прилад обліку за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034, проте ці додатки не визначають порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку.
Відповідно до пункту 1.1.2 ПРРЕЕ розрахункові засоби вимірювання - це засоби вимірювання, дані вимірювань яких використовуються засобами комерційного обліку з метою комерційних розрахунків; технічні (контрольні) засоби обліку - засоби обліку, що застосовуються учасником роздрібного ринку для контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії у власних електричних мережах тощо.
Згідно з пунктом 2.3.3 ПРРЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється, за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Пунктом 2.3.2 ПРРЕЕ передбачено, що для вимірювання з метою комерційних розрахунків за електричну енергію мають використовуватися розрахункові засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку електричної енергії , Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об'єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. Дані з вузлів обліку інших власників можуть бути використані для здійснення технічного (контрольного) обліку та перевірки достовірності даних комерційного обліку.
Згідно з пунктом 5.1.19 Кодексу комерційного обліку електричної енергії у квартирах, будинках, приватних домогосподарствах або інших об'єктах індивідуального побутового споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один засіб комерційного обліку електричної енергії (ЗКО) для побутових потреб незалежно від кількості господарських будівель.
Пунктом 5.1.21 Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що у разі розділення обліку за наявності декількох власників квартири (будинку, домогосподарства) у встановленому законодавством порядку ЗКО встановлюється для кожного з них. Водночас оплата послуг з улаштування або реконструкції ЗКО здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.
Відповідно до підпунктів 14, 34, 71 пункту 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії вузол обліку електричної енергії (вузол обліку) - це сукупність обладнання та засобів вимірювальної техніки, змонтованих та з'єднаних між собою за встановленою схемою для забезпечення вимірювання та обліку електричної енергії в заданій точці вимірювання. До складу вузла обліку можуть входити лічильники електричної енергії, трансформатори струму, трансформатори напруги, устаткування автоматичного відключення чи обмеження потужності, засоби захисту (автоматичні вимикачі або запобіжники), вторинні кола струму і напруги та інші допоміжні засоби (тестові блоки, перетворювачі імпульсів, блоки живлення, обладнання дистанційної передачі даних тощо). Характеристики складових вузла обліку мають бути достатніми для вимірювання електричної енергії із заданою періодичністю та похибкою. Об'єкт - це електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання або фізичній особі на праві власності або користування. Точка вимірювання - це фізична точка на електричній мережі (точка підключення лічильника електричної енергії прямого включення, а у разі застосування вимірювальних трансформаторів - точка підключення первинної обмотки трансформатора струму), в якій фактично вимірюються обсяги та/або параметри електричної енергії.
Згідно з пунктом 2.1.13 ПРРЕЕ у разі укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших учасників роздрібного ринку (субспоживачів або операторів системи), додатками до нього визначаються такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших учасників та їх власників та паспорти точок розподілу цих учасників роздрібного ринку; 2) обсяги транспортування електричної енергії в електричні мережі інших учасників роздрібного ринку; 3) порядок припинення, обмеження електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку витрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних із транспортуванням електричної енергії в електроустановки інших учасників роздрібного ринку; 5) порядок розрахунку та складання балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача).
Отже, розрахунки за спожиту електричну енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, що знаходиться на території власника або користувача об'єкта нерухомості. Тобто розрахунки між позивачем та відповідачем 1 за спожиту електричну енергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності позивача. До такого електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо. Перелік таких лічильників міститься у додатках № 2.1. і № 2.2. до договору.
Наведене свідчить про можливість виконання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022 за умови визнання його недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, оскільки вказаний прилад обліку не приєднаний до точки обліку одного об'єкта, а, навпаки, враховує дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок (квартири, місця загального користування, комерційні об'єкти тощо). Тобто у даному випадку загальнобудинковий засіб обліку не може бути розрахунковим та використовуватися для розрахунків між сторонами договору.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що використання відповідачем 1 загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034, з метою обліку спожитої позивачем електроенергії суперечить пункту 2.3.2 ПРЕЕ, пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у зв'язку з чим договір в частині включення цього приладу обліку має бути визнано недійсним з наведених вище підстав.
Крім того у багатоквартирному будинку по вул. Республіканській, 51 / вул. Сеченова, 46 у м. Запоріжжя споживачі поділяються на дві групи, і мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи. Оскільки дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником, то позивач не повинен розраховуватися по лічильнику, який обліковує дві різні групи споживання. ОСББ є формою управлінням будинком, отже мешканці будинку, де створено ОСББ, не є субспоживачами у розумінні пункту 1.1.2 ПРЕЕ, останні є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі окремих договорів про користування електричною енергією з електропостачальником.
За таких обставин, облік електроенергії, яку споживає позивач за загальнобудинковим приладом обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034, при наявності в договорі інших лічильників, які безпосередньо використовуються позивачем з метою виконання статутної діяльності, суперечить пункту 1.1.2 ПРЕЕ.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином ОСББ є юридичною особою, яка не споживає електричну енергію для власних потреб, а електрична енергія використовується для забезпечення колективних комунально-побутових потреб населення (у даному випадку для освітлення місць загального користування та роботу ліфтів (електрична енергія на технічні цілі)).
У контексті приписів Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 № 869 електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі зазначеними законодавчими актами не передбачена.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, суперечить пунктам 1.1.2, 2.1.12, 2.3.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, та пунктам 5.1.10., 5.1.19, 5.1.21. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018, що є підставою недійсності цієї частини правочину.
Вищенаведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 14.12.2021р. у справі № 922/3767/20.
Водночас судова колегія зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022 недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку спроможний ефективно захистити права та інтереси останнього, з огляду на систематичне та безпідставне нарахуванням відповідачем 1 вартості електричної енергії за показами загальнобудинкових засобів обліку шляхом віднімання від них показань лічильників споживачів та лічильників, які використовуються з метою виконання статутної діяльності ОСББ “Республіканська 51/46», та зумовленим у зв'язку з цим безпідставним покладення на позивача збитків через позаоблікове споживання електроенергії недобросовісними споживачами, тоді як за загальним правилом (ст. 22 ЦК України) збитки відшкодовуються саме тією особою, яка їх завдала.
У даному ж випадку відсутні будь-які підстави вважати, що у зв'язку зі споживанням ОСББ “Республіканська 51/46» електроенергії на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, останнім завдаються ПАТ “Запоріжжяобленерго» збитки в зв'язку з можливим не обліковим використанням певними недобросовісними споживачами електроенергії, яка попередньо була облікована загально будинковими засобами обліку.
При цьому варто зазначити, що застосований ПАТ “Запоріжжяобленерго» облік електроенергії фактично дозволяє постачальнику самоусуватися від виконання своїх функції щодо виявлення та притягнення винних у розкраданні осіб до встановленої законом відповідальності, тоді як ОСББ “Республіканська 51/46» не має будь-яких повноважень на притягнення таких осіб до відповідальності за позаоблікове споживання електроенергії недобросовісними споживачами.
Висновки ж суду першої інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту через те, що інші додатки до спірного договору також містять інформацію щодо загальнобудинкового приладу обліку спростовуються змістом цих додатків, адже інформація про включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку міститься саме у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до договору.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022 недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23 у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги.
Щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог судова колегія зазначає наступне.
Згідно із вимогами ч. 5 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та пункту 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі “Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Особа, законний інтерес якої або право порушено, може скористатись способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатись можливістю вибору між декілька ми іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що визначений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зазначено, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.21 справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).
Судова колегія відзначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що вимога позивача про визнання заявленої позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв'язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023, є вимогою про встановленню факту, а не вимогою про стягнення коштів.
При цьому судом першої інстанції слушно зазначено, що вимога про встановлення факту визнання заявленої суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Звертаючись із позовом про встановлення факту, позивачем фактично ставиться питання про встановлення юридичного факту, що виходить за межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб'єкта господарювання.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання заявленої позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв'язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023 не підлягає задоволенню, з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ “Республіканська 51/46» внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 238 ГПК України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Отже, приписами процесуального закону встановлено, що у випадку прийняття рішення у спорі, що виник при укладанні додаткової угоди резолютивна частина обов'язково повинна містити умови, на яких ця угода повинна бути укладена та якими в подальшому сторони будуть керуватися у своїх взаємовідносинах.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, заявляючи вимогу про зобов'язання укласти додаткову угоду позивачем не визначено конкретні пункти та додатки до договору, які підлягають зміні, до позовної заяви не надано додаткової угоди про укладення якої просить позивач. Також, місцевий господарський суд встановив, що така Додаткова угода не направлялась відповідачу 1.
Обраний позивачем спосіб захисту, зокрема, зобов'язання Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго», шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ “Республіканська 51/46» внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022 без викладення в резолютивній частині позову умов такої Додаткової угоди, без подання самої Додаткової угоди не є належним способом захисту з урахуванням обов'язку суду, передбаченого ч. 9 ст. 238 ГПК України, щодо зазначення в резолютивній частині рішення умов, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору (Додаткової угоди).
За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ “Республіканська 51/46» внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» належними та допустимими доказами спростувало висновки оскаржуваного рішення щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ “Республіканська 51/46» та ПАТ “Запоріжжяобленерго» недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги.
Водночас судом першої інстанції правильно встановлена неналежність обраного позивачем способу захисту в частині інших двох позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
Згідно зі ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання позову у розмірі 2684,00 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн. грн покласти на відповідача 1.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ “Республіканська 51/46» та ПАТ “Запоріжжяобленерго» недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку та відповідного розподілу судових витрат.
Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладений між ОСББ “Республіканська 51/46» та ПАТ “Запоріжжяобленерго» недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46» судовий збір, сплачений за подання позову, у розмірі 2 684,00 грн.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 р. у справі № 908/3434/23 - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Республіканська 51/46 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 220,80 грн.
Видачу наказів, на виконання даної постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 10.04.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков