31 березня 2025 року м. Харків Справа № 917/51/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю прокурора та представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. №3178 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/51/24
за позовною заявою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, (вул. 1100-річчя Полтава, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000) в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової (державної) адміністрації, (вул. Соборності, 45, м. м. Полтава, Полтавська область, 36014)
до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м.Полтава, Полтавська область, 36039
2. Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, вул. Перемоги, 3, смт. Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, 38164
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 в особі філії "Полтавське лісове господарство", вул. Лісова, 1а, с. Копили, Полтавський район, Полтавська область, 38761
про визнання незаконними та скасування наказів та рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельної діялнки,-
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах Полтавської обласної військової (державної) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 10587-сг від 15.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області в частині формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 в частині передачі Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006;
- визнати незаконним та скасувати рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 в частині затвердження акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 та прийняття у комунальну власність Опішнянської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006;
- витребувати з незаконного володіння Опішнянської селищної ради Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області ради у власність Полтавської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006;
- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0006 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/51/24 позов задоволено частково; визнано незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 10587-сг від 15.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області в частині формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006; визнано незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 в частині передачі Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006; визнано незаконним та скасувати рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 в частині затвердження акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 та прийняття у комунальну власність Опішнянської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006; скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0006 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Полтавської обласної прокуратури 5368,00 грн витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури 5368,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з підстав, що спірна земельна ділянка частково відноситься до земель лісогосподарського призначення та, зважаючи на її цільове призначення, не передбачено можливості її відведення за категорією земель сільськогосподарського призначення в комунальну власність за наказом Головного управління Держгеодастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеодастру у Полтавській області), що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав як для повернення спірної земельної ділянки на користь Полтавської обласної військової (державної) адміністрації з незаконного володіння Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, так і для скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, що разом із вимогою негаторного позову є належним способом захисту порушеного права держави, оскільки таке скасування припиняє фактичне володіння Ради спірною земельною ділянкою.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив прокурору у вимозі повернення спірної земельної ділянки у зв'язку з тим, що незаконно сформована спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, отже лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, інша її частина належить до земель комунальної власності. За таких обставин повернення усієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності Ради на частину земельної ділянки, а часткове її повернення неможливе у зв'язку з її сформованістю як єдиного об'єкта цивільних прав.
Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області з рішеннями суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати просить покласти на позивача.
В обґрунтуванні скарги апелянт зазначає, що:
- відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 відноситься до земель сільськогосподарського призначення;
- прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні державного підприємства, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав;
- позовні вимоги стосовно визнання недійсним і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області є неефективним способом захисту, так як не призведе ні до яких наслідків, тобто право власності в реєстрі речових прав залишається без змін.
06.02.2025 через систему «Електронний суд» від Опішнянської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовує зазначений відзив тим, що:
- відсутні докази в отриманні державного акта на право постійного користування спірними земельними ділянками та його державної реєстрації. Також прокурор не надав жодного доказу на підтвердження того, що земельна ділянка була надана до 29.03.2006 як лісова у постійне користування. Планово-картографічні матеріали, на наявність яких посилається прокурор як на підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення не відповідають наданим розпорядчим документам, які б свідчили про надання спірних земельних ділянок до набрання чинності п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України;
- прокурором неправильно обраний спосіб захисту порушеного права шляхом витребування на користь держави з чужого незаконного володіння земельної ділянки, з огляду на відсутність підстав набуття державним підприємством права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Розпорядження, а також на те, що спірна земельна ділянка як об'єкт цивільних прав сформувалась тільки 2019 року. Належним способом захисту прав держави на землі, надані у постійне користування державних лісогосподарських підприємств до набрання чинності пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, які в подальшому були протиправно включені (частково) до складу земель сільськогосподарського призначення, було б звернення з позовом про скасування державної реєстрації земельних ділянок, створених із порушеннями, з одночасним скасуванням всіх прав на них, а не з віндикаційним позовом;
- суд першої інстанції за власної ініціативою продовжив строки позовної давності, регламентуючи це військовим станом та карантинними заходами, тоді як не міг цього робити самостійно.
19.02.2025 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтуванні свого відзиву зазначає:
- земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, затвердженої наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10587-сг від 15.11.2019. Саме цей наказ в частині формування спірної земельної ділянки скасовано оскаржуваним рішенням;
- прокурором надано до суду першої інстанції докази, на підставі яких спірна земельна ділянка мала б бути віднесена до земель лісогосподарського, а не сільськогосподарського призначення, а саме: проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству в 2003 році, рішення Полтавської обласної ради від 31.10.2001 «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств», проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП «Диканське досвідне лісомисливське господарство» 2007 та 2017 років, схема розташування земельних ділянок, виконаних ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», відповідно до яких орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0006 площею 25,99 га з землями лісового фонду складає 18,0735 га;
- розпорядженням голови Зіньківської РДА №165 від 02.04.2003 затверджено проєкт відведення земельних ділянок під заліснення Полтавському державному лісогосподарському підприємству об'єднання «Полтаваліс» для ведення лісового господарства та надано у постійне користування земельні ділянки, розташовані, зокрема, на території Попівської сільської ради 38,5 га, з них пасовищ - 38,5 га. Відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 31.10.2001 «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств», Державному лісогосподарському об'єднанню «Полтаваліс» передано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду, що перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі, на території Попівської сільської ради площею 288,7 га. На думку прокурора, наведене свідчить що це і є рішеннями про передачу земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству в користування та підставою для розроблення в подальшому планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування і саме цими рішеннями спірні землі віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення;
- посилання апелянта на віднесення спірної земельної ділянки до земель комунальної власності на підставі п. 24 Перехідних Положень Земельного кодексу України, слід вказати , що відповідної до пп. в) вказаної норми закону землями комунальної власності територіальних громад вважаються землі державної власності розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:057:0006, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, не могла бути передана до комунальної власності;
- скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав на неї є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.
19.03.2025 через систему «Електронний суд» від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшла заява про розгляд без участі представника третьої особи. Додатково остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Детальний рух справи викладено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 19.03.2025 з'явився прокурор. Від представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів задовольнила заявлене клопотання та відклала розгляд справи на 31.03.2025.
28.03.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Терещенко О.І., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.
У судове засідання від 31.03.2025 з'явився прокурор та представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила таке.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», Указу Президента України № 449/2020 від 15.10.2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», рішенням Опішнянської селищної ради від 19.11.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» доручено голові виконавчого комітету Опішнянської селищної ради звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про передачу у комунальну власність Опішнянській селищній раді Полтавської області земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1524,3578 га згідно додатку.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 передано Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1500,4302 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі (а.с. 30 том 1).
Рішенням Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 26.11.2020 та прийнято у комунальну власність Опішнянської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельні ділянки загальною площею 1500,4302 га (а.с 28-29).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га (що входить до загального масиву земель, переданих у комунальну власність наказом Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020, акту приймання-передачі від 26.11.2020, рішення Опішнянської селищної ради від 19.11.2020, рішення Опішнянської селищної ради від 03.12.2020, зареєстрована як земельна ділянка комунальної форми власності за територіальною громадою в особі Опішнянської селищної ради (а.с. 36-37 том 1).
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га, розташована в межах Попівської сільської ради Зіньківського району, є землями запасу, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення і є власністю територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради (а.с. 38-39 том 1).
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані наступним.
У ході вивчення матеріалів кримінального провадження № 4202117202000005 від 06.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, прокуратурою отримано відомості, що свідчать про порушення вимог земельного та лісового законодавства під час передачі земель до комунальної власності.
Зібраними прокуратурою матеріалами, встановлено, що передача зазначеної земельної ділянки із державної у комунальну власність відбулася з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 31.10.2001 «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств», Державному лісогосподарському об'єднанню «Полтаваліс» передано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду, що перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі, на території Попівської сільської ради площею 288,7 га (а.с. 66 том 1).
Розпорядженням голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003 затверджено проект відведення земельних ділянок під заліснення Полтавському державному лісогосподарському підприємству об'єднання «Полтаваліс» для ведення лісового господарства та надано у постійне користування земельні ділянки, розташовані, зокрема, на території Попівської сільської ради 38,5 га, з них пасовищ - 38,5 га (а.с. 58 том 1).
Згідно наказу Полтавського державного лісогосподарського об'єднання «Полтаваліс» № 137 від 23.12.2002 розпочато передачу майна Опішнянського та Диканського лісництва Полтавського держлісгоспа Диканському державному лісомисливському господарству (а.с. 73 том 1).
Наказом Державного комітету лісового господарства України № 372 від 12.07.2005 державне підприємство «Диканське лісомисливське господарство» перейменоване у державне підприємство «Диканське досвідне лісомисливське господарство» (а.с. 74-76 том 1).
У подальшому державне підприємство «Диканське досвідне лісомисливське підприємство» приєднано до державного підприємства «Полтавське лісове господарство» на підставі наказу Держлісагентства від 27.09.2021 № 579 (а.с. 77-79 том 1).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 922 від 28.10.2022 ДП «Полтавське лісове господарство» припинено, а правонаступником його прав та обов'язків є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (а.с. 80-82 том 1).
Згідно Наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 205 від 04.01.2023 за філією «Полтавське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» закріплені майно, права та обов'язки ДП «Полтавське лісове господарство» (а.с. 83 том 1).
Відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (лист № 330 від 24.08.2023 зі схемою, а.с. 48-50 том 1), філії «Полтавське лісове господарство» Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» (№ 1831/28.2-2023 від 11.09.2023, а.с. 51-52 том 1) частина земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га відносяться до земель лісогосподарського призначення і входить в державний лісовий фонд згідно матеріалів лісовпорядкування 2017 року Проекту організації та розвитку лісового господарства, розроблених по державному підприємству «Диканське досвідне лісомисливське господарство» Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства (копії витягу з проекту, а.с 41-42 том 1).
Ділянка входить до масиву земель, переданих державному лісогосподарському підприємству рішенням Полтавської обласної ради від 31.10.2001 «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств», розпорядженням голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003, яким затверджено проект відведення земельних ділянок під заліснення Полтавському державному лісогосподарському підприємству об'єднання «Полтаваліс» для ведення лісового господарства та надано у постійне користування земельні ділянки, розташовані, зокрема, на території Попівської сільської ради 38,5 га, з них пасовищ - 38,5 га.
Ділянка знаходиться в кварталі 74, виділ 4,5,7-9 Опішнянського лісництва та представлена галявиною, балкою та частково лісонасадженнями.
Згідно схеми розташування земельних ділянок, виконаних ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га з землями лісового фонду складає 18,0735 га (а.с. 43-45 том 1).
Прокурор наполягає, що зазначена схема в силу викладеної Верховним судом позиції у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц є допустимим доказом в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки інформація та схеми надані уповноваженим суб'єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державного лісового та земельного кадастру, а матеріали лісовпорядкування є наслідком інвентаризації земель лісового фонду, що перебували у постійному користуванні ДП «Полтавський лісгосп».
На думку прокурора, зазначене вказує на той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га не могла бути передана до комунальної власності, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 та рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020, на підставі яких відбулася передача земель, в цій частині визнані незаконними та підлягають скасуванню на підставі статті 21 Цивільного кодексу України, та право комунальної власності на спірну земельну ділянку має бути припиненим.
Також прокурор вказує на те, що оскільки, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, яку затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 10587-сг від 15.11.2019, останній має бути визнаний недійсним на підставі статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Зважаючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га входить до земель, переданих державному лісогосподарському підприємству в 2001 та 2003 роках, та з цього часу використовується для ведення лісового господарства (тобто відносилася до земель лісогосподарського призначення), зміна цільового призначення з земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення у визначений законодавством спосіб не відбулася, жодних погоджень на вилучення постійний користувач земельної ділянки не давав, є підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності.
З урахуванням викладених обставин прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів та рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельної ділянки.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Зміст частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з положеннями статей 84, 122, п. 24 розділу X ЗК України обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності лісогосподарського призначення та відповідно суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцеві державні адміністрації є юридичними особами (ст. 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Згідно з підпунктами 1, 3 частини 1 статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль у тому числі за збереженням і раціональним використанням державного майна; використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до приписів пункту 5 статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, у тому числі звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Отже, на території Полтавської області повноваження щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності та відповідними лісовими ділянками, здійснюються Полтавською обласною державною адміністрацією (Полтавською обласною військовою адміністрацією).
Тому, Полтавська обласна військова адміністрація є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, які повинні міститися в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).
Полтавською обласною прокуратурою скеровано на адресу Полтавської обласної військової (державної) адміністрації лист щодо самостійного вжиття заходів та звернення до суду з позовом про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, скасування державної реєстрації права приватної власності та повернення земельної ділянки державі (а.с. 31-34 том 1).
Необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв'язку з тим, що протягом розумного строку зазначені органи самостійно не звернулися до суду з відповідним позовом.
Полтавська обласна військова (державна) адміністрація у своєму листі № 13495/1/01-52 від 31.10.2023 повідомила про те, що не заперечує щодо звернення прокуратури до суду для здійснення такого захисту в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 35 том 1).
Необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв'язку з тим, що протягом розумного строку зазначені органи самостійно не звернулися до суду з відповідним позовом, а зволікання з поверненням земель до державної власності може призвести до їх відчуження органами місцевого самоврядування.
У відповідності до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Полтавською обласною прокуратурою повідомлено Полтавську обласну військову (державну) адміністрацію про здійснення представництва інтересів у суді.
З урахуванням викладеного прокурор належним чином обґрунтував правові підстави для представництва інтересів держави в суді в особі компетентного органу за здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, оскільки прокурор виконав свою субсидіарну роль, замінивши в судовому провадженні відповідний державний орган, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.
Щодо строку позовної давності на звернення прокурора до суду за захистом порушеного права
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 257 цього ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/9452/17 зазначив, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначала, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
При цьому, і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Прокурор вказує, що виявлення вказаних в позові порушень вимог земельного та лісового законодавства під час передачі земель до комунальної власності Полтавською обласною прокуратурою встановлено в ході вивчення матеріалів кримінального провадження № 4202117202000005 від 06.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.
В матеріалах справи наявна постанова про надання доступу до матеріалів кримінального провадження від 06.06.2022 (а.с. 20 том 1).
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1500,4302 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі передано у комунальну власність Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області 26.11.2020.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, якою встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-1, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Поряд з цим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З огляду на викладене, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану в Україні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк звернення до суду прокурора з вказаними вимогами не пропущено.
Аргументи Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області щодо самостійного продовження строків судом першої інстанції є необґрунтованими, адже прокурором в позовній заяві вказано коли саме він дізнався про порушене право і на підставі чого звернувся до суду за захистом порушеного права. В свою чергу, місцевий суд дав оцінку наданим доказам і застосував норми права, які вже передбачені законодавством.
Щодо скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.
Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Статтею 2 Лісового кодексу України встановлено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.
Згідно з частиною 1 статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (статті 57 Земельного кодексу України). Зокрема, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 передано Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1500,4302 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі (а.с. 30 том 1).
Рішенням Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 та прийнято у комунальну власність Опішнянської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельні ділянки загальною площею 1500,4302 га (а.с 28-29).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га (що входить до загального масиву земель, переданих у комунальну власність наказом Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020) зареєстрована як земельна ділянка комунальної форми власності за територіальною громадою в особі Опішнянської селищної ради (а.с. 36-37 том 1).
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га, розташована в межах Попівської сільської ради Зіньківського району, є землями запасу, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення і є власністю територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради (а.с. 38-39 том 1).
При цьому, відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 31.10.2001 «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств», Державному лісогосподарському об'єднанню «Полтаваліс» передано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду площею 288,7 га, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі, на території Попівської сільської ради (а.с. 66 том 1).
Розпорядженням голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003 затверджено проєкт відведення земельних ділянок під заліснення Полтавському державному лісогосподарському підприємству об'єднання «Полтаваліс» для ведення лісового господарства та надано у постійне користування земельні ділянки, розташовані, зокрема, на території Попівської сільської ради 38,5 га, з них пасовищ - 38,5 га (а.с. 58 том 1).
Згідно наказу Полтавського державного лісогосподарського об'єднання «Полтаваліс» № 137 від 23.12.2002 розпочато передачу майна Опішнянського та Диканського лісництва Полтавського держлісгоспа Диканському державному лісомисливському господарству (а.с. 73 том 1).
Наказом Державного комітету лісового господарства України №372 від 12.07.2005 державне підприємство «Диканське лісомисливське господарство» перейменоване у державне підприємство «Диканське досвідне лісомисливське господарство» (а.с. 74-76 том 1). У подальшому державне підприємство «Диканське досвідне лісомисливське підприємство» приєднано до державного підприємства «Полтавське лісове господарство» на підставі наказу Держлісагентства від 27.09.2021 № 579 (а.с. 77-79 том 1).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 922 від 28.10.2022 ДП «Полтавське лісове господарство» припинено, а правонаступником його прав та обов'язків є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (а.с. 80-82 том 1).
Згідно Наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 205 від 04.01.2023 за філією «Полтавське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» закріплені майно, права та обов'язки ДП «Полтавське лісове господарство» (а.с. 83 том 1).
Відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (лист № 330 від 24.08.2023 зі схемою, а.с. 48-50 том 1), філії «Полтавське лісове господарство» Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» (№ 1831/28.2-2023 від 11.09.2023, а.с. 51-52 том 1) частина земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га відноситься до земель лісогосподарського призначення і входить в державний лісовий фонд згідно матеріалів лісовпорядкування 2017 року Проекту організації та розвитку лісового господарства, розроблених по державному підприємству «Диканське досвідне лісомисливське господарство» Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства (копії витягу з проекту, а.с 41-42 том 1).
Ділянка входить до масиву земель, переданих державному лісогосподарському підприємству рішенням Полтавської обласної ради від 31.10.2001 «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств», розпорядженням голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003, яким затверджено проект відведення земельних ділянок під заліснення Полтавському державному лісогосподарському підприємству об'єднання «Полтаваліс» для ведення лісового господарства та надано у постійне користування земельні ділянки, розташовані, зокрема, на території Попівської сільської ради 38,5 га, з них пасовищ - 38,5 га.
Ділянка знаходиться в кварталі 74, виділ 4,5,7-9 Опішнянського лісництва та представлена галявиною, балкою та частково лісонасадженнями.
Згідно схеми розташування земельних ділянок, виконаної ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га з землями лісового фонду складає 18,0735 га (а.с. 43-45 том 1). Матеріали лісовпорядкування 2017 року в установленому порядку погоджено та затверджено Протоколом засідання лісовпорядної комісії Полтавського обласного управління лісового і мисливського господарства з розгляду проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Диканське досвідне ЛМГ» Полтавської області від 29.07.2020 (а.с. 9 том 2).
Наказом Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 09.10.2020 №46 «Про затвердження матеріалів базового лісовпорядкування» затверджено проекти організації та розвитку лісового господарства (матеріали базового лісовпорядкування 2017-2018 років) по окремим державним лісогосподарським підприємствам, діяльність яких координується Управлінням, серед яких і проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Диканське досвідне лісомисливське господарство», введений в дію Протоколом засідання лісовпорядної комісії Полтавського ОУЛМГ від 09.07.2020, за погодженням з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 06.10.2020 №25/2-22/6885-20. (а.с. 10 том 2). Вказане підтверджує часткове накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 на землі державного лісового фонду.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Відповідно до частини 2 статті 117 ЗК України (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, яку затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 10587-сг від 15.11.2019.
Оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га передана до комунальної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 10587-сг від 15.11.2019, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 та рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020, на підставі яких відбулася передача земель, судом першої інстанції правомірно визнано незаконними та підлягають скасуванню.
Апелянт помилково стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 повністю належить до земель сільськогосподарського призначення, адже згідно з проєктом організації та розвитку лісового господарства 2017- 2018 років, Наказом Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства № 46 від 09.10.2020, погодженням з Міндовкілля, висновками ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», інформацією філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України», значна частина спірної ділянки (18,0735 га із 25,99 га) входить до складу державного лісового фонду та належить до земель лісогосподарського призначення.
Колегія суддів зазначає, що в Державному земельному кадастрі зазначена категорія «землі сільськогосподарського призначення», однак це не змінює правового статусу ділянки як частини державного лісового фонду. Інвентаризація, проведена як щодо сільськогосподарських земель, є неправомірною, а передача цих земель у комунальну власність відбулася з порушенням земельного та лісового законодавства. Таким чином, зазначене є підставою для скасування відповідних рішень та наказів, що і зробив суд першої інстанції.
Також апелянт зазначає, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні державного підприємства, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Апеляційний суд вважає такий аргумент помилковим, оскільки останній не враховує спеціальних норм земельного та лісового законодавства, а також правову природу постійного користування земельними ділянками лісового фонду.
Апелянт оперує загальним положенням ст. 125 Земельного кодексу України, проте відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до 1 січня 2027 року державні та комунальні лісогосподарські підприємства можуть підтверджувати своє право постійного користування земельними ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
У матеріалах справи наявні такі документи:
- матеріали базового лісовпорядкування 2017- 2018 років, затверджені Полтавським обласним управлінням лісового господарства та погоджені Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України 06.10.2020;
- інформація ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», яка підтверджує, що значна частина спірної земельної ділянки (18,0735 га із 25,99 га) входить до складу державного лісового фонду;
- лист філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 1831/28.2-2023 від 11.09.2023, в якому зазначено, що ця ділянка включена до складу лісових земель і використовується для ведення лісового господарства.
Таким чином, відсутність державної реєстрації в Реєстрі речових прав не означає відсутність права постійного користування, оскільки на сьогодні лісові підприємства мають альтернативний механізм підтвердження своїх прав.
Факт передачі земельної ділянки лісового фонду державному підприємству підтверджується такими доказами:
- Рішення Полтавської обласної ради від 31.10.2001 - спірна земельна ділянка була включена до земель лісового фонду та передана у постійне користування Державному лісогосподарському об'єднанню «Полтаваліс»;
- Розпорядження голови Зіньківської РДА № 165 від 02.04.2003 - затверджено проєкт відведення земель під заліснення та передано у постійне користування Полтавському державному лісогосподарському підприємству;
- Накази Державного агентства лісових ресурсів України - підтверджують подальшу реорганізацію, внаслідок якої правонаступником цих земель стало Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Наведені вище докази у сукупності створюють юридично беззаперечну підставу для висновку, що у складі земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0006 площею 25,99 га міститься частина, яка належить до земель державного лісового фонду.
Отже, факт перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного підприємства підтверджується офіційними розпорядчими документами органів державної влади, що є достатнім доказом навіть без реєстрації права у Державному реєстрі речових прав.
Таким чином, посилання апелянта на відсутність державної реєстрації не має юридичного значення, оскільки правовий статус земельної ділянки як частини державного лісового фонду залишається незмінним.
Щодо повернення спірної земельної ділянки держави в особі Полтавській обласній військовій адміністрації
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Опішнянської селищної ради усунути перешкоди у здійсненні держави права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Полтавській обласній військовій адміністрації з незаконного володіння Ради, з мотивів необхідності врахування висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, а саме з огляду на нижченаведене.
Так, у пунктах 45, 46 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зі спору, що виник із відносин повернення державі земельної ділянки лісогосподарського призначення (площею 73,4457 га), яка входить до складу сформованої земельної ділянки більшої площі (99,0685 га), менша частина якої має інше (сільськогосподарське) цільове призначення, право комунальної власності на яку було зареєстровано за Новоолександрівською сільською радою, тобто з подібних земельних правовідносин, викладено такий висновок щодо застосування норми статті 391 ЦК України:
"У справі, що розглядається, незаконно сформована спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, отже лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, інша її частина належить до земель комунальної власності.
За таких обставин повернення усієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності Ради на частину земельної ділянки, а часткове її повернення неможливе у зв'язку з її сформованістю як єдиного об'єкта цивільних прав. Відповідно, зобов'язати відповідача-2 повернути частину сформованої земельної ділянки на користь Херсонської ОВА, як того вимагає прокурор, у такому випадку буде неправомірним, а здійснити її поділ неможливо".
Зважаючи на те, що орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0006 площею 25,99 га з землями лісового фонду складає 18,0735 га, колегія суддів вважає, що, ураховуючи зазначений вище правовий висновок Верховного Суду, з метою недопущення порушення права комунальної власності Селищної ради на більшу частину спірної земельної ділянки наразі немає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Селищної ради усунути перешкоди у здійсненні Полтавської обласної військової адміністрації права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Полтавській обласній військовій адміністрації з незаконного володіння Ради.
Відтак, враховуючи особливості правового статусу спірної земельної ділянки, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про її повернення державі в особі Полтавської обласної військової адміністрації.
Щодо скасування державної реєстрації права комунальної власності Селищної ради на спірну земельну ділянку
Відповідно до абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на час звернення з позовом) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.
Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом, а саме: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право.
Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 731/264/23 (предмет позову ОСОБА_1 - визнання недійсним рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 17.06.2021 № 288 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7 га, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку) зазначив, що спір виник внаслідок накладання (площа співпадіння 98,9703 %) належної позивачу земельної ділянки із земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_2 на підставі оспорюваного рішення. Тобто предметом спору є не одна й та ж земельна ділянка, яка могла би витребовуватися у порядку статей 378 і 388 ЦК України, а різні земельні ділянки, що накладаються, внаслідок чого порушені права ОСОБА_1 , який набув право власності на земельну ділянку раніше. Апеляційний суд не врахував, що при частковому накладанні земельних ділянок власник однієї з них може, зокрема, оспорювати відповідне рішення органу місцевого самоврядування й державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку іншого власника. У цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, адже позивач не є власником тієї частини земельної ділянки відповідача, що не накладається на його землю.
Схожий за змістом висновок викладено в пункті 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зі спору, що виник із подібних правовідносин.
Ураховуючи правовий висновок, викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 731/264/23 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, колегія суддів наголошує на тому, що з огляду на те, що площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:057:0006 площею 25,99 га з землями лісового фонду складає 18,0735 га, сама по собі позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності Селищної Ради на спірну земельну ділянку в цілому, до складу якої входить земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, є окремим належним та ефективним способом захисту прав держави в особі Полтавської ОВА, який (спосіб) спрямований на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.
Адже, навіть за умов відсутності підстав для задоволення вимог негаторного позову (про зобов'язання Селищної ради усунути перешкоди у здійсненні Полтавською обласною військовою адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Полтавської ОВА) скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, в подальшому, дозволяє ініціювати розроблення зацікавленими сторонами (Облдержадміністрацією та Радою) та затвердження технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки на дві окремі частини з урахуванням різного цільового призначення її частин та подальшої їх законної реєстрації як окремих об'єктів цивільних прав (сформованих земельних ділянок) в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що правильно зазначив місцевий господарський суд при вирішенні цього спору.
Отже, колегія суддів вважає, що за умов конкретних встановлених судами обставин цієї справи, наведеному вище правовому висновку, викладеному в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 731/264/23 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №916/1750/22, відповідає обґрунтований висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку.
Щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі
Прийняття ГУ Держгеокадастром у Полтавській області рішення поза межами наданих їй повноважень, призвело до проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки в ДЗК як земельної ділянки з цільовим призначенням - для сільськогосподарського використання, і стало підставою для подальшої передачі ділянки в комунальну власність.
Так, у пунктах 49- 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зі спору, що виник із подібних земельних правовідносин, викладено такий висновок щодо застосування положень частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр":
"Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.
У зв'язку з наведеним за конкретних встановлених судами обставин цієї справи та за умови, що державна реєстрація речових прав Ради та ІП "ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ" на спірну земельну ділянку вже скасована судами у межах цієї справи, що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №916/1517/22".
Отже, колегія суддів вважає, що за умов конкретних встановлених судами обставин цієї справи (державна реєстрація права комунальної власності Ради на спірну земельну ділянку вже скасована судом першої інстанції у межах цієї справи, тобто відбулося припинення відповідного речового права), наведеному вище правовому висновку, викладеному в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, відповідає обґрунтований висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, який (висновок) ґрунтується на тому, що:
1) під час обрання ефективного способу захисту щодо спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення необхідно враховувати, що її вибуття з державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок;
2) скасування державної реєстрації земельної ділянки можливе лише щодо сформованого об'єкта цивільних прав - спірної земельної ділянки та повернення її позивачу з подальшим виготовленням Облдержадміністрацією технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки на дві окремі частини з урахуванням різного цільового призначення її частин та подальшої їх реєстрації в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) оскільки спірна земельна ділянка частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, то відповідно до положень статей 20, 83, 122, 141, 142, 149 ЗК України та з огляду на її цільове призначення, враховуючи недопустимість її передачі в комунальну власність за наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020, не передбачається можливості відведення спірної земельної ділянки в комунальну власність виключно за категорією земель сільськогосподарського призначення, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що є належним способом захисту порушеного права держави.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/51/24 має бути залишена без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2024 у справі №917/51/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян