02 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/3548/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,
від позивача: не з'явилися;
від відповідача (апелянта): Лоскот М.І., довіреність від 01.07.2024;
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (вх. № 451 Х/2),
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 (повний текст складено 19.02.2025) у справі № 922/3548/24 (суддя Жигалкін І.П.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
про стягнення 3222695,24грн,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж" (далі - ТОВ "БК Тепломонтаж") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3222695,24грн, з яких: за договором №68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 сума боргу складає 1675352,18грн; за договором №68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 сума боргу складає 1547343,06грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 38672,34грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2025 у справі №922/3548/2 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ТОВ "БК Тепломонтаж" загальну суму заборгованості у розмірі 2457821,03грн, з яких: за договором №68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 сума складає 1387793,47грн; за договором №68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 складає 1070027,56грн, а також суму судового збору у розмірі 29493,85грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2025 частково задоволено заяву представника ТОВ "БК Тепломонтаж" про стягнення правничої допомоги. Стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ТОВ "БК Тепломонтаж" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00грн. Решту суми судових витрат на професійну правничу допомогу покладено на позивача.
06.02.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла заява КП "Харківські теплові мережі" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2025 у справі №922/3548/24 строком на один рік з дати ухвалення рішення, а саме до 23.01.2026.
Обґрунтовуючи подану заяву про відстрочення виконання судового рішення заявник посилається на приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України та наявність обставин, що істотно ускладнюють одномоментне виконання рішення у даній справі, а саме: особливості та вид господарської діяльності КП "Харківські теплові мережі", яке забезпечує виробництво, транспортування, розподіл та реалізацію теплової енергії усім групам споживачів за регульованими тарифами; віднесення підприємства відповідача до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; суттєве збільшенням заборгованості споживачів перед відповідачем; важкий фінансовий стан підприємства; наявність збитків, спричинених постійними обстрілами інфраструктури та відсутність компенсації з боку держави за різницю у тарифах.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3548/24 у задоволенні заяви КП "Харківські теплові мережі" про відстрочку виконання рішення відмовлено.
Приймаючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що: спірна заборгованість виникла ще у вересні 2019 року, тобто до початку обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування поданої заяви, у т.ч. до початку військової агресії проти України та введення воєнного стану; відсутності вчинення жодних дій з боку відповідача щодо погашення заборгованості та фактичне ухилення від сплати заборгованості упродовж тривалого часу (6 років); відсутності в матеріалах справи належних доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі, а також доказів настання можливих негативних наслідків для відповідача при виконанні судового рішення; відсутності доказів неможливості виконати судове рішення без надання відстрочки.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою, відповідач - КП "Харківські теплові мережі" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3548/24 та ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання рішення у даній справі строком на 1 рік, тобто до 23.01.2026.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосував приписи ст. 331 ГПК України та не надано належної правової оцінки доказам відповідача, долученим до заяви про відстрочку виконання судового рішення на підтвердження викладених в ній фактів. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував наступні обставини:
- важкий фінансовий стан підприємства відповідача підтверджується балансами (звітами про фінансовий стан) підприємства станом на 31.12.2023, у якому відображені збитки на суму 7,3 млрд.грн, а також станом на 30.06.2024 сума збитків становить 8,5 млрд.грн (баланс за 2024 рік долучено до апеляційної скарги); за твердженням скаржника, зазначені баланси за 2023 - 2024 роки є первинними документами фінансової звітності, які відповідають вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та належним чином підтверджують незадовільний фінансовий стан відповідача;
- факт повномасштабної військової агресії, пошкодження інфраструктурних об'єктів міста Харкова, у т.ч. майна КП "Харківські теплові мережі", істотним чином впливає на можливість здійснення відповідачем господарської діяльності, а також негативно впливає на його фінансовий стан;
- прийняті у період воєнного стану деякі нормативні акти, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 та рішення Харківської міської ради №163 від 08.06.2022 також негативним чином впливають на фінансовий стан підприємства відповідача; при цьому, у зв'язку з прийняттям Закону України №2479 від 29.07.2022 відповідач вимушений застосовувати тарифи, структура яких не враховує реальний обсяг витрат на виробництво, транспортування, надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води;
- діяльність відповідача має критично важливе значення для забезпечення життєдіяльності Харківського регіону, оскільки послуги з постачання теплової енергії та гарячої води напряму впливають на життєзабезпечення населення на території міста Харкова; у зв'язку з цим, першочерговим завданням підприємства на теперішній час є проведення робіт зі своєчасної підготовки до початку опалювального сезону 2025/2026 років, а також забезпечення безперебійної роботи підприємства упродовж опалювального сезону 2024/2025 років, ліквідації наслідків обстрілів, відновлення об'єктів теплопостачання та надання послуг споживачам;
- відповідач розраховує на отримання від держави грошових коштів в якості субвенцій, що сприятиме покращенню фінансового стану КП "Харківські теплові мережі" та дозволить підприємству виконати свої зобов'язання перед позивачем;
- відповідачем у встановленому порядку надано допустимі та належні докази щодо важкого фінансового стану, проте, означені обставини суд першої інстанції не врахував, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Харківські теплові мережі" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3548/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/3548/24 на 02.04.2025 о 09:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
До початку розгляду апеляційної скарги позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 02.04.2025 приймала участь представниця відповідача (апелянта), яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення у даній справі строком на 1 рік.
Уповноважені представники позивача у судове засідання 02.04.2025 не з'явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутньої у судовому засіданні представниці відповідача (апелянта), судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Статтею 129-1 Конституції України гарантовано обов'язковість виконання судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно із ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).
За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
З урахуванням аналізу зазначених приписів законодавства колегія суддів зазначає, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 ГПК України.
Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
В обґрунтування наявності обставин, які ускладнюють (унеможливлюють) своєчасне виконання судове рішення у даній справі та є підставою для відстрочення виконання рішення суду у даній справі строком на 1 рік, тобто до 23.01.2026, відповідач посилається на наступні обставини:
- фінансування господарської діяльності КП "Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям; на фінансовий стан підприємства відповідача негативно вплинула військова агресія проти України та за період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію; станом на 01.02.2022 сума заборгованості споживачів за теплову енергію складала 5,3 млрд.грн, у тому числі населення 4,5 млрд.грн; станом на момент подання цієї заяви заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію збільшилась до 9,3 млрд.грн;
- прийняті у період воєнного стану деякі нормативні акти негативно вплинули на фінансовий стан підприємства, зокрема, обмежено вплив відповідача на стан розрахунків населення внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", а також встановлено обмеження нарахування відповідачем вартості комунальних послуг рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 №163 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану";
- оскільки питома вага теплової енергії, що споживається населенням, складає 95,4% від загального обсягу теплової енергії, що постачається споживачам, зазначені нормативні акти на законодавчому рівні унеможливлюють виконання КП "Харківські теплові мережі" зобов'язань за укладеними господарсько-правовими угодами та позбавляють підприємство джерела погашення штрафних санкцій, які нараховують підприємству його контрагенти;
- крім того, на теперішній час існує величезна заборгованість з різниці в тарифах, що підлягає компенсації з державного бюджету, у зв'язку із встановленням тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для окремих категорій споживачів ("населення", "бюджетні організації") нижче економічно обґрунтованих;
- розпорядженням Харківської військової адміністрації від 06.06.2023 № 248-В відповідача віднесено до підприємств, установ і організацій у Харківській області, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- з самого початку повномасштабної агресії проти України, через активні бойові дії та обстріли території м. Харкова, у т.ч. об'єктів критичної інфраструктури, які знаходяться у господарському віданні відповідача, вартість пошкодженого майна складає 2 млрд.грн; тому відповідачу у першу чергу необхідно вирішувати питання ліквідації наслідків обстрілів, відновлення об'єктів теплопостачання та надання послуг, тощо;
- з огляду на важкий фінансовий стан підприємства відповідача негайне виконання судового рішення у даній справі унеможливить своєчасне відновлення об'єктів критичної інфраструктури внаслідок їх можливого руйнування через обстріли, що ставить під загрозу забезпечення безперебійної роботи підприємства протягом опалювального сезону 2024/2025.
На підтвердження наведених доказів щодо важкого фінансового стану підприємства КП "Харківські теплові мережі" заявником надано до справи баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2024, довідки про заборгованість за теплову енергію, інформацію щодо укладених договорів реструктуризації заборгованості за договором постачання природного газу, інформацію щодо отриманих кредитів, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань тощо.
Оцінюючи наведені доводи та надані відповідачем докази, а також прийнявши до уваги особливості та вид діяльності КП "Харківські теплові мережі", яке має стратегічне значення для забезпечення тепловою енергією Харківського регіону та є об'єктом критичної інфраструктури, врахувавши особливе значення підприємства боржника для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни, наявність воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, місцевий господарський суд дійшов висновку, що такі обставини в сукупності дійсно є особливими, надзвичайними та є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.
Разом з цим, господарський суд врахував, що у даному випадку зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили, не буде відповідати положенням Конституції України в частині обов'язковості виконання судового рішення.
Так, суд першої інстанції встановив, що КП "Харківські теплові мережі" було закрито акти приймання виконаних робіт по договорам № 68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 та №68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 ще у вересні 2019 року, тобто до початку обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування поданої заяви, у тому числі до військової агресії проти України та введення військового стану, проте, відповідачем не здійснювалось жодних дій щодо погашення наявної суми заборгованості до 2025 року.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що заборгованість у відповідача виникла ще у 2019 році, тоді як позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з даним позовом у жовтні 2024 року, і з момент виникнення заборгованості до винесення судом першої інстанції рішення у даній справі від 23.01.2025 минуло досить багато часу (майже 6 років). Однак, відповідачем не було сплачено навіть частини заборгованості за договорами про закупівлю робіт.
Колегія суддів зазначає, що питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 28.05.2024 у справі №906/1035/23).
Як вже зазначалося, підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Отже, необхідною умовою для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення є ретельне з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про відстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов'язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у відстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов'язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №926/4693/23.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, оскільки ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, предметом доказування є існування таких обставин.
При цьому відстрочення та розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Досліджуючи питання наявності підстав для відстрочення виконання рішення у цій справі, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду не було надано належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України доказів в обґрунтування поданої заяви, зокрема, не надано доказів, які б свідчили про існування загрози банкрутства підприємства відповідача, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, як і не не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках КП "Харківські теплові мережі", зокрема, банківських довідок про відсутність необхідної суми коштів.
Також відповідач не надав жодних належних доказів, які б підтверджували неможливість виконання ним рішення суду, а саме лише посилання на його складне фінансове становище та наявність збитків, що відображені у балансі (звіті про фінансовий стан) станом на 30.06.2024, не є доказом неможливості виконання судового рішення.
Водночас, судова колегія зазначає, що наведені заявником обставини щодо складного фінансового становища не є виключними і стосуються всіх учасників господарських правовідносин, у т.ч. і позивача, який через невиконання відповідачем грошових зобов'язань упродовж майже 6 років позбавлений можливості отримати належні йому грошові кошти за виконані зобов'язання за договорами підряду.
Оцінюючи доводи КП "Харківські теплові мережі", апеляційний господарський суд також враховує, що, зазначаючи про своє скрутне фінансове становище у якості підстави для відстрочення виконання рішення суду, відповідач не наводить жодних обставин та не надає доказів, які б свідчили, що у строк, на який він просить відстрочити виконання рішення суду, його фінансове становище покращиться та у нього буде можливість виконати рішення суду у даній справі.
Тобто, відповідачем не підтверджено того, що через рік у нього з'явиться можливість виконати рішення у справі.
Щодо можливого надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, то колегія суддів зазначає, що таке посилання заявника ґрунтується виключно на його припущеннях щодо можливого надходження коштів, адже до суду не було надано жодних документів з чіткими датами та сумами надходження коштів.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що заявником не доведено реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання відстрочки, оскільки можливе надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, є невизначеною обставиною та не може бути визнана такою, що неодмінно відбудеться, адже у суду відсутня можливість визначити, коли саме означена подія відбудеться.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ймовірне надходження коштів з бюджету, як на підставу для надання відстрочки до будь-якої певної дати в межах річного строку з дати ухвалення рішення, оскільки зазначені обставини не підтверджені жодними доказами.
Як вже вказувалося раніше, заборгованість відповідача перед позивачем виникла до настання обставин, на які він посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, однак доказів хоча б часткового погашення боргу в добровільному порядку матеріали справи не містять.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження вчинення дій для отримання гарантованих державою коштів або коштів з місцевого бюджету Харківської міської ради для забезпечення виконання статутних завдань, так і для розрахунку з кредиторами, що може передбачувано забезпечити надходження додаткових коштів підприємству відповідача та у подальшому (після виділення субвенцій з державного та/або місцевого бюджету) дозволить виконати рішення суду.
Крім того, відповідачем документально не підтверджено існування виняткових обставин, що могли б бути підставою для відстрочення виконання судового рішення.
Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторони перебувають в умовах військового стану в країні, що однаково негативно впливає на обидві сторони цього спору та їх фінансовий стан, у зв'язку з чим суд приймає до уваги доводи відповідача про виконання ним важливої функції у життєдіяльності Харківського регіону та забезпечення установ, організацій та населення необхідними послугами з постачання теплової енергії та гарячої води.
Водночас, колегія суддів також враховує, що відстрочка виконання судового рішення у даній справі також негативно вплине на фінансову стабільність позивача, який виконує підрядні роботи з реконструкції (ремонту) теплових мереж на території Харківської області для підтримання у належному стані діяльності теплопостачальних організацій, у т.ч. заявника - КП "Харківські теплові мережі".
Що стосується доводів апеляційної скарги про збитковість підприємства відповідача, що останній підтверджує фінансовою звітністю станом на 31.12.2023 та на 30.06.2024, колегія суддів зазначає, що зазначені документи не відображають актуальний фінансовий стан відповідача станом на момент подання заяви про відстрочку (у лютому 2025 року) та не підтверджують відсутність коштів на його рахунках у розмірі, достатньому для виконання рішення суду у даній справі. Крім того, збитковість діяльності відповідача стосується його власної господарської діяльності та не може бути ризиками позивача, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Разом з тим, як вже зазначалося, з наданих боржником доказів не вбачається реальної загрози настання його неплатоспроможності в разі негайного виконання рішення суду у даній справі.
При цьому, відповідачем не доведено повної відсутності коштів на всіх його рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення боргу, тощо.
Також відповідачем не було надано суду доказів того, що його фінансування покращиться та буде здійснюватися без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними та що відстрочення виконання наявної у нього заборгованості строком на 1 рік забезпечить виконання рішення суду та у майбутньому надасть можливість акумулювати необхідну грошову суму для виконання судового рішення.
До того ж, ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
У рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу.
Таким чином, ухвалення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів становить "майно" позивача, на своєчасне отримання якого останній має легітимні сподівання.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Відсутність у відповідача грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише боржника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.
Заявлений боржником термін розстрочки на 1 рік не враховує інфляційних процесів, що може призвести до порушення інтересів стягувача.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення у даній справі та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
За таких обставин, з огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановлені судом обставини довготривалого невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем та з урахуванням принципів розумності і справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також враховуючи те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність передбачених ст. 331 ГПК України правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2025 у даній справі №922/3548/24.
Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга КП "Харківські теплові мережі" задоволенню не підлягає, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3548/24 слід залишити без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3548/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3548/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 11.04.2025.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза