вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" березня 2025 р. Справа№ 925/1577/20(925/1269/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Пантелієнка В.О.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю. За участю представників учасників справи: Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства «Полтава-банк» та Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) (суддя Боровик С.С., повний текст рішення складено та підписано - 08.10.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни до Приватного підприємства «Іріда» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» , приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича на стороні відповідача: Акціонерного товариства «Полтава-банк» про визнання правочину недійсним
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14».
Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну.
Від товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, до суду надійшла позовна заява з наступними вимогами:
- визнати недійсною майнову дію товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» щодо продажу на користь приватного підприємства «Іріда» ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року випуску, заводський номер 735;
- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 42 КУзПБ, та зобов'язати приватне підприємство «Іріда» повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року випуску, заводський номер 735;
- стягнути з приватного підприємства «Іріда» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» 5368,00 грн. витрат зі сплати судового збору;
- залучити для участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ «ОЛІМП» , приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що:
- станом на дату укладення правочину керівником Приватного підприємства «Іріда» являвся ОСОБА_1 , який одночасно із цим є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14», а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» вважається таким, що відчужило належну товариству сільськогосподарську техніку на корить заінтересованої особи в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства;
- правочин укладено у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14»);
- правочином завдано шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» , перед яким у боржника станом на дату укладення спірного правочину існувала прострочена кредиторська заборгованість, яка не була погашена за рахунок проданої сільськогосподарської техніки, при цьому боржник знав про існування такої заборгованості та вона являлась предметом судового розгляду в Господарському суді Черкаської області на момент укладення спірних правочинів;
- на момент вчинення оспорюваного правочину спірна сільськогосподарська техніка перебувала в заставі Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», а тому її відчуження являється порушенням ст.17 Закону України «Про іпотеку».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) (суддя Боровик С.С., повний текст рішення складено та підписано - 08.10.2024), позов задоволено повністю; визнано недійсним правочин, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та Приватним підприємством «Іріда» шляхом оплати Приватним підприємством «Іріда» згідно платіжного доручення № 1092 від 23.09.2020 рахунку на оплату Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» № 19 від 23.09.2020 щодо продажу на користь Приватного підприємства «Іріда» вагів автомобільних тензометричних електронних для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року випуску, заводський номер 735; зобов'язано Приватне підприємство «Іріда» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року випуску, заводський номер 735.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:
- спірний правочин укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14»);
- правочин укладений між пов'язаними особами, оскільки керівником Приватного підприємства «Іріда», покупцем, являвся ОСОБА_1 , який одночасно із цим досі є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та представником, уповноваженим діяти від імені товариства та згідно приписів ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, заінтересованою особою стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14»;
- станом на дату укладення правочину Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» мало кредиторську заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» , стосовно примусового стягнення якої Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» подано до Господарського суду Черкаської області позовні заяви, провадження за якими відкрите до укладення оспорюваного правочину;
- не зважаючи на отримання коштів від Приватного підприємства «Іріда» в рахунок оплати техніку, Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» не здійснено погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» , а погашено заборгованість перед Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за договором про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853, граничний строк погашення якої станом на дату укладення правочину встановлений цим договором щонайменше до 08.02.2024, та при цьому зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» були забезпечені як заставою рухомого майна, так і покладено на Приватне підприємство «Іріда» солідарний обов'язок щодо виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14», в разі ухилення останнього від їх виконання;
- спірна техніка на момент укладення правочину перебувала в заставі Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», що являється порушенням ст. 17 Закону України «Про заставу».
Враховуючи наведе, суд першої інстанції дійшов до висновку, що правочин являється таким, що порушує положення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, отже являється фраудаторним та підлягає визнанню недійсним на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Полтава-банк» та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Акціонерне товариство «Полтава-банк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 по справі № 925/1577/20(925/1269/23); скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 та ухвалити у справі № 925/1577/20(925/1269/23) нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» про визнання недійсним майнової дії та застосування наслідків недійсності правочинів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення винесене без дослідження всіх обставин справи, без врахування висновків Верховного Суду, заяв і заперечень відповідача та третьої особи і таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- позивачем не наведено в позовній заяві які саме права та інтереси порушені відповідачем та не наведено підстав вважати дії позивача відповідача недобросовісними, що не висвітлено в судовому рішенні;
- в судовому рішенні не надано оцінки щодо причин непогашення заборгованості з доходів боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» ще з 2018 року і до моменту укладення оспорюваного правочину;
- позивачем не наведено аргументів щодо економічної мети договору, та не надано аналізу щодо фінансового стану боржника на момент укладення правочину та відповідно що укладення правочину призвело саме до погіршення його фінансового стану та неплатоспроможності, що не висвітлено в рішенні;
- не надано оцінки щодо мети та дій боржника саме на виведення майна з метою ухилення від виконання зобов'язання;
- не досліджено ціни договору та не наведено аргументів щодо завищеної або заниженої ціни та відповідних доказів;
- не досліджено обставин що оспорюваний договір призвів до настання шкоди чи інших негативних наслідків для боржника та не надано доказів настання негативних наслідків;
- не надано та не зроблено оцінку дійсного майнового стану боржника на момент вчинення ним оспорюваного правочину, що включає в себе дослідження фінансового звіту, аналізу господарсько-фінансової діяльності, руху коштів по рахункам, наявність активів, кредиторська та дебіторська заборгованість, та розмір і вартість активів боржника;
- відсутня інформація щодо дійсного майнового стану боржника на момент вчинення ним оспорюваного правочину виключає доводи позивача щодо здійснення ним цього правочину з метою виведення майна боржника задля уникнення задоволення вимог кредитора та його фраудаторність, оскільки тоді оспорюваний правочин є волевиявленням сторін, що передбачено чинним законодавством;
- не застосована судом двостороння реституції в порушення норм ст. 216 Цивільного Кодексу України, з клопотанням про застосування якої звернуся відповідач та яке не висвітлено в судовому рішення;
- судом безпідставно поновлено строк зміни позовних вимог;
- судом вибрано неефективний спосіб захисту, а саме в даному випадку ефективним способом захисту було б саме стягнення грошових коштів;
- судом безпідставно розглядалися вимоги позивача щодо визнання недійсним майнової дії, замість визнання недійсним договору купівлі-продажу;
- судом безпідставно зазначено про порушення прав Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та заначено про порушення статті 17 Закону України «Про заставу»;
- судом безпідставно зазначено порушення щодо здійснення погашення заборгованості з коштів перед Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за рахунок продажу їхнього заставного майна, а не перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» , що вже б в даному випадку було би порушенням прав та інтересів Банку, оскільки тільки першочерговий заставодержатель має право погасити борг за рахунок заставного майна;
- судом безпідставно здійснювався розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання позивача про це або зазначення в прохальній частині позовної заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження;
- судом не враховано критерію добросовісності;
- судом не здійснено врахування щодо ціни договору в контексті чи є ця ціна ринкова або не ринкова;
- судом неповно враховано висновки Верховного Суду на які він послався та не здійснено врахування важливих обставин, що були досліджені в висновках на які суд першої інстанції послався;
- судом було враховано висновки Верховного Суду у правовідносинах, що не є подібними да спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного підприємства «Іріда» та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Приватне підприємство «Іріда» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) скасувати; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Носань Н.С. від 18.09.2023 про визнання недійсним правочину, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та Приватним підприємством «Іріда» шляхом оплати Приватним підприємством «Іріда» згідно платіжного доручення № 1092 від 23.09.2020 рахунку на оплату Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» № 19 від 23.09.2020 щодо продажу на користь Приватного підприємства «Іріда» вагів автомобільних тензометричних електронних для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року випуску, заводський номер 735.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та допустив неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог при розгляді справи;
- суд першої інстанції порушив принцип змагальності (рівності) та диспозитивності господарського судочинства;
- при розгляді справи господарським судом порушено ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України;
- щодо відсутності підстав кваліфікувати оспорюваний правочин таким, що вчинений з метою зловживання правом власності та розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредиторів;
- саме по собі укладення правочину із заінтересованою особою не являється підставою для визнання його недійсним та поряд із цим вимагає дослідження поряд із суб'єктним складом правочину ще і завдання ним шкоди правам чи інтересам боржника чи кредиторів боржника.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
18.12.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» арбітражного керуючого Носань Н.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтава-Банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі 925/1577/20 (925/1269/23) залишити без змін.
Арбітражний керуючий у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що доводи Акціонерного товариства «Полтава-Банк» не є обґрунтованими, та не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
19.12.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» арбітражного керуючого Носань Н.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іріда», в якому ліквідатор просив апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іріда» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20 (925/1269/23) залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іріда» Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» зазначило, що доводи Приватного підприємства «Іріда» викладені у апеляційній скарзі є необгрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права.
30.12.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Іріда» надійшла відповідь на відзив, в якому підприємство зазначило, що наведені ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» арбітражним керуючим Носань Н.С. у відзиві на апеляційну скаргу заперечення не спростовують доводів Приватного підприємства «Іріда», викладених в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтава-банк» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М., Остапенко О.М.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 28.10.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іріда» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1577/20(925/1269/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни до Приватного підприємства «Іріда» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича на стороні відповідача: Акціонерного товариства «Полтава-банк» про визнання правочину недійсним; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства «Полтава-банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
15.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/1577/20(925/1269/23).
Головуючий суддя (суддя - доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 18.11.2024 по 22.11.2024 (включно).
02.12.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Іріда» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4801/24 від 09.12.2024 у зв'язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді Полякова Б.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1577/20(925/1269/23).
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 апеляційні скарги у справі № 925/1577/20(925/1269/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1577/20(925/1269/23); об'єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Полтава-банк» та Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Полтава-банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) здійснити разом з апеляційною скаргою Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) та призначено на 19.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос14», адвоката Назаренка Сергія Анатолійовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) оголошено перерву до 26.03.2025 о 17:30.
Явка представників учасників справи
26.03.2025 у судове засідання представники учасників справи в не з'явилися, про час і дату судового засідання повідомлялись належним чином.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті без участі представників учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
09.02.2017 між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та Приватним підприємством «Іріда» укладено Договір про надання банківських послуг № 215/2897853, згідно якого Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» зобов'язувалось надавати Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та Приватному підприємству «Іріда» банківські послуги, перелічені в договорі, в межах встановленого договоромліміту банківської послуги, а Приватне підприємство «Іріда» та Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» приймати надані банком послуги та належним чином виконувати зобов'язання за договором, відносно наданої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.
Пунктом 16 Договору про надання банківських послуг встановлено, що в день укладення Договору, але в будь-якому випадку до моменту отримання Банківської послуги за Договором вперше, Клієнт має укласти/забезпечити укладення третьою особою наступних докуметів забезпечення:
договір поруки, боржник за документом забезпечення - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , розмір зобов'язання не визначено;
договір застави, боржник за документом забезпечення - ТОВ «КОЛОС 14» (ідентифікаційний код 36027856), розмір забезпечення - 3015817,50 грн.;
договір застави, боржник за документом забезпечення - ТОВ «КОЛОС 14» (ідентифікаційний код 36027856), розмір забезпечення - 456782,50 грн.;
договір застави, боржник за документом забезпечення - ТОВ «ТРАНСАГРО Україна» (ідентифікаційний код 40334989), розмір забезпечення - 2498653,34 грн.
09.02.2017 разом із укладенням Договору про надання банківських послуг між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» було укладено Договір застави № 215/2897853-2, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» задля забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання банківських послуг від 09.02.2017 передано в заставу банку наступне рухоме майно:
Борона дискова БДВП-6,3 з прикотуючим катком БДВП-6,3, 2016 року виробництва, серійний номер 3228, інвентарний номер 96, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 359812,50 грн.;
Оприскувач причіпнийМ732-24m, 2015 року виробництва, серійний номер 1WZ0732MCF0160185, інвентарний номер 91, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 846713,33 грн.;
Культиватор HORSCH4MT з катком TopRing, 2016 року виробництва, серійний номер 34642087, інвентарний номер 86, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с.
Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 1175436,67 грн.;
Трактор колісний.110, 2015 року виробництва, серійний номер HFD153977, реєстраційний номер 33953СА , місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара
Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 633855,00 грн.
27.02.2018 між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 1 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 11, 13 Основного Договору, зокрема, щодо майна, яке передано в заставу, а саме додатково включено наступне майно:
Перевантажувальний бункер-накопичувач ПБН-16, 2017 року виробництва, серійний номер 160274, інвентарний номер 00009, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 288882,50 грн.;
Розпушувач512, 2004 року виробництва, заводський номер N00512X002694, інвентарний номер 00012, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 443825,00 грн.;
Жниварка для збирання соняшника ЖНС-7,4 ДЖ, 2017 року виробництва, заводський номер 268052, інвентарний номер 00011, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 201352,50 грн.;
Трактор колісний, 2006 року виробництва, заводський номер R047022 , двигун номер S02813 , місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 1190470,83 грн.
20.03.2019 між Акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 2 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 13 Основного Договору щодо майна, яке передано в заставу, а саме додатково включено наступне майно:
Ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року виробництва, заводський номер 735, інвентарний номер 00047, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 218630,83 грн.;
Трактор NEW.110, 2016 року виробництва, заводський номер HFD171394, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 517184,17 грн.;
Трактор колісний.410, 2017 року виробництва, заводський номер JJAT8410KHRE01123, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 3345210,00 грн.
13.03.2020 між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Приватним підприємством «ІРІДА», Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 8 до Договору про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853, згідно якого внесено зміни до положень Основного договору, в тому числі в частині розміру ліміту банківської послуги та дат її поступового припинення, відповідно до якої встановлено, що чинність ліміту банківської послуги закінчується 01.04.2021.
29.04.2020 між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 3 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 7, 11 Основного Договору, зокрема, щодо рухомого майна, переданого в заставу, а саме додатково включено наступне майно:
Трактор колісний JOHN DEERE 6135B, 2018 року виробництва, заводський номер 1YR6135DCJN500627, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 896345,83 грн.;
Бункер-накопичувач перевантажувальний ПБН-30, 2019 року виробництва, заводський номер 100737 , місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 750230,00 грн.
04.06.2020 між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 4 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до положень п. 13 Основного Договору, зокрема, щодо рухомого майна, що передавалось в заставу банку, а саме до складу заставного майна додатково включене наступне:
Коротка дискова борона Heliodor 9/700 KA, 2018 року виробництва, заводський номер 459240, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 920391,67 грн.
23.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» виставлено Приватному підприємству «Іріда» рахунок на оплату № 19 на підставі договору купівлі-продажу № 1609/11/2020 від 16.09.2020 на загальну суму 172410,00 грн. за ваги автомобільні тензометричні електронні.
23.09.2020 Приватним підприємством «Іріда» сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» згідно платіжного доручення № 1092 від 23.09.2020 грошові кошти у розмірі 172410,00 грн., призначення платежу: «Попередня оплата за ваги автомобільні зг. рах. № 19 від 23.09.2020 р., ПДВ 20 % = 28735,00 грн.».
12.04.2023 між Акціонерним товариством «ПОЛТАВА-БАНК» та Приватним підприємством «Іріда» укладено Договір застави № 5139/1 відповідно до якого, задля забезпечення грошових зобов'язань перед банком, Приватне підприємство «Іріда» передано в заставу майно в кількості 18 одиниць згідно переліку, до якого в тому числі входить спірні ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року виробництва, заводський номер 735, інвентарний номер 00047.
В подальшому від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Н.С., до суду надійшла позовна заява з вимогами:
- визнати недійсною майнову дію Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» щодо продажу на користь Приватного підприємства «Іріда» ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року випуску, заводський номер 735;
- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, та зобов'язати Приватне підприємство «Іріда» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року випуску, заводський номер 735;
- стягнути з Приватного підприємства «Іріда» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» 5368,00 грн. витрат зі сплати судового збору;
- залучити для участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» , приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що:
- станом на дату укладення правочину керівником Приватного підприємства «Іріда» являвся ОСОБА_1 , який одночасно із цим є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14», а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» вважається таким, що відчужило належну товариству сільськогосподарську техніку на корить заінтересованої особи в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства;
- правочин укладено у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14»);
- правочином завдано шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» , перед яким у боржника станом на дату укладення спірного правочину існувала прострочена кредиторська заборгованість, яка не була погашена за рахунок проданої сільськогосподарської техніки, при цьому боржник знав про існування такої заборгованості та вона являлась предметом судового розгляду в Господарському суді Черкаської області на момент укладення спірних правочинів;
- на момент вчинення оспорюваного правочину спірна сільськогосподарська техніка перебувала в заставі Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», а тому її відчуження являється порушенням ст.17 Закону України «Про іпотеку».
За наслідками розгляду вищевказаної позовної заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Північний апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Іріда» та апеляційна скарга Акціонерного товариства «Полтава-Банк» не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі постало питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним в межах справи про банкрутство правочину з відчуження майна боржника.
Так, за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 Кодекс України з процедур банкрутства).
Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються вони тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Строк, встановлений у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий «підозрілий період», у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника (п. 25 постанови Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 906/43/22 (906/366/22)).
На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (ст. 42 Кодекс України з процедур банкутства) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними (зокрема, постанови Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 908/3549/16, від 04.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/343/22), від 22.02.2024 у справі № 909/69/22 (909/118/23)).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та Приватним підприємством «Іріда» було укладено договір купівлі-продажу у спрощеній формі шляхом обміну рахунком на оплату між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та Приватним підприємством «Іріда» і його подальшою оплатою з боку Приватного підприємства «Іріда».
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Частинами 1 та 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'занні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Враховуючи, що в рахунку на оплату № 19 від від 23.09.2020 та платіжному дорученні № 1092 від 23.09.2020 сторони визначили предмет правочину та ціну, а в силу положень ст. 530, 663 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання щодо передачі товару визначається в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, слід вважати, що між сторонами було укладено правочин, предметом якого являється продаж вагів автомобільних тензометричних.
Згідно пояснень, викладених у відзиві на позовну заяву Приватного підприємства «Іріда» від 16.10.2023, судом першої інстанції було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» було передано Приватному підприємству «Іріда» зазначену вище сільськогосподарську техніку, тому не зважаючи на відсутність в матеріалах справи первинних документів, які свідчать про фактичне приймання-передачу спірної сільськогосподарської техніки, cуд, беручи до уваги підтвердження отримання товару з боку покупця, вважає даний правочин таким, що повністю виконаний сторонами.
Разом із тим, положеннями ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено обмежень для правочинів, які можуть бути визнані недійсними на підставі однієї із частин цієї статті, тому cуд відхиляє доводи відповідача про те, що на підставі ст. 42 Кодексу можуть бути визнані лише безоплатні правочини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі №905/2030/19 (905/2445/19), викладеній у постанові від 24.11.2021, Верховним Судом було визначено поняття «фраудаторний правочин» та охарактеризовано критерії фраудаторності правочину.
Фраудаторний правочин - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 по справі № 904/5693/20 (904/4523/21).
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено наступний висновок, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».
Відповідно ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, покупцем за спірним правочином являється Приватне підприємство «Іріда» (код ЄДРПОУ 24413994), від імені якого, на час укладення правочину, діяв керівник підприємства - ОСОБА_1 .
Дана обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2021 № 404329140072, який наданий до матеріалів справи позивачем, де зазначено, що керівником Приватного підприємства «Іріда» являється ОСОБА_1 .
Наразі керівником Приватного підприємства «Іріда» являється ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 залишився представником підприємства, який має право діяти від його імені без довіреності.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14», наданих позивачем, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14», який має право здійснювати дії, уклали правочини від імені товариства, та засновником товариства, являється ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 на дату укладення спірного правочину одночасно являвся засновником, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та керівником Приватного підприємства «Іріда», тобто мав повноваження здійснювати управлінський вплив на обидві сторони спірного правочину.
Виходячи із вказаного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства є заінтересованою особою стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.
Спірний правочин укладено у підозрілий період, тобто протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та укладений між пов'язаними особами, оскільки керівником покупця була особа, яка одночасно із цим досі є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» та представником, уповноваженим діяти від імені цього товариства, отже, є заінтересованою особою стосовно боржника в розумінні ст.ст 1, 42 Кодексу України з процедури банкрутства.
Суд першої інстанції також вірно встановив, що станом на дату укладення спірного правочину Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» мало кредиторську заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП» . Водночас, не зважаючи на отримання коштів від Приватного підприємства «Іріда» в рахунок оплати сільськогосподарської техніки Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» не здійснено погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП», а погашено заборгованість перед Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за договором про надання банківських послуг, граничний строк погашення якої станом на дату укладення договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки встановлений цим договором щонайменше до 08.02.2024. При цьому зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» були забезпечені як заставою рухомого майна, так і покладено на Приватне підприємство «Іріда» солідарний обов'язок щодо виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14», в разі ухилення останнього від їх виконання.
Суд першої інстанції вірно встановив, що ваги автомобільні для зважування сільськогосподарської продукції на момент вчинення спірного правочину перебували в заставі Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», що є порушенням ст. 17 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
Отже, враховуючи сукупність встановлених судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність у спірного правочину ознак фраудаторного правочину, відтак, й про визнання його недійсним із заявлених у позові підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедури банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Враховуючи визнання судом недійсним спірного договору та положення зазначеної норми, вірними є висновки суду першої інстанції про зобов'язання Приватного підприємства «Іріда» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції, які були предметом спірного правочину.
Стосовно посилань скаржників, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту та яким чином будуть відновлені та захищені права відповідача в результаті визнання договору недійсним, колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.
Так, судова палата вказала, що грошова сума, яка сплачена боржнику за результатами аукціону та підлягає поверненню боржником покупцю після визнання результатів аукціону і укладеного за його наслідком договору недійсними, не є вимогою поточного кредитора до боржника та на неї не поширюються положення статей 64, 133 Кодексу України з процедури банкрутства щодо черговості (порядку) задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, а її повернення боржником має здійснюватися у позачерговому порядку.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути об'єднана з вимогами про визнання правочину недійсним або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову, розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства у відокремленому позовному провадженні в разі відмови боржника повернути отримані за цим правочином кошти в добровільному порядку.
Правило статті 216 Цивільного кодексу України щодо двосторонньої реституції стосується виключно сторін правочину. Для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, положення статті 216 Цивільного кодексу України не застосовуються, а таке повернення здійснюється на підставі положень глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20(925/287/23).
Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, належним чином з'ясував обставини, що мають значення для справи, а відтак належить відмовити у задоволенні апеляційних скарг Акціонерного товариства «Полтава-банк» та Приватного підприємства «Іріда» на Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23).
При цьому, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, а отже, у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За таких обставин решту аргументів скаржників, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського поцесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційних скарг, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Полтава-банк» та Приватного підприємства «Іріда» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі № 925/1577/20(925/1269/23) залишити без змін.
3. Справу № 925/1577/20(925/1269/23) повернути до Господарського суду Черкаської області.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 10.04.2025.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
В.О. Пантелієнко