СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-о/759/386/25
ун. № 759/7278/25
11 квітня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У квітні 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження громадянки: ОСОБА_1 (жіноча стать), ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ, Луганська область, Україна, а також встановити дані про її батьків: мати - ОСОБА_2 , громадянка України; батько - ОСОБА_3 , громадянин України.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Справу передано судді 09 квітня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
П. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлює, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 316 ЦПК України встановлено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до ст. 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, встановлювались Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).
В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
В пункті 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.
Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів) (абзац 8 пункту 26 Правил).
Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року.
У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 зазначено, що положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК, не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
В постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 449/1352/15-ц щодо розгляду справи в порядку окремого провадження зазначена правова позиція, що за положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас має значення зареєстроване місце проживання.
ОСОБА_1 зазначає, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 та надає на підтвердження зазначеному довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000643455 від 31 жовтня 2018 року у відповідності до котрої ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, заявниця надала суду довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000643455 станом на 2018 рік.
Однак, з Єдиного державного демографічного реєстру судом встановлено, що останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .
Таким чином, інформація із Єдиного державного демографічного реєстру є більш актуальною щодо довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000643455 від 31 жовтня 2018 року.
Зважаючи на викладене, заявниця має пояснити на яких підставах вона звертається із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, саме до Святошинського районного суду м. Києва та надати відповідні докази зазначеному.
Окрему увагу суд звертає на те, що відсутні підстави для застосування правил підсудності, встановлених ч. 1 ст. 317 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 просить встановити факт свого народження, яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли місто Луганськ Луганської області не відносилось до тимчасово-окупованої території
Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За правилами статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, заяву необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 175, 177, 185, 317 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, який становить 5 (п'ять) днів з дня отримання заявником ухвали.
В разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.О. Горбенко