СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1027/25
пр. № 3/759/963/25
31 березня 2025 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Єросова І.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Святошинського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до даних протоколу №6/10-36-07-01-27 від 02.01.2025 р. головним державним інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління податкового аудиту Головного управління Державної податкової служби у Київській області, на підставі акта від 29.11.2024 N? 57392/10-36-07-01-17/35411741 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «АМЕР СА» (податковий номер 35411741) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2024 року від?ємного значення з податку на додану вартість», яке знаходиться за адресою: вулиця Михайла Котельникова, будинок 25, Святошинський район, місто Київ, 03115, встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), головний бухгалтер Приватного підприємства «АМЕР СА» (податковий номер 35411741), вчинив порушення в частині ведення бухгалтерського та податкового обліку всупереч п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 N? 996-XIV (зі змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N? 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 N? 168/704. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року N? 21 (зі змінами та доповненнями) зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N? 159/28289, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов?язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 N? 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за N? 893/4186 а саме: заниження суми податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету в розмірі 105 878 грн та завищення від?ємного значення з податку на додану вартість на 2 128 917 грн за вересень 2024 року грн внаслідок невиконання обов?язку щодо надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документальне підтвердження, що належить та пов?язана з предметом перевірки. Тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правоопрушення не визнає. Вказує на оскарження в адміністративному порядку акту документальної позапланової перевірки від 29.11.2024 N? 57392/10-36-07-01-17/35411741 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2024 року.
Згідно з вимогами ст. 245, 252, 278, 280 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а при розгляді справи суддя зобов'язаний з'ясувати: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлено, що 17.12.2024 р. ПП «АМЕР СА» подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки від 29.11.2024 N? 57392/10-36-07-01-17/35411741.
17.01.2025 р. ПП «АМЕР СА» подано до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення, складені на підставі акту від 29.11.2024 N? 57392/10-36-07-01-17/35411741.
Згідно відповіді Державної податкової служби України від 29.01.2025 р. №2638 для з'ясування обставин справи, на підставі п.56.9 статті 56 ПК України, продовжено строк розгляду скарги до 17.03.2025 р. включно.
При цьому в матеріалах справи відсутні відомості щодо результатів розгляду скарги.
Частиною 1 статті 163-1 КУпАП передбачено відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що норми КУпАП не містять визначення поняття "триваюче правопорушення". Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 N 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права "триваючими" визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2019 у справі N 158/286/17.
Адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 163-1КУпАП за своєю правовою природою не є триваючими, оскільки вважаються вчиненими з моменту порушення порядку ведення податкового обліку.
Крім того, суд звертає увагу, що на сьогодні не існує єдиної судової позиції з приводу того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Наприклад, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією" N 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 р. визначено, що вказівка законодавця у п. 7ст. 247 КУпАП "на момент розгляду справи" означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного та повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб'єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, та лише після цього закриває провадження у справі.
У подальшому 07.11.2017 Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок "Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності". У Висновку зазначено, що п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Згідно роз'яснень наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 у справі N 308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, Верховний суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
При цьому, ВП ВС в Постанові від 02 лютого 2023 у справі N 735/1121/20 (провадження N 13-26кс22) розглянула питання тлумачення змісту ч. 2 ст. 49 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності). ВП ВС зауважила, що раніше застосований підхід не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця, і відступила від правового висновку.
Так зазначила, що друге речення ч. 2 ст. 49 КК України не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватися після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання ч. 2 ст. 49 КК України зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання як саме розглядати наведені в третьому реченні загальні строки: 1) як такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у ч. 1 ст. 49 КК України диференційованих строків у всіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду й наступного з'явлення її із зізнанням чи затримання; 2) як альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.
На переконання ВП ВС, реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.
З урахуванням вищезазначеного на даний час немає сформованої правової позиції Верховного Суду (Великої Палати чи Касаційного адміністративного суду), про необхідність суду визнання винуватим або без встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наявність вищевказаної юридичної невизначеності, суддя звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якість закону"; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Таким чином, суддя керується принципом застосування до винної особи найбільш сприятливого закону, у зв'язку з чим провадження в цій справі слід закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. 38, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 289, 290 КпАП України.
Суддя І.Ю. Єросова