Справа № 756/646/25
Провадження № 2-о/756/170/25
Іменем України
11 квітня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Примак-Березовської О.С.,
за участі секретаря - Смоляр І.П..,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -
Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджуючи що він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі, Донецької області (Україна).
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок артилерійського обстрілу російськими військами м. Маріуполь Донецької області, її чоловік вийшов з дому, щоб перевірити сигналізацію автомобіля і не повернувся. Наступного дня, 07 березня 2022 року вона вийшла шукати чоловіка та знайшла його тіло, впізнавши за одягом, разом із іншими загиблими. Одразу забрати його вона не змогла і коли повернулася згодом, тіло не виявила. Згодом вона дізналася від сусідів, що тіла загиблих у їхньому дворі забирали невідомі на мікроавтобусі, однак віднайти будь-які контакти та дізнатися, де знаходиться тіло загиблого, вона не змогла.
Також заявниця зазначила, що 04 грудня 2024 року відділом запису актів цивільного стану адміністрації Ворошилівського району міста Ростов-на-Дону російської федерації видано свідоцтво НОМЕР_1 про смерть її чоловіка. Таке свідоцтво видано на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя так званої «донецької народної республіки» від 25 вересня 2024 року у цивільній справі за заявою матері її загиблого чоловіка про визнання ОСОБА_2 померлим.
Посилаючись на те, що наявне свідоцтво про смерть її чоловіка НОМЕР_1 не відповідає вимогам законодавства України і не може бути підставою для оформлення спадщини, просила визнати вказаний факт у судовому порядку.
В судове засідання заявниця та її представник не з'явилися, до початку розгляду справи подали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.
В судове засідання представник заінтересованої особи також не з'явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.
Згідно із частиною першою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши усі докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8), який зареєстрований у м. Маріуполі, Донецької області, має паспорт громадянина України (а.с. 10-17).
Згідно з свідоцтвом про смерть, виданого 04 грудня 2024 року відділом запису актів цивільного стану адміністрації Ворошилівського району міста Ростов-на-Дону російської федерації НОМЕР_1, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , без зазначення причини смерті (а.с. 9).
Вказане свідоцтво про смерть видане на підставі так званого «рішення» Приморського районного суду м. Маріуполя так званої «донецької народної республіки» від 25 вересня 2024 року, яким ОСОБА_2 визнано померлим (а.с. 25-28).
Отже, зазначене свідоцтво про смерть НОМЕР_1 видане не на тимчасово окупованій території України, а на території російської федерації. Крім того, свідоцтво апостильоване у російській федерації згідно з вимогами Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року.
Також, судом встановлено, що дата смерті її чоловіка, про яку зазначає ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає даті смерті, що вказана у свідоцтві НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, у суду відсутні належні та допустимі докази для підтвердження факту та дати смерті ОСОБА_2 , яка значиться у заяві, зокрема - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 відомості про смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до пункту 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: - лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); - фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; - рішення суду про оголошення особи померлою; - рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
При цьому, суд не приймає доводів заявниці із посиланням на практику Міжнародного суду ООН, якою сформовано так звані «намібійські винятки», згідно з якми, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися, оскільки документ, про який йдеться у заяві ОСОБА_1 видано саме на території російської федерації, а не на тимчасово окупованій території України.
У цьому аспекті необхідно зазначити, що апостильоване свідоцтво про смерть ОСОБА_2 має бути визнане органами реєстрації актів цивільного стану в Україні на підставі Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазькою конвенцією 1961 року).
Відповідно до статей 2 і 3 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Також, згідно з положеннями Гаазької Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Апостиль ставиться на оригіналі документа, його нотаріальній копії або може бути оформлений як додаток до нього. Крім того, на відміну від легалізації апостильовані документи можуть використовуватися не лише в одній країні, а у всіх державах-учасницях Гаазької конвенції.
Крім того, з набранням чинності Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», зупинено дію Конвенції у відносинах з російською федерацією.
Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що якщо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави неможливо, поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану.
У роз'ясненні Міністерства юстиції України від 31 березня 2025 року, що міститься на їх офіційному сайті: https://minjust.gov.ua/ зазначено, що у разі необхідності повторного отримання документів про державну реєстрацію актів цивільного стану, складених компетентними органами російської федераціїї, республіки білорусь або органами ЗАГС при військових комендатурах радянських військ за кордоном, у дипломатичних представництвах або консульських установах СРСР, поновлення актового запису цивільного стану проводиться, у тому числі, за заявою спадкоємців померлого.
Поновлення актових записів про смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду.
На підставі поновленого актового запису цивільного стану повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.
Під час воєнного стану в Україні заяви про поновлення актових записів цивільного стану подаються до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» (далі - Постанова № 107) встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, після виходу України із вказаної Конвенції офіційні документи, видані у державах, які були учасницями цієї Конвенції станом на 24 лютого 2022 року, можуть прийматися на території України без вимоги додаткового засвідчення протягом строку, визначеного Постановою № 107.
При цьому дія Постанови № 107 поширюється на офіційні документи іноземних держав, у відносинах з якими станом на 24 лютого 2022 року діяло зобов'язання приймати такі документи в Україні без спеціального засвідчення. Текст постанови не містить застережень чи обмежень щодо дати видачі таких документів.
Отже, посилання ОСОБА_1 на те, що наявне свідоцтво про смерть її чоловіка НОМЕР_1 не відповідає вимогам законодавства України для реалізації свого права на спадщину, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , оскільки суду не надано належних та допустимих доказів такої, саме 06 березня 2022 року, а також з підстав відсутності порушеного, невизнаного або оспорюваного права заявниці на використання для отримання спадщини свідоцтва про смерть, виданого відділом запису актів цивільного стану адміністрації Ворошилівського району міста Ростов-на-Дону російської федерації НОМЕР_1, що не належить до тимчасового окупованих територій України.
На підставі зазначеного, вимог Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», та керуючись статтями 2, 4, 76, 89, 259, 263, 265, 293, 294, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк апеляційної скарги з дня оголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СУДДЯ О.С. Примак-Березовська