Справа № 569/7006/25
11 квітня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі головуючого судді Першко О.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до судового наказу № 2н-697, а саме обтяження, яке було накладено на підставі постанови б/н від 18 грудня 2008 року Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.
Заява передана на розгляд судді 10 квітня 2025 року.
Вивчивши заяву суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Тому суд вважає за можливе застосувати до заяви про скасування заходів забезпечення позову аналогію закону, що полягає у застосуванні наслідків невідповідності заяви про забезпечення позову ЦПК України до заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 10 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Подана ОСОБА_1 заява про скасування заходів забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151, 158 ЦПК України, оскільки у ній не зазначено яким судовим рішенням, який захід забезпечення позову було вжито саме судом та про скасування якого просить заявник. До заяви також не додано копію судового рішення на підтвердження вжиття судом заходів забезпечення позову.
При цьому, в заяві ОСОБА_1 вказує, що обтяження нерухомого майна зареєстроване на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 18 грудня 2008 року при примусовому виконанні судового наказу № 2н-697, виданого 10 вересня 2007 року Рівненським міським судом Рівненської області, що також слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №412196912 від 07 лютого 2025 року та відповіді Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28 лютого 2025 року №39890.
Крім того, як слідує з довідки, наданої архівом Рівненського міського суду Рівненської області, цивільна справа № 2н-697/07 за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, знищена по закінченню терміну зберігання. Оригінал судового наказу по даній справі знаходиться в наряді оригіналів рішень, ухвал по цивільних справах за 2007 рік.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Як встановлено судом, у даній справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому заявник є стороною виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду із скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченому розділом VII ЦПК України, якщо він вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено його права чи свободи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про повернення заяви про скасування заходів забезпечення позову заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. 151, 153, 158, 260, 353, 354, 355 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повне судове рішення складене 11 квітня 2025 року.
Суддя О.О. Першко