Справа № 569/11222/24
02 квітня 2025 року
Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi головуючої суддi Панас О.В.,
при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представників позивача адвокатів Кузьменюк-Волошиної Н.М., Волошина С.Г.
представника третьої особи Мазанович Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 23.12.2011 р., який було розірвано рішенням Рівненського міського суду у справі №569/5487/19 від 21 травня 2019 року.
Від шлюбу з відповідачем мають доньку - ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає разом з нею та повністю перебуває на утриманні її теперішнього чоловіка - ОСОБА_4 , оскільки її біологічний батько - ОСОБА_2 , не цікавиться абсолютно ні вихованням дитини, ні її матеріальним забезпеченням, аліментів також не сплачує, не приходить в гості, не запрошує до себе, не намагається зідзвонитися чи іншим чином налагодити зв'язок. Перешкод у спілкуванні з дітьми зі свого боку вона не вчиняє. Жодної матеріальної підтримки для дитини у вигляді аліментів чи інших виплат на добровільній основі Відповідач не здійснює. Вона наразі не працює, а тому не можу матеріально забезпечувати свою доньку ОСОБА_3 , а тому сім'я повністю знаходиться на утриманні ОСОБА_4 . Отож, ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїм обов'язком, не бажає виконувати його, що є підставою для позбавляння батьківських прав.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , представники позивача адвокати Кузьменюк-Волошина Н.М., Волошин С.Г. підтримали позов в межах доводів позовної заяви. Просили позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 06.08.2024 подав до суду відзив. У відзиві зазначив, що позов не визнає, до відзиву долучив письмові докази.
Свою правову позицію обґрунтував тим, що сторони перебували в шлюбі з 23 грудня 2011 року, за заявою позивачки Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2019 р. у справі №569/5487/19 шлюб було розірвано. Під час розірвання шлюбу сторони усно домовилися, що дочка ОСОБА_5 проживатиме з матір'ю, однак відповідач братиме участь у вихованні дитини та надаватиме матеріальну допомогу. Як і було домовлено, відповідач добросовісно виконує батьківські обов'язки: постійно спілкуються з дочкою по телефону, переписуються у застосунку «Vіbег», періодично зустрічаються, гуляють, проводять разом час та свята, на підтвердження чого долучив виписку дзвінків, скріншоти із застосунку «Vibег», а також світлини. Відповідач цікавиться навчанням дочки, за її проханням поповнює мобільний рахунок, надсилає кошти на карту Позивачки, при зустрічах він також дає кошти ОСОБА_5 . Вони мають гарні та довірливі стосунки, відповідач завжди був та є відкритим до спілкування з матір'ю своєї дочки, у разі необхідності готовий прийти на допомогу. До травня 2024 року жодних претензій з боку позивачки до відповідача стосовно виконання ним батьківських обов'язків не було. Вона не пред'являла позову про стягнення аліментів чи додаткових витрат на утримання дитини, хоча знає, що відповідач офіційно працює. Вказане свідчить, що батько в достатній мірі надає допомогу на утримання дитини.
Вважає, що позивачка звернулася до суду не в інтересах дитини, і не тому, що відповідач не виконує батьківських обов'язків, а для того, щоб її нинішній чоловік отримав право на відстрочку, як особа, в якої на утриманні перебуває троє дітей. З цією метою вона використовує дочку, переконавши її, що це нормально. Така поведінка позивачки, як матері, є неприпустимою, непорядною, суперечить загальновизнаним нормам моралі та шкодить психиці дитини. Позивачкою не надано доказів, що відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини протягом всіх років після розірвання шлюбу між сторонами.
Вважає, що позивачка схиляє дочку до обману, налаштовує дитину проти рідного батька з тим, щоб створити умови для відстрочки від мобілізації чоловіка, з яким вона перебуває у шлюбі з 16 травня 2024 року. Відтак, позов є безпідставним, а зазначена в ньому інформація неправдива, тому просив в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати.
09.10.2024 до суду була подана заява ( №56364/24-вх.) згідно якої ОСОБА_2 визнав позов та не заперечив проти позбавлення його батьківських прав. Просив справу розглянути без його участі та без участі його представника.
Представник третьої особи Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Мазанович Н.П. у судовому засіданні підтримала висновок та вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У судовому засіданні суду пояснила, що вона особисто в телефонному режимі спілкувалася з відповідачем, який подомив їй, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Письмової заяви не подавав.
Ухвалою суду від 01.07.2024 р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду , відкрите загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання з участю сторін.
Ухвалою суду від 02.12.2024 р. постановлено закрити підготовче провадження та призначити розгляд позову по суті у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Ухвалою суду на місці задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків та про долучення письмових доказів.
Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із 23.11.2011 р. перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21.05.2019 року. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно актового запису № 1170 зареєстрованого 05.05.2012 р. Відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції. Згідно свідоцтва про народження батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
З оглянутого судом свідоцтва про шлюб встановлено, що позивачка перебуває ушлюбі повторно, що підтверджується оглянутим судом свідоцтвом про шлюб. Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , 16.05.2024 року Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 659, прізвище позивачки залишилось « ОСОБА_7 ».
У довідці №186/01-17/24 від 20.05.2024 р. , яка підписана класним керівником ОСОБА_16 та директором школи ОСОБА_17, зазначено, що рідний батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 6-Б класу Рівненського ліцею №1 Рівненської міської ради, ОСОБА_2 будь-якого контакту, в тому числі, і матеріально, з ліцеєм не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори та будь-які інші заходи, не відвідує та не відвідував. До будівлі ліцею Катерину привозить ОСОБА_4 або мати, ОСОБА_1 . На запрошення до ліцею щодо організаційних питань, урочистих заходів приходять та беруть участь тільки мати та вітчим.
Зазначена довідка судом оцінюється критично з тих підстав, що суду не зрозуміло чим передбачена видача таких довідок, та у який спосіб встановлювався класним керівником факт довезення до будівлі школи шестикласниці ОСОБА_1 вітчимом ОСОБА_6 , у якій шкільній документації ОСОБА_6 зазначений як вітчим дівчинки та згідно яких документів він опікується дитиною та займається її вихованням, виходячи з положень СК України, так як шлюб з матір'ю дитини було зареєстровано 16.05.2024 року, а довідку видано 20.05.2024 року .
У довідці від 28.05.2025 р. виданої сімейним лікарем ОСОБА_8 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Центральний» РМР зазначено, що рідний батько ОСОБА_5 , ОСОБА_2 будь-якого контакту з нею як сімейним лікарем не підтримував та не підтримує, здоров'ям дитини не цікавився, на прийомі ні разу не був. На прийом до лікаря щодо хвороби, щеплення або видачу довідок дитини звертаються ОСОБА_4 або мати ОСОБА_1 , а також в телефонному режимі по здоров'ю дитини спілкується та консультує лише їх.
З досліджених судом письмових доказів поданих до суду відповідачем встановлено наступне.
У поданій до суду та дослідженій у судовому засіданні характеристики, виданої ОСОБА_2 . Товариством з обмеженою відповідальністю « Т-Стиль » вих..№ 05/379 від 20.06.2024, зазначено, що він працює водієм навантажувача ремонтно-механічної служби в ТОВ «Т-Стиль» з 01.09.2022 р. по теперішній час. За період перебування на даній посаді зарекомендував себе позитивно, як відповідальний співробітник. До роботи та завдань ставиться сумлінно та виконує у найшвидші терміни. Раціонально та ефективно організовує працю на робочому місці. Трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку товариства не порушує. За час роботи жодної скарги від начальника ремонтно-механічної служби не надходило. Доган і стягнень не має. За характером спокійний та врівноважений, завжди тактовний, ввічливий і уважний. ОСОБА_9 зарекомендував себе як приємний у спілкуванні з колегами, у будь-якій ситуації готовий до мирного вирішення конфлікту.
Судом встановлено, що Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.10.2017 року в справі № 569/16055/17, яка набрала законної сили 07.11.2017 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та застосовано адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.; Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 15.02.2019 року в справі № 569/1376/19, яка набрала законної сили 26.02.2019 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та застосовано адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.; Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.01.2020 року в справі № 569/21645/19, яка набрала законної сили 27.01.2020 року, провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст. 178 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП; Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08.02.2019 року в справі № 569/158/19, яка набрала законної сили 19.02.2019 року, ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та застосовано адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.; Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.02.2020 року в справі № 569/21632/19, яка набрала законної сили 17.02.2020 року, ОСОБА_2 визнано винуватим , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та застосовано адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.
За даними постановами ОСОБА_2 щодо неправомірної поведінки по відношенню до дитини або за невиконання батьком обов'язків щодо виховання дитини до адміністративної відповідальності не притягувався.
З досліджених судом роздруківок з мобільного телефону відповідача встановлено, що між ним та донькою має місце спілкування як по телефону, роздруківка дзвінків до 13.06.2024, так і переписка через Вайбер, роздруківки до 16.06.2024 .
Оглянутими судом квитанціями підтверджується, що ОСОБА_2 переводить кошти на картку на утримання дочки , квитанції за період з 26.04.2023 та 01.05.2024 роки. Як встановлено судом, позивачка з позовом про стягнення аліментів не зерталася. Отже, відповідач надає кошти на утримання дитини добровільно.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що знайома близько 10 років з другим чоловіком позивачки., який є хрещеним батьком її сина. З відповідачем особисто не знайома, бачила його на фотографіях. З дитиною батька не бачила. Мама та вітчим платять за все самі що стосується дитини.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , суду показала, що малолітня ОСОБА_5 є її хрещеницею. З сторонами у справі знайома з дитинства так як жили по сусідству. З матір'ю дитини дружить з дитинства і по даний час. Відповідач перестав цікавитися дитиною. Не бачить його, але коли ОСОБА_12 була меншою вони спілкувалися. Як їй відомо на даний час відповідач має другу сім'ю.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , суду показала, що що ОСОБА_2 хрещений батько її сина, познайомилася з ним через чоловіка, який є його товаришем. Показала, що за свою дитину відповідач забув ще 4 роки тому. А як хрещений не вітає і її сина. Після розлучення сторін вона з ним не спілкується.
Показання свідків суд оцінює критично, так як судом встановлено, що спілкування між батьком та дочкою мало місце до кінця червня 2024 року, та до цього ж часу відповідач надсилав кошти на утримання дочки.
Орган опіки та піклування надав до суду висновок виконавчого комітету РМР № 08-01-1720/24 від 24.10.2024 року з якого встановлене наступне.
На сьогоднішній день вихованням та утриманням ОСОБА_5 займається мама, ОСОБА_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання, за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в квартирі створені умови для проживання та виховання дівчинки. ОСОБА_14 вдруге одружена, спільно з чоловіком виховують малолітню доньку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У довідці Рівненського ліцею №1 Рівненської міської ради, ученицею якого є ОСОБА_3 зазначено, що батько дитини, ОСОБА_2 , відвідував ліцей лише коли донька навчалася в першому класі. 14.08.2024 на запрошення класного керівника він також відвідав ліцей. Про його участь у вихованні ОСОБА_5 , ліцей інформацією не володіє. Матір, ОСОБА_1 , впродовж усього навчання ОСОБА_5 відвідувала Рівненський ліцей №1, батьківські збори, спілкувалася з класним керівником та вчителями-предметниками, цікавилася успіхами своєї доньки. За результатами діагностичної роботи значимою людиною для ОСОБА_5 є мама, ОСОБА_1 . У ході бесіди з'ясовано, що дівчинка не готова повністю відмовитися від спілкування з батьком, ОСОБА_2 . У своєму письмовому пояснені ОСОБА_5 вказала, що проживає разом з мамою, вітчимом та молодшою сестричкою. Навчається у Рівненському ліцеї №1 у 7-му класі. В неї хороші і дружні стосунки в родині, Свого тата, ОСОБА_2 , вона бачила дуже давно, він їй не телефонує, подарунки не передає. Останні зустрічі, які були давно, це були чиїсь дні народження. А особистих зустрічей в ОСОБА_5 з батьком давно не було. Батько дитини, ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 18.10.2024 ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій він визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки обставини, що описані у позовній заяві щодо невиконання ним батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_5 відповідають дійсності. Питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 24.10.2024. Комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, прийняла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_5 .
Враховуючи вищевикладені факти, керуючись ст. 19, ст. 164 Сімейного кодексу України, вважають за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, наданий суду та досліджений в судовому засіданні висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не вмотивований, не обґрунтований, оскільки не вбачається, що орган опіки проводив будь-яку роботу щодо вивчення матеріального стану батька, його відношення до виховання та утримання дитини, тобто рішення прийнято виключно на підставі документів, отриманих в ході перевірки заяви матері та оцінки її участі у вихованні дочки.
Добровільно відмовитися від дитини неможливо. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Тому відмова батька від батьківських прав на дитину є нікчемною, оскільки відмовитися від батьківських прав особа добровільно не може.
За таких обставин, суд вважає, що висновок органу опіки і піклування є не вмотивованим та не обгрутований належними доказами.
Суду не надано доказів та судом не встановлено виключних та надзвичайних обставин, які б свідчили про недобросовісність батька та його умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Доказів притягнення відповідача до відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання доньки (ст.184 КУпАП), не встановлено.
Достовірних доказів того, що відповідач не намагався спілкуватися з дитиною не встановлено, а також не встановлено, що відповідач не цікавиться життям дочки, на що посилалася позивачка. Навпаки, з досліджених судом письмових доказів вбачається, що , відповідач цікавився навчанням дочки, за її проханням поповнює мобільний рахунок, надсилає кошти на карту Позивачки, що підтверджується оглянутими квитанціями, випискою дзвінків, скріншотами із застосунку «Vіbег», а також світлинами,з яких видно, що донька буває у нього дома в колі сім'ї, спілкується з родиною, відвідує з батьком дні народження близьких людей.
Відповідно до вимог частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. За змістом позовної заяви підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав є його ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав»(далі - Постанова), ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Пунктом 15 Постанови роз'яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю. Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 8 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Як передбачено статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Згідно статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Як зазначено у постанові КЦС ВС від 04.04.2024( Справа № 553/449/20), навіть при достатніх доказів для позбавлення батьківських прав суд усе одно може відмовити у задоволенні позову, попередивши про необхідність зміни ставлення до виховання дитини (дітей) і покласти на орган опіки та піклування контроль за квиконанням ним батьківських обов'язків.
У постанові КЦС ВС від 10.11.2023 (справа № 401/1944/22). Судом зазначено, що визнання мамою позову не може бути основою для її позбавлення батьківських прав, адже такі дії самі по собі є неправозгідними, суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини. Аналізуючи вимоги та положення згаданого законодавства, судову практику, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини.
В судовому засіданні позивачем не надано та судом не здобуто доказів, що відповідач грубо нехтував своїми батьківськими обов'язками, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини протягом всіх років після розірвання шлюбу між сторонами.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дочки, оскільки суду не надано доказів та судом не встановлено виключних та надзвичайних обставин, які б свідчили про недобросовісність батька та його умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків, а відтак позовна заява до задоволення не підлягає за недоведеністю позовних вимог.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Відтак, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 слід попередити про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на орган опіки та піклування в особі Рівненської міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем - ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 150, 153, 164,165 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав, відмовити .
Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на орган опіки та піклування в особі Рівненської міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем - ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 25675397.
Повний текст рішення виготовлено 11.04.2025
Суддя О.В.Панас