Провадження 2/557/168/2025
Справа 557/2056/24
11 квітня 2025 року с-ще Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
судді Оленич Ю.В.,
секретар судового засідання Слюсарчук І.В.,
номер справи 557/2056/24,
учасники справи:
позивач фізична особа-підприємць ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
за участю представників учасників справи:
представника позивача ОСОБА_3 ,
представника відповідача Семенюк М.О.,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вказаним вище позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг від 18 квітня 2024 року у розмірі 72 000,00 грн, з яких 32 000,00 грн - вартість наданих позивачем послуг, 40 000,00 грн - штраф.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 квітня 2024 року між сторонами було укладено договір про надання інформаційно-консультативних та пошукових послуг (далі Договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого ОСОБА_2 (замовник) доручила, а ФОП ОСОБА_1 (виконавець) зобов'язалася здійснити пошук нерухомого майна, параметри якого були зазначені в п. 2 Договору, а також зобов'язалася надати інформаційні та консультаційні послуги з купівлі нерухомості, посприяти замовнику в підготовці та отриманні документів, необхідних для юридичного оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна замовником та продавцем, а замовник відповідно до пункту 4.2. зобов'язалася сплатити виконавцю винагороду відповідно до умов Договору.
Представник у позові вказує на те, що ФОП ОСОБА_1 було надано послуги згідно Договору, укладеного із ОСОБА_2 , запропоновано їй варіанти нерухомості для придбання за домовленими параметрами, один з яких, що знаходиться в АДРЕСА_1 , замовник вирішила придбати, про що 18 червня 2024 року у присутності та за участі позивача було укладено договір завдатку, та який у подальшому ОСОБА_2 придбала, в наслідок чого у останньої виник обов'язок, передбачений пунктами 4.2., 6.2., 6.3. Договору, сплатити виконавцю винагороду в розмірі 32 000,00 грн, що еквівалентно 800 у.о.
23 жовтня 2024 року позивачем надіслано ОСОБА_2 претензію-вимогу на суму 32 000,00 грн, з вимогою сплатити такі кошти до 23 листопада 2024 року.
Оскільки на сьогоднішній день ОСОБА_2 кошти не сплатила, представник позивача просить стягнути їх у судовому порядку зі стягненням суми штрафу в розмірі 40 000,00 грн, яка нарахована на підставі пункту 7.2. Договору, та судових витрат.
У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надала, своєї позиції щодо позову суду не повідомила. Така позиція була висловлена її представником у письмових поясненнях від 20 березня 2025 року, у яких представник просить позов задовольнити частково на суму 20 000,00 грн та розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців шляхом сплати однакового щомісячного платежу. На переконання представника, позивачем порушено, укладений між нею та відповідачем договір, оскільки позивач не знайшла житловий будинок за запитуваними параметрами та не організувала зустріч для узгодження умов майбутнього договору купівлі-продажу.
Як зауважила у поясненнях представник, про те, що будинок продається повідомила ОСОБА_4 , жителька с. Горбаків, яка подзвонила власниці будинку ОСОБА_5 , яка в свою чергу попросила свого чоловіка в той же день пред'явити до огляду вказаний будинок, що останній і зробив, а зустріч у нотаріуса влаштовували продавці будинку. Також, коли у відповідача виникли труднощі щодо зібрання необхідної суми грошових коштів, домовленості щодо відстрочки укладення договору купівлі-продажу остання проводила самостійно із продавцями, позивач відмовилась проводити зустріч відповідача із продавцем для узгодження нової дати укладення договору.
Представник відповідача зауважила, що оплата винагороди позивачу мала відбуватись за наявності двох умов: 1 - знайдення виконавцем житлового будинку; 2 - підписання між замовником та продавцем знайденого будинку попереднього договору із передачею завдатку. На переконання представника, у позивача не виникло право на отримання винагороди згідно пункту 6.2 Договору, оскільки перша умова за наведених нею обставин не була дотримана. Проте, оскільки частково послуги все ж таки були надані, а саме підписано у їх присутності договір завдатку від 18 червня 2024 року, ОСОБА_2 визнає свою заборгованість за надані послуги перед позивачем у розмірі 16 000,00 грн.
Окремо представник звернула увагу на те, що наявні підстави для зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення, із 100 % до 10 %, відповідно до суми 4000,00 грн. Зазначила, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, тоді як, умови укладеного сторонами договору, в частині застосування штрафних санкцій, містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та розміром винагороди за надані послуги. Отже, встановлення такого значного розміру штрафних санкцій, на переконання представника, несумісне з принципом розумності, справедливості та носить некомпенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, які б вона не отримала, за умови належного виконання відповідачем зобов'язань за договором. Крім того, позивач не в повному обсязі виконала договір, що й призвело до його розірвання та неоплати наданих послуг.
Також представник просила відмовити у стягненні правничої допомоги, оскільки позивачем не надано доказів щодо її розміру, та розстрочити виконання рішення суду у зв'язку із мінімальною заробітною платою відповідача, її невеликими доходами. Вважає, що негайне стягнення із відповідача загальної суми заборгованості призведе до її скрутного матеріального становища, а тому виконання рішення суду слід розстрочити на 12 місяців.
Позивач у судове засідання не з'явилася, її представник у вступному слові заявлені вимоги підтримала з підстав зазначених у позові.
Відповідач у вступному слові позов визнала частково в сумі 16 000,00 грн, так як вважає, що саме на таку суму їй були надані агенством послуги. Не оспорює, що підписала договір, повідомила, що такий читала, однак вважала його формальністю. Заперечуючи щодо об'єму наданих послуг, ствердила, що будинок, який нею було придбано в с. Мнишин, підшукало не агенство, а такий було знайдено нею в ході огляду з представником агенства інших будинків.
Аналогічна позиція щодо часткового визнання позову у судовому засіданні була висловлена також представником відповідача ОСОБА_6 , яка обґрунтувала таку позицію аргументами, що є аналогічними, зазначеним у поданих нею письмових поясненнях.
Процесуальні дії у справі
30 грудня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20 березня 2025 року задоволені заяви представників сторін про виклик свідкі та клопотання про долучення доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини
25 листопада 2005 року ФОП ОСОБА_1 видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26080000000006642.
18 квітня 2024 року між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник) укладено договір на надання інформаційно-консультативних та пошукових послуг.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити пошук нерухомого майна, параметри якого зазначені в п. 2; надати інформаційні та консультаційні послуги з купівлі нерухомості, посприяти замовнику у підготовці та отриманні документів, необхідних для юридичного оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна між ним і продавцем.
У пункті 2 Договору визначено, що замовник пред'являє наступні парметри до нерухомого майна: орієнтовна ціна - 20 000 (що еквівалентно 800 000 грн), кількість майна - будинок, район - Рівненський.
Згідно пункту 3 Договору виконавець зобов'язується: здійснювати за домовленістю спільно з замовником попередній огляд нерухомого майна та провести попередні переговори з продавцем стосовно умов продажу нерухомого майна; після надання замовнику інформації, виконавець зобов'язаний організувати замовнику і продавцю зустріч для переговорів та обговорення умов майбутнього договору купівлі-продажу нерухомого майна; виконавець є присутнім на зустрічі замовника і продавця; після узгодження усіх умов майбутнього договору між замовником і продавцем, виконавець зобов'язується: надати повну інформацію для підготовки проекту договору купівлі-продажу нерухомого майна, організувати зустріч замовника і продавця для підписання і юридичного оформлення купівлі-продажу майна між ними.
Пунктом 4.2. Договору передбачено обов'язок замовника сплатити виконавцю винагороду відповідно до умов цього договору.
У пунктах 6.2., 6.3. Договору сторони обумовили, що у випадку здійснення виконавцем обов?язків по пошуку нерухомості і підписанням попереднього договору з передачею завдатку замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 32 000,00 грн; оплата послуг виконавця здійснюється замовником в день підписання попереднього договору або розписки про передачу завдатку для продавця.
У випадку порушення замовником п. 4.2. Договору останній сплачує виконавцю штраф в розмірі 5 (п?яти) % від орієнтовної ціни, зазначеної в пункті 2.1. даного Договору, про що сторони зазначили у пункті 7.2. Договору.
Також сторони по справі у пункті 8 Договору визначили гарантії для виконавця за даним договором, а саме: замовник визнає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, за ціною, яка рівна або більша за вказану у п. 2.1. даного договору, буде вважатися укладеним за сприяння виконавця згідно підпису про перегляд об?єкта або підпису Акту виконаних робіт. У цьому випадку виконавець має беззаперечне право на винагороду за даним договором.
З листа додатку Договору (інформаційні дані про оглянуті замовником об'єкти), який містить підпис клієнта ОСОБА_2 , убачається, що остання 13 червня 2024 року оглянула два об'єкта в АДРЕСА_2 , вартістю 25 000,00) та один об'єкт в с. Мнишин, вартістю 16 500,00.
18 червня 2024 року в присутності та за участю ФОП ОСОБА_1 між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_5 (продавець) укладено договір завдатку, предметом якого є згода сторін, за якою продавець має намір продати, а покупець купити майно, що перебуває в праві власності, а саме: земельну ділянку площею 0,2180 га, кадастровий номер 56221282000:04:003:0132, та житловий будинок, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Узгоджено вартість даної нерухомості - не більше і не менше 651 200 гривень, що еквівалентно 16 000 (шістнадцять тисяч) доларів США, а також те, що розрахунок буде відбуватися в доларах США. В свою чергу, підтверджуючи намір укласти договір купівлі-продажу вищевказаного майна сторони обумовили, що ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 570, 571 Цивільного Кодексу України передає ОСОБА_5 завдаток за купівлю земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться за вказаною вище адресою в розмірі 40 700 гривень, що на день підписання даного договору еквівалентно 1000 (тисяча) доларів США. Завдаток продавець отримав в доларах. Договір купівлі-продажу вказаного вище майна погодили укласти не пізніше 18 серпня 2024 року. На момент укладення договору земельна ділянка була не приватизована, лише присвоєний кадастровий номер, продавець зобов'язалася приватизувати земельну ділянку до 18 серпня 2024 року і оплатити оформлення документації і податків, які виникнуть після оформлення права власності.
Договір від 18 червня 2024 року підписаний зі сторони продавця ОСОБА_5 , із зазначенням її паспортних даних, зі сторони покупця ОСОБА_2 , із зазначенням її паспортних даних, та ФОП ОСОБА_1 .
Укладення договорів від 18 квітня 2024 року та від 18 червня 2024 року відповідач не заперечує.
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо субєкта №407619440 від 11 грудня 2024 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,218 га, кадастровий номер 56221282000:04:003:0132, та житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації вказаних земельної ділянки та будинку за ОСОБА_2 є договір купівлі-продажу від 10 вересня 2024 року.
Позивачем на адресу відповідача за вих. №1 від 23 жовтня 2024 року було надіслано претензію-вимогу на суму 32 000,00 грн з проханням оплатити не пізніше ніж до 23 листопада 2024 року заборгованість, що виникла перед ФОП ОСОБА_1 на підставі договору на надання інформаційно-консультативних та пошукових послуг від 18 квітня 2024 року, яку ОСОБА_2 згідно даних рекомендованого повідомлення отримала, про що також остання ствердила і у судовому засіданні. Однак, станом на день розгляду справи в суді, вказані послуги відповідачем не сплачено.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Судом установлено та не заперечується стононами факт укладення 18 квітня 2024 року договору на надання інформаційно-консультативних та пошукових послуг.
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Так, за змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. При цьому переважно наголошується, що послуга тісно пов'язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності) й навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями (діяльністю) й існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій (здійснення діяльності) виконавцем.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 361/4256/19 (провадження № 61-9229св20).
Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 вказано, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Як зазначено вище, факт укладення договору на надання інформаційно-консультативних та пошукових послуг від 18 квітня 2024 року не заперечується сторонами. Отже, при укладенні договору ОСОБА_2 вільно та свідомо погодилася дотримуватись усіх зазначених в ньому умов.
При цьому, вказаний договір не оскаржений відповідачем ні в цілому, ні в будь-якій його частині. За таких обставин він є обов'язковим до виконання кожною із сторін.
Покликання сторони відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 порушено, укладений між нею та ОСОБА_7 договір, оскільки такою не знайдено житлового будинку за запитуваними параметрами та не організовано зустрічі для узгодження умов майбутнього договору купівлі-продажу, суд вважає неспроможними.
Так, в пунктах 1.1., 1.2. Договору сторони погодили предмет договору, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити пошук нерухомого майна, параметри якого зазначені в п. 2; надати інформаційні та консультаційні послуги з купівлі нерухомості, посприяти замовнику у підготовці та отриманні документів, необхідних для юридичного оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна між ним і продавцем, і факт виконання позивачем договору в цій частині підтверджений матеріалами справи (додатком до договору від 18 квітня 2024 року, дані якого підтверджують здійснення пошуку потенційного об'єкта (об'єктів); договором завдатку від 18 червня 2024 року, дані якого підтверджують організацію позивачем попередніх перемовин замовника з продавцем стосовно умов продажу нерухомого майна).
З пояснень відповідача та показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 судом установлено, що огляд будинку в с. Мнишин, який у подальшому був придбаний відповідачем, відбувався 13 червня 2024 року в ході попереднього огляду нерухомого майна на виконання умов Договору від 18 квітня 2024 року за участю рієлтора ОСОБА_8 , яка згідно даних трудової книжки та наказу №3 від 28 вересня 2018 року перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , та відповідача, а 18 червня 2024 року за участі позивача між відповідачем та продавцем ОСОБА_5 було укладено договір завдатку, умови якого стосувалися майбутнього договору купівлі-продажу.
Так, свідок ОСОБА_4 вказала на те, що за саме вона порекомендувала відповідачу, яка шукала житло в с. Горбаків, придбати належний її знайомій ОСОБА_5 будинок в с. Мнишин, з приводу чого зконтактувала з останньою та її чоловік ОСОБА_11 приїхав, щоб забезпечити огляд будинку. Про ці ж обставини у судовому засіданні ствердив і свідок ОСОБА_11 , вказавши на те, що забезпечив огляд будинку в с. Мнишин, та не заперечув, що такий огляд відбувся в присутності рієлтора, а також вказав на те, що його дружина ОСОБА_5 їздила в агенство нерухомості на «звірку документів».
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні ствердила про те, що працює рієлтором в агенстві нерухомості «Гарант» та у її присутності відповідач підписувала договір на співпрацю у пошуках будинку, на виконання якого свідок здійснювала пошук нерухомого майна за параметрами, які були обумовлені в договорі. Також ОСОБА_8 зазначила, що була присутня при попередньому огляді нерухомого майна, в тому числі і придбаного у подальшому відповідачем будинку, здійснювала супровід та оформлення перемовин з продавцем.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи містяться докази того, що на виконання умов договору виконавцем вчинялись належні дії, умови договору виконувались, а послуги були надані.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач зверталася до виконавця з претензіями щодо неякісного або ж неналежного надання послуг чи не отримання послуг за договором. Так само, як в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ініціювала процес розірвання договору або односторонньої відмови від нього.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що у зв'язку з виконанням договору позивачем, у відповідача виник обов'язок сплатити виконавцю винагороду, яка була обумовлена між сторона у пункті 6.3 Договору в розмірі 32 000,00 грн.
Щодо штрафу, нарахованого на підставі пункту 7.2. Договору, суд зазначає наступне
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Оскільки у пункті 7.2 Договору від 18 квітня 2024 року сторонами за взаємною згодою у випадку порушення замовником пункту 4.2 даного договору визначено розмір штрафу - 5 % від орієнтовної ціни, зазначеної у пункті 2.1 даного договору, тому розрахований позивачем розмір штрафу відповідає умовам договору.
Разом з тим, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи, що розмір нарахованого позивачем відповідно до умов договору штрафу перевищує розмір невиконаного відповідачем зобов'язання, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає, що відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України слід зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру, а саме до 10 000 грн.
Наведене відповідає правовим висновкам, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 727/9352/17), у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року (справа № 501/2862/15-ц).
За вказаних обставин позов підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат
Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути: витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 58,33 % від 1211,20 грн, що становить 706,50 грн (1211,20 х 58,33 % : 100).
Окрім того, статтею 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до пункту п'ятого частини сьомої статті 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Враховуючи, що представник позивача заявив про намір подання доказів розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом відповідно до положень частини восьмої статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Щодо клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно положень статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з частини п'ятої статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, представник відповідача стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі остання на даний час немає, просить суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача.
Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення на десять місяців. Такий строк розстрочення виконання рішення суду забезпечить баланс між захистом прав позивача та майновою відповідальністю відповідача з врахуванням її життєвої ситуації.
Керуючись ст.ст. 2, 76-81, 89, 141, 263-268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 42 000 гривень 00 копійок заборгованості за договором на надання інформаційно-консультативних та пошукових послуг від 18 квітня 2024 року, 706 гривень 50 копійок судового збору, всього 42 706 (сорок дві тисячі сімсот шість) гривень 50 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розстрочити виконання рішення на десять місяців із щомісячною виплатою ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) гривень 65 копійок.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі на 14 годину 00 хвилин 25 квітня 2025 року в залі судових засідань (місцезнаходження: Рівненська область, с-ще Гоща, вул. О.Теліги, 1А).
Представнику позивача - адвокату Удовиченко Ользі Юріївні протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази щодо розміру понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасника справи:
позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 11 квітня 2025 року.
Суддя Ю.В. Оленич