Справа № 551/355/25
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
11 квітня 2025 року селище Шишаки
Шишацький районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Сиволапа Д.С., розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області заяву Приватного підприємства «Прометей - 2000» про забезпечення позову,
08 квітня 2025 року до Шишацького районного суду Полтавської області надійшла заява Приватного підприємства «Прометей - 2000» про забезпечення позову.
10 квітня 2025 року дана заява розподілена та передана для розгляду судді Сиволапу Д.С.
Заява обґрунтована тим, що ПП «Прометей - 2000» має намір звернутись до суді із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди (неотриманого доходу за 2022-2024 роки) в загальному розмірі 890664,22 грн., яка виникла зв'язку невиконанням останньою умов договорів оренди двох земельних ділянок.
Заявнику відомо, що майбутній відповідач ОСОБА_1 є пенсіонеркою, але має у власності дві земельні ділянки: з кадастровим номером 5325782600:00:032:0016, площею 6,4001га, вартістю 237830,24 грн. та з кадастровим номером 5325782600:00:032:0059, площею 3,1797га. вартістю 118877,07 грн. загальна вартість двох земельних ділянок становить 376707,31 грн.
Про наявність у ОСОБА_2 іншого доходу окрім пенсії, чи іншого майна заявнику не відомо.
З метою забезпечення виконання судового рішення за позовом про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищевказані земельні ділянки, а також заборонити ОСОБА_1 вчиняти певні дії з даними земельними ділянками, як то: передавати в оренду, передавати в постійне користування, передавати у власність та здійснювати відчуження до виконання рішення суду.
Розглядаючи дане клопотання суд виходив з наступного.
Згідно ч.ч 1-2 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.3 ст. 150 СК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях
В супереч обов'язку доказування заявником не надано суду доказів належності ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 5325782600:00:032:0016 та 5325782600:00:032:0059 на момент його звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
З наданої ним постанови Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2025 року № 551/295/23 випливає, що перебування вказаних ділянок у власності ОСОБА_1 було встановлено судом першої інстанції на момент встановлення фактичних обстави справи тобто не пізніше ніж станом на 20.12.2024 (дата винесення рішення судом першої інстанції).
Отже дана інформація не може вважатись актуальною станом на 08 квітня 2025 року (дата звернення заявника зі заявою про забезпечення позову). Натомість належність земельних ділянок певній особі потребує підтвердження належними та актуальними документами.
У заяві «ПП Прометей - 2000» вказано про відсутність у нього даних про наявність у власності ОСОБА_1 іншого майна крім вказаних земельних ділянок, однак заявник не зазначив чи вживались ним заходи для встановлення такої інформації.
За таких обставин, суд вважає, що супереч обов'язку доказування своїх вимог, заявником не надано в розпорядження суду жодних доказів перебування у власності ОСОБА_1 вищевказаних земельних ділянок та одночасної відсутності у неї іншого нерухомого майна на яке в подальшому може бути накладено стягнення, на момент його звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
Разом з тим, за наявності повних анкетних даних особи та її РНОКПП, а також кадастрових номерів земельних ділянок (які заявнику відомі, що вбачається із змісту поданої ним заяви) дана інформація безперешкодна могла бути отримана ним із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Клопотань про отримання даної інформації судом заявник не заявляв, що відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства (ч.2 ст. 13, ч.7 ст. 81, ст. 84 ЦПК України) перешкоджає суду самостійно отримати дані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та пересвідчитись у належності вказаних земельних ділянок саме ОСОБА_1 .
Крім не підтвердження заявником факту належності ОСОБА_1 певного нерухомого майна на момент вирішення судом питання про забезпечення позову, суд також звертає увагу на запропоновані заявником види такого забезпечення.
Зокрема, крім накладення арешту на земельні ділянки, заявник просить заборонити їх власнику передавати вищевказані земельні ділянки в оренду чи постійне користування що жодним чином не узгоджується із заявленою ним метою забезпечення позову - забезпечення можливості накладення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 при виконанні судового рішення про стягнення з майнової шкоди.
Враховуючи наявність між заявником та ОСОБА_1 спору щодо права оренди заявником даних земельних ділянок (судова справа № 551/295/23), вочевидь основною метою звернення заявника із заявою про забезпечення позову є саме намагання унеможливити передачу земельних ділянок в оренду чи користування іншим особам, що не співвідноситься із майбутніми позивними вимогами про стягнення шкоди, натомість може спричинити порушення конституційного права ОСОБА_1 в частині вільного володіння, користування та розпорядження належним їй нерухомим майном.
Крім того суд вважає, що заявником не надано жодних доказів реальності настання негативних наслідків в разі незастосування заходів забезпечення позову, зокрема того, що ОСОБА_1 здійснює процедуру відчуження та/чи має намір здійснити відчуження вищевказаних земельних ділянок за для унеможливлення виконання майбутнього судового рішення чи з іншою метою.
Так, заявник стверджує, що є орендарем даних земельних ділянок, а отже відповідно до положень ст. 130-1 ЗК України, ст..ст. 9 та 33 Закону України «Про оренду землі» має переважно права на їх купівлю та оренду.
За таких обставин, власник земельних ділянок згідно вимог чинного законодавства зобов'язаний буде поставити до відома заявника (орендаря) про намір продажу або передачі в оренду вказаних земельних ділянок, що і буде свідчити про реальність настання наслідків, які в майбутньому можуть унеможливити або утруднити виконання судового рішення про стягнення шкоди та стане достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Наразі відсутні жодні докази, які підтверджують триваючу процедуру чи наміри здійснення ОСОБА_1 відчуження належних їй земельних ділянок чи іншого нерухомого майна, а всі доводи заявника в даній частині зводяться до припущень на які доказування не може ґрунтуватись.
Враховуючи все вищевикладене, суд не знаходить підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а отже у задоволені заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд
У задоволені заява Приватно підприємства «Прометей - 2000» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15-ти днів з дня її постановлення до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області.
Суддя Шишацького районного суду
Полтавської області Д.С. Сиволап