Справа № 539/988/25
Провадження № 2-а/539/25/2025
02 квітня 2025 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді - Коваленко О.А.,
при секретарі судового засідання - Ануфрієвій Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Лубни адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.
В позові вказав, що 21 лютого 2025 року він дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 склав відносно нього Постанову № 463 від 21 лютого 2025 року, копію якої йому вручено 23 лютого 2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі зазначеної Постанови він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за нібито вчинене порушення по ч.3 ст.210-1 КУпАП.
У Постанові зазначено, що 21.02.2025 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно прибув громадянин ОСОБА_1 , 1982 року народження, де було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не з'явився вчасно по повістці №1075246 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив правила перебування військовозобов'язанних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У його присутності протокол не складався, про місце і час розгляду справи його не повідомляли.
Він проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з сім'єю та батьками і ніхто з членів його сім'ї та батьки ніякої повістки не отримували. Коли він звернувся до поштарки то вона пояснила, що була повістка в листопаді 2024 року на його ім'я і вона записку з повідомленням, щоб він прибув на пошту за отриманням повістки, залишила в огорожі біля хвіртки. Але цю записку ніхто не бачив, з огляду на погодні умови, вітер, сніг, дощ, вона могла випасти і десь задітися. Тобто повістка від 08.11.2024 року не була йому вручена належним чином і взагалі про її існування він не знав до 21.02.2025 року, коли самостійно прибув до ТЦК та СП.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Повістка була надіслана поштою, однак не була вручена йому особисто, як того вимагає чинне законодавство України. Закон про військову службу та мобілізацію вимагає вручення повістки особисто під підпис, що в даному випадку не відбулося.
Відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», повістка має бути вручена особисто під підпис, а факт її отримання повинен бути підтверджений документально.
Неотримання повістки під підпис не може слугувати підставою для накладення штрафу за неявку.
Мобілізаційний штраф, накладений за неявку на підставі отримання повістки поштою, не відповідає законодавству, оскільки відсутні докази, що він дійсно отримав повістку особисто.
Крім цього в оскаржуваній постанові не вірно зазначена стаття КУпАП за якою його притягується до адміністративної відповідальності, а саме «частина 210-1 статті 3 КУпАП». Також в постанові номер повістки вказується, але не зазначено дата, коли повістка йому направлялася.
Вважає, що рішення про накладення штрафу прийнято необґрунтовано і порушує його конституційні права.
На підставі викладеного позивач прохав скасувати вищевказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити та стягнути з відповідача на його користь понесені витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді від 04.03.2025 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов.
В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача адвокат Чабаненко В.О. звернувся до суду з заявою в якій прохав справу розглядати без участі позивача та без його участі. Позовні вимоги підтримують та прохають їх задовольнити.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на позов проти задоволення позову заперечував, оскільки, відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного(міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Вважають, що позивач до 21.02 25 року не мав на меті прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби та прибувати за повісткою, до поки не подав документи на відстрочку від призову під час мобілізації( через автоматизовану систему 16.01.2025 року).
Дослідивши матеріали та докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 21.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 було складено протокол №463 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В послідуючому, 21.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 1700 грн. (а.с.10).
Згідно вищевказаної постанови, 21.02.2025 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно прибув громадянин ОСОБА_1 , 1982 року народження, де було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не з'явився вчасно по повістці №1075246 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив правила перебування військовозобов'язанних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє і до тепер.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України а загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992. Виконання військового обов'язку громадянами забезпечують відповідно до абзацу 7 ст.1 вищевказаного Закону державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом та районні (міські) ТЦК та СП.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.20223 №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, вказаних в оскаржуваній постанові. З урахуванням цього, в ситуації, коли позивач категорично заперечує факт отримання ним повістки, у суду немає підстав дійти іншого висновку.
Відтак, доводи позивача про незаконність дій відповідача є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, позивачу підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір в розмірі 605 грн.60 коп.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 463 від 21.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. і закрити провадження по справі.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 605 грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повне судове рішення складено 07 квітня 2025 року.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Коваленко О.А.