532/156/24
2/532/26/2025
01 квітня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Омельченко І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «Бізнес Позика»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Іванов О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22 січня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03.08.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізпозика») та ОСОБА_1 було укладено договір № 306294-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 03.08.2021 року ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 306294-КС-003 про надання кредиту. 03.08.2021 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 306294-КС-003 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9465 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, та який було введено/відправлено боржником.
На підставі договору № 306294-КС-003 ТОВ «Бізпозика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30000,00 гривень шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_2 зі встановленою процентною ставкою у розмірі 1,08048334 % за кожен день користування кредитом. Позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності.
Відповідач ОСОБА_1 лише частково сплатив кошти на загальну суму 500,00 гривень. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, ОСОБА_1 вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Натомість ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов'язання за договором № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року, заборгованість не погашає, в зв'язку з чим, станом на 09.01.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 88781,35 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29500,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 54781,35 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 4500,00 гривень.
Таким чином, представник позивача ТОВ «Бізнес позика» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року в розмірі 88781,35 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29500,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 54781,35 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 4500,00 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2024 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.56-57).
Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Памірський М.А. подав заяву про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Іванов О.А., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відзив на позов не подали, будь-яких заперечень проти позову, заяв, клопотань чи пояснень з приводу позовних вимог по суті до суду від них не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за доцільне розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Судом установлено, що 03.08.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 306294-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит), за умовами якого, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами надання споживчих кредитів (а.с.20-22).
Кредит надається на 24 тижнів, з 03.08.2021 року до 18.01.2022 року.
Процентна ставка - 1,08048334 %, фіксована.
Комісія за надання кредиту становить 4500,00 гривень.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщений на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір.
Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті кредитодавця.
03.08.2021 року ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 306294-КС-003 про надання кредиту (а.с.23-24).
03.08.2021 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 306294-КС-003 про надання кредиту (а.с.25-26).
Договір № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором G-9465.
На підтвердження укладення договору № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року позивачем надано візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 , з якої вбачається наступне (а.с.27).
03.08.2021 року о 11:19:19 ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_3 , зазначений ним в анкеті клієнта (а.с.29), ідентифікувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) ТОВ «Бізпозика».
03.08.2021 року о 11:39:09 ОСОБА_1 надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту.
03.08.2021 року о 11:39:11 Товариством надано клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання; відправлено клієнту на номер телефону смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G-0442 для підписання паспорта споживчого кредиту.
03.08.2021 року о 11:39:56 клієнт ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором G-0442 паспорт споживчого кредиту.
03.08.2021 року о 11:39:59 Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору.
03.08.2021 року о 11:40:34 Товариство відправило в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразовий ідентифікатор G-9465.
03.08.2021 року о 11:40:36 клієнт ознайомився з офертою Товариства та прийняв її умови.
03.08.2021 року о 11:41:17 клієнт акцептував умови оферти шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-9465 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності).
03.08.2021 року о 11:41:18 Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа.
03.08.2021 року о 11:41:20 Товариством відправлено клієнту Договір та Правила кредитування на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з позичальником.
03.08.2021 року о 11:41:23 Товариством розміщено в особистому кабінеті клієнта підписаного Договору та Правил кредитування в цілодобовому онлайн доступі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Нормами частин 3,6,7,8,12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.
Підписавши договір № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач ОСОБА_1 засвідчив, що він погодився на отримання грошових коштів у кредит саме на умовах, що визначені в цьому договорі. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у кредит, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.
Таким чином, договір № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року укладено між сторонами в електронній формі відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Бізпозика» виконало взяті на себе зобов'язання та 03.08.2021 року перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , вказану ним в анкеті клієнта (а.с.29), кошти двома транзакціями в розмірі 25000,00 та 5000,00 гривень на загальну суму 30000,00 гривень (а.с.30).
Факт переказу грошових коштів у розмірі 30000,00 гривень на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 також підтверджується випискою по рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 03.08.2021 року по 09.01.2024 року (а.с.128-131).
На виконання ухвал Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.07.2024 року та 03.09.2024 року (а.с.102-104,118-119), АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , емітовану картку № НОМЕР_2 (а.с.127).
Відповідачем ОСОБА_1 не спростовані доводи позивача щодо перерахування кредитних коштів у сумі 30000,00 гривень на його банківську картку № НОМЕР_2 .
За таких обставин, враховуючи, що всі вихідні дані для отримання кредиту зазначались відповідачем ОСОБА_1 , суд вважає доведеним факт отримання ним кредиту в розмірі 30000,00 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 частково виконував свої зобов'язання за договором № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року. Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.11-17), ОСОБА_1 здійснив оплату на суму 500,00 гривень, які зараховані банком на погашення тіла кредиту.
Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Верховний Суд у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14- ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Також Верховний Суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 року зробив такі висновки: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку може належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року по справі № 911/3685/17.
Станом на 09.01.2024 року утворилась заборгованість за договором № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року в розмірі 88781,35 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29500,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 54781,35 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 4500,00 гривень (а.с.11-17).
Розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідача за кредитним договором, а саме 500,00 гривень, були враховані в розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, він мав можливість не вступати в кредитні відносини з позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість, відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.
За змістом статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а саме: протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законодавство чітко розрізняє поняття «проценти за користування кредитом» та «проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами». У першому випадку - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначеного в кредитному договорі та під якими розуміються проценти за правомірне користування кредитними коштами, розмір яких визначається в кредитному договорі. В другому випадку - це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, в зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалося в межах визначеного сторонами строку кредитування з 03.08.2021 року по 18.01.2022 року, виходячи з процентної ставки, передбаченої умовами договору.
Загальна сума нарахованих процентів становить 54781,35 гривень і зазначена сума після закінчення строку дії договору (18.01.2022 року) не змінювалася.
Так, згідно розрахунку заборгованості, третій стовпчик «відсотки за користування», починаючи з 18.01.2022 року, не змінюється, а тому проценти за користування кредитом не нараховувалися після закінчення строку дії кредитного договору.
Суд вважає, що позивачем правомірно здійснено нарахування процентів за користування кредитом за період узгодженого строку кредитування з 03.08.2021 року по 18.01.2022 року, виходячи з процентної ставки, встановленої в договорі № 306294-КС-003.
Крім того, суд звертає увагу, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять складу позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.
За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за договором № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року в розмірі 84281,35 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29500,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 54781,35 гривень.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 4500,00 гривень, суд зазначає наступне.
За змістом абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування, але законодавство визначає і низку пов'язаних з цим обмежень для банку.
На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
Договором № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 4500,00 гривень.
Графіком платежів визначено платежі за комісією за надання кредиту в сумі 4500,00 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), по справі № 363/1834/17 (пункт 27).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).
Інакше кажучи, в кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику».
Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, стану кредитної заборгованості, надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої в кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов'язаних з інформуванням позичальника, не передбачено.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією з яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема, надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Тобто банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому в договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки в цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, в тому числі, передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням цих принципів, на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених з порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала в постанові від 13 липня 2022 року по справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).
Однак у договорі не зазначено які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.
Посилання на те, що комісія надається за надання кредиту, є загальним та не уточнює саме вид наданих послуг.
Наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які позивачем встановлена комісія.
Зазначене вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що свідчить про те, що вказані умови кредитного договору є несправедливими.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи викладене вище, умови договору № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року щодо сплати комісії в розмірі 4500,00 гривень за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в зазначеній сумі не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі, виходячи з розрахунку: 84281,35 грн. (задоволені позовні вимоги) х 100 : 88781,35 грн. (ціна позову) = 94,93% від сплаченого судового збору 2422,40 грн. = 2299,58 гривень.
Керуючись статтями 12, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 306294-КС-003 про надання кредиту від 03.08.2021 року в розмірі 84281,35 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29500,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 54781,35 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2299,58 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони:
позивач - ТОВ «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя