Справа № 756/5227/24
Провадження № 2/369/2508/25
30.01.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу № 756/5227/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка, через свого представника, звернулася до Оболонського районного суду міста Києва 23.04.2024 року з позовом до відповідача про стягнення аліментів, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 50 000 грн., щомісячно, з моменту звернення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 15 серпня 2015 року між нею та Відповідачем було укладено шлюб, зареєстрованим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів, був зроблений відповідний актовий запис №407, що підтверджується, доданим до позовної заяви, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/5361/23 від 05 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено, ухвалено розірвати шлюб між Позивачем та Відповідачем, зареєстрований 15 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1506.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві зроблений відповідний актовий запис №2352 від 08.10.2015 року. В свідоцтві про народження наявний відповідний запис про те, що Відповідач є батьком дитини.
Спільна дитина проживає з Позивачем та повністю перебуває на її утриманні. Домовленості між Позивачем та Відповідачем про участь останнього в утриманні дитини не досягнуто. Відповідач, у добровільному порядку, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, ігноруючи свій батьківський обов'язок утримувати дитину.
Ухвалою від 30.04.2024 суддя Оболонського районного суду міста Києва постановив, в порядку ст. 31 ЦПК України, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів передати на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2024 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області суду від 01.11.2024 року клопотання представника Позивача - задоволено та витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) інформацію щодо: офіційного працевлаштування та/або заняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за період починаючи від 2022 року по теперішній часу; щодо сум нарахованих та/або отриманих доходів а також сум нарахованих та/або сплачених податків ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за період починаючи від 2022 року по теперішній час.
Також, ухвалою суду від 01.11.2024 року витребувано з Д ержавної Податкової служби України (Львівська площа, 8, Львівська площа, 6, м. Київ, 04053) інформацію щодо: офіційного працевлаштування та/або заняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за період починаючи від 2022 року по теперішній час; сум нарахованих та/або отриманих доходів а також сум нарахованих та/або сплачених податків ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за період починаючи від 2022 року по теперішній час.
16.12.2024 року надійшла відповідь Державної Податкової служби України (Львівська площа, 8, Львівська площа, 6, м. Київ, 04053), на виконання ухвали Києво-Святишинського суду Київської області від 01.11.2024 року, вхідний № 56312. Зазначена відповідь містить інформацію щодо поданої декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за 2023 та 2024 рр. Так, ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ) подано: податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2023 рік, в якій задекларовано загальну суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 2579730 грн; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2024 рік, в якій задекларовано загальну суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 5161539 грн.
25.12.2024 року надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053), на виконання ухвали Києво-Святишинського суду Київської області від 01.11.2024 року, вхідний № 57655. Зазначена відповідь містить інформацію щодо нарахованої заробітньої плати (доходу) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 01.01.2022 по 30.09.2024. Відповідно, сукупний дохід за вказаний період склав 233 755,02 грн.
31.01.2025 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому він зазначив, що позивач стверджує, що Відповідач займається підприємницькою діяльністю та має високий дохід, але це не так, ФОП Відповідача припинено на підтвердження чого сторона відповідача чого надає витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.10.2024. Тож, наразі ніякого доходу немає. Позивач вказує на наявність у Відповідача двох земельних ділянок та будинку, але по-перше, на думку відповідача, це не підстав стягувати з Відповідача аліменти в розмірі 50000,00 грн на місяць на одну дитину, по-друге вказане майно наразі не належить Відповідачу, по-третє Позивач подала позовну заяву про поділ майна подружжя (справа № 363/5106/23) та намагається висудити все це майно собі (копію позовної зави та ухвали Вишгородського районного суду від 25.10.2023 додаємо).
На розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа 367/12946/24 про визначення місця проживання ОСОБА_4 з батьком. Позивач вивезла ОСОБА_4 за межі кордонів України ще 15.12.2022 року, тепер дитина жодного разу до України не поверталась, відповідь від 25.01.2025 з Державної прикордонної служби України додаємо. Батькові наразі невідомо де (в якій країни перебуває дитина), чи проживає ОСОБА_4 з Позивачем Відповідачу також невідомо. На думку сторони відповідача, до позову не додано жодного доказу того, що ОСОБА_4 і Позивач проживають разом. Позивач розірвала всі контакти з Відповідачем, та контакти Відповідача з сином. Тож, враховуючи, що Позивачем не доведено, що ОСОБА_4 наразі проживає з ним, а Відповідачу це достеменно не відомо, невідомо навіть те, в якій країні і з ким зараз перебуває ОСОБА_4 . Отже, вказані обставини є окремою підставою для відмову у позові. Адже, Позивачем не підтверджено, що дитина з ним проживає.
Також, Позивачем не підтверджено, чому саме 50 000,00 грн на місяць вона намагається стягнути з Відповідача у якості аліментів. Зокрема, не доведено несення Позивачем жодних витрат не виховання ОСОБА_4 , оплату гуртків, додаткових занять, чи подібного. Є очевидним, що Позивач просто використовує дитина для свого власного збагачення.
Якби Позивачем було доведено, що дитина з ним дійсно проживає та поновлено контакт між ОСОБА_4 і батьком, то звісно, Відповідач погодився би з позовом частково на той період, поки дитина проживає з мамою, але враховуючи фінансовий стан Відповідача така сума повинна бути не більше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, як то передбачено ст. 182 СК України.
Враховуючи викладено відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача через канцелярію суду подала заяву в якій просила суд слухати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги позивач підтримала, просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином. У відзиві просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15.08.2015 року перебували у шлюбі, який було розірвано 05.06.2023 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/5361/23, яке набрало законної сили 06.07.2023 року.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві зроблений відповідний актовий запис №2352 від 08.10.2015 року.
З оглянутого судом свідоцтва про народження вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві зроблений відповідний актовий запис №2352 від 08.10.2015 року, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Судом також встановлено, що на теперішній час між сторонами, не досягнуто згоди стосовно участі кожного з них у матеріальному забезпеченні малолітнього сина, який проживає разом з матір'ю.
Судом встановлено, що відповідач інших утриманців немає, матеріально забезпечений, займається підприємницькою діяльністю, має добрий стан здоров'я, йому на праві власності належать дев'ять об 'єктів рухомого та нерухомого майна.
На виконання ухвали суду від 01.11.2024 р. з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надано інформацію щодо нарахованої заробітньої плати (доходу) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 01.01.2022 по 30.09.2024. Сукупний дохід за вказаний період склав 233 755,02 грн.
Також, на виконання ухвали суду від 01.11.2024 р. з Державної Податкової служби України отримано інформацію щодо поданої декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за 2023 та 2024 рр. Так, ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ) подано: податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2023 рік, в якій задекларовано загальну суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 2579730 грн; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2024 рік, в якій задекларовано загальну суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 5161539 грн.
Наявність інших обставин, які можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів (незадовільний стан здоров'я відповідача, наявність у нього утриманців, тощо), судом не встановлена.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як зазначено у ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Оцінюючи положення статті 180 СК України, щодо обов'язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні не менше встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька.
Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2)
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4).
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Оцінивши в сукупності достовірно встановлені судом докази та обставини, суд прийшов до висновку, що Відповідач отримує достатні доходи, проте в добровільному порядку не виконує, передбачений положеннями ст. 180 СК України, обов'язок забезпечити своєму сину гідне життя та утримання. Відтак, суд прийшов до висновку, що аліменти на утримання дитини слід стягнути у твердій грошовій сумі рішенням суду.
Враховуючи загальні засади регулювання сімейних відносин, визначених у статті 7 СК України, а саме, рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 000 (п'ятдесяти тисяч) грн 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову - 23.04.2024 року до повноліття.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
При зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину позивач звільнена від сплати судового збору відповідно положень пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
За нормою частини 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тому з відповідача слід стягнути 1211,20 грн судового збору в дохід держави.
Керуючись ст.ст.9, 10, 12, 18, 89, 141, 247,259 ч.6, 263-265, 268 ч.6, 354, 430 ч.1 п.1 ЦПК України, ст.ст.180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду 23.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття .
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. в дохід держави.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано: 11.04.2025 року.
Суддя А.В. Янченко