Справа № 159/741/25
Провадження № 2/159/663/25
10 квітня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Бакай Л. О., розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ковель цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач стверджує, що прийняв спадщину належним чином, оскільки, вступив в управління та володіння спадковим майном, вказує на ст. 549 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представник відповідача Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно з поданими заявами просять розглянути справу без їх участі, позовні вимоги визнали.
Після поданих заяв сторін про обставини справи, судом було з'ясовано, що відповідачі визнають позов у повному обсязі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. 206, 207 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до абзацу 3 п. 24 Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З виписки з по господарської книги Голобської селищної ради №6 за 1996 рік вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 рахується житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який належить ОСОБА_4 та знаходиться в АДРЕСА_1 , рік побудови 1987.
В технічному паспорті на об'єкт нерухомого майна, зазначено, що житловий будинок побудований в 1986 році.
Згідно з довідкою Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради від 24.04.2024 право власності станом на 31.12.2012 на нерухоме майно, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність).
Враховуючизазначене, індивідуальні (садибні) житловібудинки, садові, дачнібудинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
Вище зазначена позиція викладена у Постанові ВС від 10 жовтня 2018 року по справі №557/1209/16-ц.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право власності ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами виникло з моменту його побудови у 1986 році відповідно до вимог діючого на той час законодавства.
В повторному свідоцтві про смерть НОМЕР_2 вказано, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис №23.
З матеріалів спадкової справи №61/2024 заведеної після смерті ОСОБА_4 вбачається, що спадщину після його смерті прийняли діти - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживали у житловому будинку, користувалися належним майном, сплачували страхові платежі. Між спадкоємцями 08 жовтня 2024 року було посвідчено договір про поділ спадщини за яким позивачу ОСОБА_1 переходить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , а відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Мартинюка на території Голобської ОТГ (колишня Поповичівська сільська рада), Ковельського району, Волинської області розміром 3,21 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). 08.10.2024р. відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на їх частки спадщини. Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 відсутні.
Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців.
Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 524 ЦКУРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно з ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Стаття 549 ЦК УРСР передбачає, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини . Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ст.560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Аналогічні положення втілені в ст.1297 ЦК України.
Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 10 жовтня 2018 року в справі №557/1209/16-ц.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.10.2024 №452/02-31приватний нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадщини з підстав відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, поділ спадщини між спадкоємцями суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача ОСОБА_1 , в спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, а саме шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.
Керуючись ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкув ання за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено_10.04.2025 року.
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН