Справа № 346/1672/25
Провадження № 1-кп/346/540/25
10 квітня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 402 КК України,-
в підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане ним вищевказане клопотання, в обгрунтування якого зазначає про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3-5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість, обвинуваченого, усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, та розмір покарання, переховуватися від органів досудового розслідуванн та суду, з метою уникнення останнього; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на них, в тому числі шляхом залякування та насильницьких дій; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у відкритій відмові виконати наказ начальника та надалі може відмовитись виконувати наказ в умовах воєнного стану чи самовільно залишити частину; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, адже, розуміючи ступінь тяжкості злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції. Дії, що інкримінуються обвинуваченому, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії російської федерації, особливо в бойовій обстановці, оскільки спрямовані на підрив основоположної засади функціонування Збройних Сил України - єдиноначальності. Тому прокурор просить обрати (продовжити) обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник заперечив проти задоволення вказаного клопотання з підстав, вказаних ним в письмових запереченнях, зазначаючи, що вказані прокурором ризики є неогрунтованими, без посилання на конкретні факти та обставини, а також докази, які б підтверджували існування цих ризиків; перешкоджання кримінальному провадженню прямо суперечить інтересам обвинуваченого, який вважає себе невинуватою особою; щодо свідків не зазначено який вплив, на кого саме та які наслідки матиме це для кримінального провадження; обвинувачений має місці та стійкі соціальні зв'язки - постійне місце проживання, на обліках у лікарів психіатра та наколога не перебуває, раніше не судимий, його моральна поведінка та репутація бездоганна впродовж тривалого часу, на його утриманні перебувають батьки пенсійного віку, а його матір є особою з інвалідністю та потребує постійної турботи, він регулярно кілька разів на тиждень відвідує богослужіння, перебуваючи на посаді священнослужителя збору релігійного об'єднання Свідків Єгови. Тому захисник просить відмовити в задоволенні вказаного клопотання, а якщо ж суд дійде висновку про необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то просить визначити заставу в мінімальному розмірі.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника, зазначивши також, що не ухилявся від слідства та не намагався вчиняти тиск на свідків, чого дотримуватиметься й надалі.
Заслухавши сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2025 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 15.04.2025 року, з правом внесення застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму, що складає 151 400 грн.
Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри увчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно зі ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з положеннями п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв'язками з державою, у якій її переслідують.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
При вирішенні даного клопотання суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, що відноситься до умисного тяжкого злочину, за який визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), який усвідомлюючи невідворотність покарання може вживати заходів до уникнення останнього; незаконно впливати на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, та які ще не допитані судом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (не виключається вірогідність вжиття додаткових заходів до симулювання хвороби або самокалічення та створення передумов, щоб не перебувати в умовах ізоляції), а також вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги, що обвинувачується у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, та в подальшому може відмовитись виконувати наказ в умовах воєнного стану. Суд також враховує особу обвинуваченого та його репутацію, який одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його вік та стан здоров'я, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, (оскільки даних щодо підтвердження неможливості утримання його під вартою до суду не надходило), у зв'язку з чим слід дійти висновку, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, а також вимоги ч.8 ст.176 КПК України, згідно з якою до обвинуваченого може бути застосовано лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ризики, запобігання спробам, яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів, не зменшилися та продовжують існувати.
Тому суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого на даній стадії кримінального провадження інших більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків та судових рішень.
Поряд з тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, згідно з абзацом восьмим частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258--6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні розміру застави суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд вважає за можливе визначити заставу в розмірі, встановленому ч.5 ст.182 КПК України, зменшивши її розмір, що визначений ухвалою слідчого судді від 11.03.2025 року, до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи обставини та мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків у разі внесення застави та звільнення з - під варти. Внесення застави саме в такому розмірі, на переконання суду, є межею помірності для нього, і ризик втрати такого розміру застави може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Щодо доводів захисника та обвинуваченого, то вони не заслуговують на увагу та не є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не можуть бути беззаперечними стимулюючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого, враховуючи також, що доказів перебування на утриманні обвинуваченого батьків пенсійного віку, а також матері, яка є особою з інвалідністю, що потребує постійої турботи, чи регулярного відвідування кільразово на тиждень богослужінь на посаді священнослужителя, суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-184, 315, 369-372 КПК України, суд, -
обрати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вірстря Монастириського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 08 червня 2025 року включно.
Обвинуваченого ОСОБА_4 утримувати під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Визначити заставу - 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_4 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави та звільнення ОСОБА_4 з-під варти покласти на нього на строк до 08.06.2025 року включно такі обов'язки:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з цим обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Підготовче судове засідання відкласти на 06.05.2025 року на 13:30 год.
Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження та начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали складено 11 квітня 2025 року о 09:30 год.
Головуючий суддя : ОСОБА_1