Справа № 195/537/25
Провадження 1-кс/195/102/25
08.04.2025 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
заступника начальника СВ ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - слідчого ОСОБА_3 ,
розглянувши скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області» на бездіяльність відповідальних осіб ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшла скарга комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області» на бездіяльність відповідальних осіб ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.188-1, ч.4 ст.191, ч.1 ст.194, ч.1 ст.270 КК України.
Скарга обґрунтована тим, що КП «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА МАРГАНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» (надалі КП «ВУВКГ» ММР) є власником (балансоутримувачем) водопровідних мереж, які проходять по територіям Марганецької міської територіальної громади, Мирівської та Томаківської селищних громад. На данний час відповідно до Податкового кодексу України рухоме та нерухоме майно КП «ВУВКГ» ММР знаходиться в податковій заставі Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області.
Так, 28 березня 2025 року о 09:20 год. в.о. начальника дільниці водопровідних мереж с. Томаківка КП «ВУВКГ» ММР на ділянці в районі елеватора с. Мирове, Мирівська ТГ ОСОБА_4 було виявлено спецтехніку та невстановлених осіб, які вчинили несанкціоноване, самовільне втручання до магістрального водогону Марганець - Томаківка діаметр 315 мм., ПЕ100, який знаходиться у власності КП «ВУВКГ» ММР шляхом умисного пошкодження водогону.На місце події було викликано поліцію, яка зафіксувала даний факт (порядковий номер ЄО №1612 від 28.03.2025 року). Крім того, на місці події були присутні голови Мирівської та Томаківської селищної громад та мешканці.
Крім того, заявник вказує, що посадові особи Томаківської селищної ОТГ та Мирівської сільської ОТГ неодноразово намагались заволодіти майном КП «ВУВКГ» ММР (а саме трубопроводами) та здійснити самовільне підключення до системи водопостачання. При цьому, від врегулювання питання надання послуг водопостачання в законодавчому полі, останні ухиляються.
28 березня 2025 року засобами поштового зв'язку на адресу ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було направлено заяву про злочин вих. №137/2.
02 квітня 2025 року зазначену заяву було отримано ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Станом на 04 квітня 2025 року відомості про кримінальне правопорушення, про яке зазначено в заяві КП «ВУВКГ» ММР вих. №137/2 від 28.03.2025 року, не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань заявнику не наданий.
Таким чином, працівники ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області зобов'язані були не пізніше ніж через 24 години після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування та надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Працівниками ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було порушено порядок, який встановлений нормами ч. 1 ст. 214 КПК України.
При вирішенні питання про прийняття скарги до розгляду, заявник просить суд врахувати, що про факт невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало їм відомо 04 квітня 2025 року, а тому скарга подається з дотриманням строків на оскарження бездіяльності слідчого, передбачених ст. 304 КПК України.
В скарзі заявник просить суд визнати незаконною бездіяльність посадових осіб ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення. Постановити ухвалу, якою зобов1язати посадових осіб ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою №137/2 від 28.03.2025 року про вчинення кримінального правопорушення.
В судове засідання представник заявника громадянин ОСОБА_5 не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати скаргу у його відсутність, скаргу просить задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області слідчий ОСОБА_3 просив суд відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі у зв'язку з її необґрунтованістю. Крім того, слідчий пояснив, що інформація, яка міститься в заяві, не підтверджує наявності об'єктивної сторони, правопорушень, передбачених ч.2 ст.188-1, ч.4 ст.191, ч.1 ст.194, ч.1 ст.270 КК України. Крім того, ст.ст.188-1, 191, 194 КК України передбачено наявність певної шкоди. Однак, заявником не надано доказів спричинення шкоди, а заява зовсім не містить посилання на цю ознаку правопорушення.
На підставі ст. 107 КПК України, фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.
Суд, заслухав пояснення представника ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, дослідивши та вивчивши матеріали скарги, матеріали ЄО №1612 від 28.03.2025, матеріали № 1674 від 02.04.2025 за зверненням представника КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області», які надійшли до суду від керівництва ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, приходить наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування реглаентовано главою 26 КПК.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК), а згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно зі ст. 9 та ст. 214 КПК України слідчий, прокурор після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування під час якого прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження та надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається не на заявника, а на слідчого і прокурора.
За змістом ч. 3 ст. 214 КПК України заборонено здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також ч. 5 ст. 214 регламентує які саме відомості мають заноситися у ЄРДР при надходженні заяви про вчинення кримінального правопорушення. До них належать відомості про наступне: дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 6 квітня 2016 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, тобто до Реєстру вносяться відомості про кримінальне правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Унесення відомостей до Реєстру здійснюється Реєстратором з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме: заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України. Формування Реєстру розпочинається з моменту внесення до нього Реєстратором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених у заяві чи повідомленні про його вчинення або виявлених ним самостійно з будь-якого джерела. Усні заяви заносяться слідчим, дізнавачем (уповноваженою особою іншого підрозділу) або прокурором до протоколу, який підписується заявником. Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно вимог ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення незалежно від місця і часу їх скоєння, повноти отриманих відомостей і форми подання, а також особи заявника реєструють цілодобово уповноважені службові особи центрального органу управління поліцією, головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах (далі - органи (підрозділи) поліції), до яких звернулася особа чи надійшло повідомлення. Заяви чи повідомлення фізичних або юридичних осіб про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію можуть бути усними або письмовими. Уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції після отримання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, зобов'язана внести відповідні відомості до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а за відсутності технічних можливостей - до журналу єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.
Вищевказані вимоги передбачені також і Порядком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 лютого 2019 року № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194.
Аналіз вищезазначених положень закону та вищевказаних підзаконних нормативних актів, дають підстави для висновку відносно того, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину, фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Отже, відповідній реєстрації підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які мають достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя констатує пряму вказівку щодо внесення до ЄРДР стислого опису обставин, відповідно до яких потерпілий або заявник вважає, що дійсно відбулося кримінальне правопорушення.
Разом з тим, щодо вимог внесення відомостей до ЄРДР по заяві представника КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області» громадянина ОСОБА_5 , слід врахувати наступне.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В межах оскарження такої бездіяльності слідчий суддя повинен перевірити не тільки факти звернення до органу досудового розслідування, отримання цим органом відповідної заяви та вчинення бездіяльності, а також з'ясувати обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач чи прокурор дійшли висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання уповноваженої особи внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав. Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Визначення приводів і підстав як підстав для початку досудового розслідування також наведено і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних не має, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Слідчим суддею встановлено, що 28.03.2025 року представник комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області» ОСОБА_5 звернувся на адресу начальника ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 із заявою про вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст.188-1, ч.4 ст.191, ч.1 ст.194, ч.1 ст.270 КК України. Вищевказана заява містить наступну інформацію:
«…28 березня 2025 року о 09:20 в.о.начальника дільниці водопровідних мереж с.Томаківка «Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» на ділянці в районі елеватора с.Мирове, Мирівська ТГ ОСОБА_4 було виявлено спецтехніку та невстановлених осіб, які вчинили несанкціоноване, самовільне втручання до магістрального водогону Марганець-Томаківка діаметр 315 мм, ПЕ 100, який знаходиться у власності Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» шляхом умисного пошкодження водогону. На місце події було викликано поліцію, яка зафіксувала даний факт. Крім того, на місці події були присутні голови Мирівської та Томаківської селищної громад та мешканці. Слід зазначити, що посадові особи Томаківської селищної ОТГ та Мирівської ОТГ неодноразово намагалися заволодіти майном КП «ВУВКГ» ММР (а саме трубопроводами) та здійснити самовільне підключення до системи водопостачання. При цьому від врегулювання питання надання послуг водопостачання в законодавчому полі, останні ухиляються».
Оцінюючи обґрунтованість скарги на предмет наявності ознак складу злочинів, слідчий суддя встановив, що в заяві відсутні жодні відомості, які свідчать або можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення.
Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Склад кримінального правопорушення це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Так, заява про вчинення кримінального правопорушення містить посилання на те, що 28 березня 2025 року о 09:20 в.о.начальника дільниці водопровідних мереж с.Томаківка «Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» на ділянці в районі елеватора с.Мирове, Мирівська ТГ ОСОБА_4 було виявлено спецтехніку та невстановлених осіб, які вчинили несанкціоноване, самовільне втручання до магістрального водогону Марганець-Томаківка діаметр 315 мм, ПЕ 100, який знаходиться у власності Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» шляхом умисного пошкодження водогону.
Однак, вищезазначені обставини, а саме: виявлення спецтехніки та невстановлених осіб, які вчинили несанкціоноване, самовільне втручання до магістрального водогону, шляхом умисного пошкодження водогону - не утворюють склад правопорушень, передбачених ч.2 ст.188-1, ч.4 ст.191, ч.1 ст.194, ч.1 ст.270 КК України.
Крім того, заява про вчинення кримінального правопорушення містить посилання на те, що на місці події були присутні голови Мирівської та Томаківської селищної громад та мешканці.
Однак, присутність на місці події голів Томаківської селищної територіальної громади та Мирівської сільської територіальної громади, їх мешканців - також не утворюють склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.188-1, ч.4 ст.191, ч.1 ст.194, ч.1 ст.270 КК України.
Крім того, заява про вчинення кримінального правопорушення містить посилання на те, що посадові особи Томаківської селищної ОТГ та Мирівської ОТГ неодноразово намагалися заволодіти майном КП «ВУВКГ» ММР (а саме трубопроводами) та здійснити самовільне підключення до системи водопостачання.
Таким чином, заявник повідомляє про подію (кримінальне правопорушення), яка ще не відбулася.
Так, ст.15 КК України передбачено, що замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Однак, і в цьому випадку ( при кваліфікації дій за ст.15 КК України) суд повинен перевіряти наявність ознак кримінального правопорушення.
Крім того, заявник не вказує час, місце та спосіб, яким посадові особи Томаківської селищної територіальної громади та посадові особи Мирівської сільської територіальної громади намагалися заволодіти майном КП «ВУВКГ» ММР.
Таким чином, вищезазначені обставини не можуть свідчити про наявність ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.188-1, ч.4 ст.191, ч.1 ст.194, ч.1 ст.270 КК України.
Крім того, заява про вчинення кримінального правопорушення містить посилання на те, що посадові особи Томаківської селищної територіальної громади та посадові особи Мирівської сільської територіальної громади ухиляються від врегулювання питання надання послуг водопостачання в законодавчому полі.
Однак, ухилення посадових осіб Томаківської селищної територіальної громади та ухилення посадових осіб Мирівської сільської територіальної громади від врегулювання питання надання послуг водопостачання в законодавчому полі - також не можуть утворювати склад кримінальних правопорушень, оскільки ці відносини є господарськими правовими відносинами і врегульовані нормами Цивільного кодексу України та нормами Господарського кодексу України.
Крім того, голова Томаківської селищної ради та голова Мирівської сільської ради, як головна посадова особа територіальної громади відповідного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища здійснюють свою діяльність відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Крім того, статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Крім того, статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Крім того, ч.2 ст.188-1 КК України передбачено відповідальність за викрадення гарячої або питної води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків (якщо використання приладів обліку обов'язкове), або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, вчинено повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах.
Крім того, ч.4 ст.191 КК України передбачено відповідальність за привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Крім того, ч.1 ст.191 КК України передбачено відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
Крім того, ч.1 ст.270 КК України передбачено відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.
Суд погоджується з думкою слідчого ОСОБА_3 про відсутність в заяві інформації про викрадення гарячої або питної води, самовільного використання без приладів обліку, умисного пошкодження приладів обліку, завдання значної шкоди, шкоди у великих розмірах (ч.2 ст.188-1 КК України).
Суд погоджується з думкою слідчого ОСОБА_3 про відсутність в заяві інформації про привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч.4 ст.191 КК України).
Суд погоджується з думкою слідчого ОСОБА_3 про відсутність в заяві інформації про умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах (ч.1 ст.194 КК України).
Суд погоджується з думкою слідчого ОСОБА_3 про відсутність в заяві інформації про факти порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі (ч.1 ст.270 КК України).
Суд звертає увагу на те, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.270 КК України помилково викладено склад правопорушення за ч.1 ст.270 КК України т.я. склад правопорушення, вказаний заявником насправді міститься в диспозиції ст.270 -1 ч.1 КК України. Однак, це є два самостійних складу правопорушення, які утворюють різні наслідки та мають різні ознаки правопорушення.
Крім того, в матеріалах № 1674 від 02.04.2025 міститься повідомлення начальника ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області підполковника ОСОБА_7 на імя в.о.директора КП «ВУВКГ» ММР ОСОБА_8 про те, що виїздом на місце події встановлено, що працівниками КП «Дніпро» Мирівського виконавчого комітету на водопровідній мережі здійснювались ремонтні роботи, але факт врізки не знайшов свого підтвердження.
Суд звертає увагу на те, що заявник в своїй заяві не вказував на факт врізки, а вказував на факт самовільного втручання до магістрального водогону шляхом умисного пошкодження водогону. Факт врізки - завжди містити активну дію суб'єкту в формі втручання та пошкодження. Однак, факт втручання та пошкодження - не завжди містить в себе активну дію суб'єкту у формі врізки.
Таким чином, посадові особи ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області провели перевірку тих подій та обставин, про які представник КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області» громадянин ОСОБА_5 не вказував у заяві про внесення відомостей до ЄРДР, тобто посадові особи ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області штучно вигадали термін «врізка», хоча повинні були діяти тільки в межах понять, викладених в тексті заяви заявника.
Враховуючи вищевказані обставини, вимоги діючого законодавства України, суд приходить до єдиного обґрунтованого висновку про те, що викладені заявником в заяві факти не підтверджують та не вказують на наявність складу кримінальних правопорушень, оскільки заявником надана інформація сумбурного характеру, тобто повідомлень про події не мають достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення. І тому реальна необхідність внесення відомостей до ЄРДР за заявою представника КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області» - відсутня, оскільки за змістом ч. l ст. 214 КПК України не передбачено обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
в задоволені скарги комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області» на бездіяльність відповідальних осіб ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2025 року.
Після набрання ухвали законної сили матеріали ЄО №1612 від 28.03.2025 та матеріали № 1674 від 02.04.2025 за зверненням представника КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради Дніпропетровської області» - повернути керівництву ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з часу її оголошення. .
Суддя: ОСОБА_1
08.04.2025