20 грудня 2007 р. № 45/187
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційний центр “БЛАГОБУД”
на рішенняГосподарського суду Донецької області від 06.09.07
у справі№45/187
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційний центр “БЛАГОБУД”
доТовариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”
провідшкодування прямих збитків у розмірі 82832,81 грн та упущеної вигоди у розмірі 58 516,44 грн
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Безруков В.Т. -директор;
від відповідача : Хаджикова Т.І.-за дов. від 13.03.07.
У судовому засіданні, призначеному на 13.12.07 оголошено перерву до 20.12.07.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційний центр “БЛАГОБУД” у липні 2006 року заявлений позов, з урахуванням змін від 09.08.06, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” 360 088,65 грн -основної заборгованості, 41 470,19 грн - інфляційних втрат, 16 106,71 грн - 3% річних, 82832,81 грн -
доповідач: Добролюбова Т.В
збитків, 58 516,44 грн - втраченої вигоди. Позивач обґрунтовуючи вимоги вказував на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлену позивачем продукцію згідно договору купівлі - продажу нафтопродуктів від 05.07.05 №7/07. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 527, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.06, ухваленим суддею Плотніцьким Б.Д., позовні вимоги задоволено в частині стягнення з ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” на користь ТОВ “Виробничо-комерційний центр “Благобуд” 41470,19 грн - інфляційних втрат, 16 106,71 грн - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 360 088,65 грн. припинено, через відсутність спору між сторонами, оскільки станом на 30.08.06 відповідач повністю розрахувався з позивачем за договором №7/07. В частині стягнення збитків у сумі 82 832,81 грн та втраченої вигоди у розмірі 58 516,44 грн судом відмовлено з огляду на недоведеність позивачем таких фактів.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І., постановою від 15.03.07, рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у стягненні збитків і в цьому обсязі скерував справу для нового розгляду до Господарського суду Донецької області. Касаційна інстанція дійшла висновку, що місцевий суд не вмотивовано відхилив доводи позивача, не прийнявши до уваги як доказ надані позивачем банківські роздруківки з його рахунків; претензії №70 від 10.05.06 ТОВ “Союзінтертрейд” та №15 від 31.05.06 ПП ОСОБА_1 та укладені договори. При цьому, колегія суддів вказувала на те, що надані позивачем платіжні доручення від 31.07.06 №34 та №35, за якими позивач сплатив вартість заявлених санкцій, судом не оцінені взагалі. Касаційна інстанція дійшла також висновку, що місцевий суд не визначив, які саме документи необхідні для підтвердження факту спричинення збитків відповідачем.
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І.- головуючого, Ломовцевої Н.В., Волошинової Л.В, рішенням від 06.09.07 у задоволенні позовних вимог про стягнення 82 832,81 грн - прямих збитків та 58 516,44 грн - упущеної вигоди відмовив. Місцевий суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки та вини у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання за договором від 05.07.05 №7/07, оскільки на момент сплати позивачем штрафних санкцій у розмірі 82 832,81 грн момент виникнення права грошової вимоги за вказаним договором ще не настав. Разом з цим, суд установив відсутність необхідних умов цивільно - правової відповідальності для стягнення 82 832,81 грн збитків та 58 516,44 грн упущеної вигоди. Рішення суду обґрунтовано приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України, частини 1 статті 530, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України .
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційний центр “БЛАГОБУД” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, товариство наголошує на тому, що за результатами розгляду справи судом першої інстанції було прийнято два рішення протилежного змісту, при цьому, різним складом суддів, що є безумовним порушенням норм процесуального права. Також, скаржник вказує на порушення судом приписів частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, якою унормовано, що до складу збитків включаються штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам. При цьому, заявник вважає, що суд помилково розглянув його вимогу як відшкодування шкоди, оскільки він просив відшкодувати додаткові витрати. Скаржник вказує і на неприйняття судом до уваги наданої ним декларації про доходи відповідача та наголошує на незастосуванні вимог пункту 3 статті 22 Цивільного кодексу України, якою визначено, що розмір втраченої вигоди, не повинний бути більш ніж доходи відповідача за цей же період. В судовому засідання скаржник доповнив свої вимоги та просив скерувати справу для нового розгляду до іншого господарського суду.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів процесуального законодавства відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Вищий господарський суд України постановою від 15.03.07, направив справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Ухвалою від 16.04.07 господарський суд Донецької області, у складі судді Зубченко І.В., прийняв справу до провадження та призначив її до розгляду на 07.05.07. За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема, через необхідність витребування нових доказів. Ухвалою від 07.05.07 розгляд справи відкладено на 05.06.07 та зобов'язано позивача надати, судові для огляду, оригінали документів. Зі змісту протоколу судового засідання від 05.06.07 (16 арк. справи) вбачається, що у судовому засіданні оголошено перерву до 25.06.07, для підготовки процесуального документа. Ухвалою від цієї ж дати продовжено строк вирішення спору. Діяльність судді з розгляду справи і вирішенню спору закінчується прийняттям судового рішення. Про намір оголосити текст рішення 25.06.07 свідчить і наявний в матеріалах справи “Проект” рішення від 25.06.07. За приписами частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору. Після перерви продовжується те ж судове засідання з тими ж учасниками процесу і тим самим складом суду. Після ж оголошення перерви в засіданні для виготовлення рішення, рішення за результатами розгляду справи має підписати тільки той склад суду, який оголошував перерву. Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. Питання про відвід (самовідвід) судді вирішується головою господарського суду або заступником голови господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви. Між тим, 10.07.07 суддя Зубченко І.В. звернулась до Заступника голови господарського суду Донецької області із заявою про самовідвід, яка всупереч положенням статті 20 Господарського процесуального кодексу України розглянута і ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.07 задоволена. При цьому, незважаючи на завершення розгляду справи вказаним суддею, одночасно із задоволенням самовідводу судді Зубченко І.В. справа була передана для розгляду колегії суддів у складі: Мєзєнцева Є.І.- головуючого, Ломовцевої Н.В., Мальцевої М.Ю., яка 06.09.07 за результатами розгляду справи ухвалила оскаржуване рішення. Таким чином, передача справи іншому складу суду через задоволення заяви про самовідвід судді, яка заявлена після завершення розгляду справи є неправомірною. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Проте, переглянуте рішення цим вимогам повністю не відповідає. Відповідно до приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказане, ухвала від 11.07.07 про розгляд заяви про самовідвід судді і про передачу справи іншій колегії суддів та оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Клопотання скаржника про скерування справи до іншого господарського суду не підлягає задоволенню з наведених підстав.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.07 у справі №45/187 скасувати.
Справу скерувати для нового розгляду до Господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційний центр “БЛАГОБУД” задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець