справа № 761/31425/21
провадження № 22-ц/824/8058/2025
09 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Кирилюк Г.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус П'ятої київської державної нотаріальної контори Наумов Віталій Володимирович, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року у складі судді Юзькової О.Л.,
встановив:
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року вказаний позов залишено без задоволення.
Повний текст рішення суду було складено 29.01.2025.
14.02.2025 ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року подала апеляційну скаргу.
03.03.2025 матеріали справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.
03.04.2025 до Київського апеляційного суду надійшла уточнена апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року, в якій вона зазначила про відсутність у неї електронної пошти та електронного кабінету, а також надала копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
При зверненні з уточненою апеляційною скаргою ОСОБА_1 також просить звільнити її від сплати судового збору, враховуючи її майновий стан, на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження свого майнового стану ОСОБА_1 долучила відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 28.03.2025 від 28.03.2025 № 2651-25-14651. Вказана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов: 1) якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 2) або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до пункту 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 28.03.2025 № 2651-25-14651, які були долучені ОСОБА_1 , за період з вересня 2023 року по лютий 2025 року інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.
Разом з тим, вказана обставина не може вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Наданий доказ не характеризує майновий стан заявника, що підтверджує неможливість сплатити судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі. Заявником не надано суду банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідку органу про перелік розрахункових та інших рахунків, відомостей про наявність рухомого або нерухомого майна, цінних паперів, тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою суду від 07 березня 2025 року, а саме: надання доказів, що підтверджують сплату судового збору, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись ст. 43, 183, 185, 356-357 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року на десять днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк