справа №761/30533/21 головуючий у суді І інстанції Савицький О.А.
провадження №22-з/824/150/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
08 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві питання про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей відомостей про батька,-
Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року - залишено без змін.
16 жовтня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі, яким зобов'язати Шевченківський районний суд м. Києва визначити (встановити) спосіб (графік) участі ОСОБА_1 (батька) у вихованні своїх біологічних дітей в межах розгляду справи №761/30533/21
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що Шевченківський районний суд м. Києва не досліджував та не надавав правову оцінку доказам та посиланням ОСОБА_1 в заяві від 25 січня 2024 року щодо підстав визначення способу участі батька у вихованні своїх біологічних дітей в межах розгляду справи, зважаючи, що при ініціюванні нового позовного провадження сторони, оцінка фактів та обставин, які становлять предмет доказування по новій справі не зміняться.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей відомостей про батька, призначено до розгляду. Учасникам справи встановлено строк для можливості надання своїх пояснень чи заперечень щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Частина перша статті 270 ЦПК України визначає, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
У постанові від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина четверта статті 258 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №464/944/17 зроблено висновок по застосуванню статті 270 ЦПК України та вказано, що «додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав».
Водночас, у цій справі Київський апеляційний суд ухвалив постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції (щодо зміни предмета позову).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Компетенційна складова цього поняття пов'язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.
Європейський суд з прав людини вважає, що вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Так, ЄСПЛ зазначає, що правильно мають застосовуватися і функціональні повноваження суду.
Інстанційність як форма організації судових органів забезпечує право незадоволеній стороні судовим рішенням на перегляд його судом вищого рівня.
Оскільки рішення по суті спору у цій справі не ухвалено, апеляційний суд не має правових підстав перебирати на себе повноваження суду першої інстанції та зобов'язувати останнього вчиняти певні дії щодо предмета спору. Правові позиції Верховного Суду, на які ОСОБА_1 посилається у заяві про ухвалення додаткового рішення не є релевантними.
Отже, встановивши, що підстави, передбачені статтею 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення відсутні, апеляційний суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 268, 270, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей відомостей про батька.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2025 року.
Головуючий: Судді:Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова