справа № 753/18443/24 головуючий у суді І інстанції Каліушко Ф.А.
провадження № 22-ц/824/6726/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
08 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У вересні 2024 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» звернулося до суду з позовом в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 22 516,51 грн, 3% річних у розмірі 667,01 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 2 575,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» відповідно до Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 33 від 30.01.2015 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва за Керуючою компанією на праві господарського відання було закріплено об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної у місті Києві держаної адміністрації, зокрема і будинок АДРЕСА_1 . Позивач свої зобов'язання щодо утримання будинку, споруд та прибудинкових територій виконує належним чином, однак відповідачі не належно виконують свої зобов'язання по оплаті таких послуг у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права, не вірне застосування норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення, яким застосувати строки позовної давності, позов задовольнити частково, у задоволені позовних вимог до нього відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що він не був повідомлений про розгляд справи, а тому з об'єктивних причин не міг належним чином реалізувати свої процесуальні права, зокрема подати відзив на позов, докази на підтвердження заперечень проти позову, заявити про сплив позовної давності, надати докази щодо його не проживання в даній квартирі, а відповідно і невикористання ним тих послуг, які надавались.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», вказує, вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 23 вересня 1987 року Міністерством оборони СССР ОСОБА_1 було видано ордер № 1790 на підставі якого він та його сім'я ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_6 (донька), ОСОБА_3 (син) отримали право на вселення до кв. АДРЕСА_2 .
Згідно відомостей з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
ОСОБА_1 був зареєстрований у вище вказаній квартирі до 10 вересня 2024 року.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» відповідно до Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 33 від 30.01.2015 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який оприлюднено в газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 №99 (4695), який є договором приєднання відповідно до норм статті 634 Цивільного кодексу України, та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов Договору.
Згідно розрахунку заборгованості за період з 01 жовтня 2015 року по 31 серпня 2024 року заборгованість по квартирі АДРЕСА_2 перед Керуючою компанією за оплату послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій становить 22 516,51 грн.
Суд першої інстанції задовольняючі позовні вимоги виходив з того, що відповідачі не спростували розмір заборгованості та не надали суду доказів щодо неналежного надання послуг позивачем, а також відсутності заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.
Апеляційний суд не може погодитися в повній мірі із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1); без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п. 2); на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг (п. 4); на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5); складати та підписувати акти-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п. 9).
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (до 11 вересня 2024 року), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресоюАДРЕСА_3 та є споживачами послуг з утримання будинку (експлуатаційних послуг), надання яких забезпечує КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачі не оплачували послуги з утримання будинку, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2015 року по 31 серпня 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , наявна заборгованість в розмірі 22 516,51 грн.
Також судом встановлено, що нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем проводиться з урахуванням тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668.
ОСОБА_1 не надав доказів того, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» не надавало або надавало неналежним чином послуги з утримання будинку, а також на підтвердження того, що він звертався до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» із заявами щодо здійснення перерахунку розміру нарахувань.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у спірний період відповідач фактично не проживав у квартирі АДРЕСА_2 , колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.
Факт не проживання відповідача у квартирі, яка надана йому на підставі ордеру № 1790, не звільняє його від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований до 10 вересня 2024 року у вищезазначеній квартирі, він несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він не отримував копію позовної заяви, що в свою чергу, позбавило його права подати заяву про застосування строків позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року відкрито провадження в справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачами копії позовної заяви, а конверти разом з письмовими матеріалами повернуті на адресу суду із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що він не міг подати заяву про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції з об'єктивних причин, що є підставою для вирішення заяви про застосування строків позовної давності судом апеляційної інстанції.
Такі висновки узгоджені у постанові Великої Палати від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14 (провадження 14-59цс18). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала про можливість вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування строку позовної давності, який не міг скористатись правом на подання цієї заяви до суду першої інстанції у зв'язку з неповідомленням належним чином про розгляд справи та не прийняттям участі у розгляді справи.
Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки обов'язок щодо сплати за послуги з утримання будинку виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованість, яка заявлена КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» до стягнення в загальному розмірі 25 758,74 грн., була нарахована за період з жовтня 2015 року по вересень 2024 року.
З позовом до суду КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» звернулося 20 вересня 2024 року.
Разом з тим, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене, трирічний строк позовної давності сплив щодо щомісячних платежів, строк сплати яких настав у період з жовтня 2015 року по 02 квітня 2017 року, а тому, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, у задоволенні позовних вимог КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва»про стягнення заборгованості за вказаний період слід відмовити.
Відповідно трирічний строк позовної давності до щомісячних платежів, строк сплати яких припадає на період з 02 квітня 2017 року - не сплив, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по вересень 2024 року, що згідно розрахунку наданого позивачем, правильність якого перевірена судом, становить17 962,39 грн.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки відповідачі прострочили сплату за житлово - комунальні послуги позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також підлягають задоволенню.
Три проценти річних за період з 02 квітня 2017 по 23 лютого 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 20 червня 2024 року складає 656,07 грн., інфляційні втрати за вказаний період складають 2 522,21 грн.
За наведених вище обставин, з відповідачів на користь позивача підлягає до солідарного стягнення заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 02 квітня 2017 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 17 962,39 грн., три відсотки річних у розмірі 656,07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 522,21 грн.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (82,07%), а саме у розмірі 2 485,07 грн. (3 028*82,07%), тобто по 621,26 грн. з кожного.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (17,93%), а саме у розмірі 651,50 грн. (3 633,60*17,93%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» на користь ОСОБА_1 різницю між сумою, яка підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 30,24 грн. (651,50-621,26).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 148-А, ідентифікаційний код 39604270, заборгованість за спожиті послуги за період з 02 квітня 2017 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 17 962,39 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні 39 копійок, три відсотки річних у розмірі 656,07 (шістсот п'ятдесят шість) гривень 07 копійок та інфляційні втрати у розмірі 2 522,21 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) гривні 21 копійка.
Стягнути з ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 148-А, ідентифікаційний код 39604270, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 621,26(шістсот двадцять одна) гривня 26 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 148-А, ідентифікаційний код 39604270, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 621,26(шістсот двадцять одна) гривня 26 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 148-А, ідентифікаційний код 39604270, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 621,26(шістсот двадцять одна) гривня 26 копійок.
Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 148-А,ідентифікаційний код 39604270 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30,24 (тридцять) гривень 24 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.