справа №757/12459/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2911/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
07 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваного: ОСОБА_8
захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянув у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з доповненнями в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, статтею 429 КК України, у кримінальному провадженні №62025000000000080 від 22 січня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року у задоволенні заяв ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 щодо передачі підозрюваного ОСОБА_8 на поруки - відмовлено.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №62025000000000080 від 22 січня 2025 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 квітня 2025 року, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025000000000080 від 22 січня 2025 року.
Зобов'язано Державну установу «Київський слідчий ізолятор» невідкладно забезпечити право підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання медичної допомоги та лікування в медичному закладі, що входить до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, в разі надходження відповідного звернення.
Зобов'язано Державну установу «Київський слідчий ізолятор» забезпечити конвоювання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі надходження його звернення, до відповідного медичного закладу та його цілодобову охорону протягом часу, необхідного для належного лікування та реабілітації.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №62025000000000080 від 22 січня 2025 року відмовити.
Уважає, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а розгляд клопотання сторони обвинувачення не був повним та всебічним.
У мотивування скарги зазначає, що генерал ОСОБА_8 здав посаду командира ОТУ «Харків» 10 травня 2024 року, тобто саме в день початку наступу зс рф, тому покладення йому в провину те, що він фактично не зміг втримати ситуацію та відносити положення, є безпідставним, адже він втратив таку можливість внаслідок прийнятого кадрового рішення.
Вказує, що генерал ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні одного діяння за двома різними статтями КК України - 425 та 429, проте одночасна кваліфікація за цими статтями є абсурдною, адже ці склади злочину не можуть існувати одночасно через абсолютно різну суб'єктивну сторону.
Уважає, що генерал ОСОБА_8 не вчиняв пособництва шляхом усунення перешкод у самовільному залишенні поля бою, оскільки не мав об'єктивної можливості усунути перешкоди для цього діяння, не отримував достовірної інформації про втрату позицій через приховування даних командуванням 1 прикз, не мав умислу сприяти залишенню поля бою під час бою, а навпаки, виконував обов'язки щодо організації оборони.
Посилається на те, що в тексті підозри одночасно йдеться про неналежне виконання службових обов'язків, що є проявом необережності (що характерно для статті 425 КК України), і про пособництво у вчиненні умисного злочину, однак умисне кримінальне правопорушення (стаття 429 КК України) не може вчинятися з необережності, це внутрішньо суперечливе формулювання саме по собі спростовує обґрунтованість підозри. Формальний склад статті 429 КК України не передбачає протиправної недбалості, вона має формальний склад, а отже сам факт недбалості чи неналежного виконання обов'язків не може бути інкримінований за цією статтею, тому висновки сторони обвинувачення про «неприйняття рішень», «невживання заходів» тощо не свідчать про пособництво, а підпадають під склад статті 425 КК України (службова недбалість).
Також, указує на те, що стаття 429 КК України передбачає відповідальність за сам факт залишення поля бою, а не його наслідки; у свою чергу, тяжкі наслідки - це елемент статті 425 КК України (недбале ставлення до військової служби), а не статті 429 КК України, однак сторона обвинувачення змішує склади злочинів і штучно прив'язує матеріальні наслідки до неправильної статті.
Зауважує, що під час службових розслідувань вина генерала ОСОБА_8 у самовільному залишенні поля бою встановлена не була.
Отже, події 10 травня 2024 року стали наслідком неналежного виконання обов'язків командуванням 1 прикз, а не діями чи бездіяльністю генерала ОСОБА_8 .
На переконання захисника, сторона обвинувачення не надала належних доказів, які б підтверджували актуальність заявлених раніше ризиків або появу нових ризиків, що обґрунтовують продовження строку тримання під вартою.
Уважає, що сторона обвинувачення не надала жодного фактичного доказу на підтвердження наміру ОСОБА_8 переховуватись, посилання на воєнний стан та можливість використання ситуації в країні є необґрунтованими припущеннями, які не підтверджені жодними об'єктивними даними. Також слідчий не навів конкретних фактів, які б свідчили про спроби підозрюваного ухилитися від слідства чи суду, а відсутність таких фактів доводить, що зазначений ризик не є реальним, а лише гіпотетичним припущенням сторони обвинувачення.
Вказує на те, що на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року у справі №757/2403/25-к паспорт генерала ОСОБА_8 для виїзду за кордон передано на зберігання до ДМС у м. Києві та Київській області, що свідчить про відсутність ризику переховування генерала ОСОБА_8 від органів слідства та суду.
Зазначає, що генерал ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, а саме має сім'ю: дружину, дітей та матір, до моменту затримання постійно проживав разом з сім'єю за зареєстрованим місцем проживання; відповідно до довідки з місця роботи від 22 січня 2025 року ОСОБА_8 працює в АТ «Українська оборонна промисловість» з 28 листопада 2024 року по теперішній час та займає посаду директора департаменту інформаційно-господарського забезпечення; ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належать: частка квартири АДРЕСА_1 , та частка квартири АДРЕСА_2 .
Звертає увагу суду на те, що відповідно до наявної медичної документації, наданої філією ЦОЗ ДКВС України в м. Києві та Київській області у ОСОБА_8 встановлені такі діагнози: гіпертонічна хвороба І ст., ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз, МОС правого плечового суглоба, незрощений перелом латерального кінця правої ключиці, стан після МОС кісток правого плечового суглоба (пластина на 4-х шурупах з розходженням уламків приблизно на 1,5 см).
Наполягає на тому, що ОСОБА_8 має проходити подальше лікування, включно з хірургічним втручанням, виключно в умовах спеціалізованого лікувального закладу, а саме ДУ «ІТО НАМНУ», який вже підтвердив готовність забезпечити йому комплексний догляд та провести необхідні лікувальні заходи.
Вважає, що сторона обвинувачення лише формально зазначила про існування ризику знищення речей або документів, зокрема, не надала конкретного переліку таких речей і документів, що свідчить про відсутність чіткого розуміння які саме матеріальні об'єкти маються на увазі та яке відношення до них має підозрюваний ОСОБА_8 .
На думку сторони захисту обвинуваченням не надано жодного фактичного доказу на підтвердження тих обставин, що існує певна адекватна та реальна вірогідність того, що генерал ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків, експертів чи інших учасників кримінального провадження, або вже здійснив такий вплив, зокрема, у будь-який спосіб контактував з ними, погрожував чи благав змінити показання тощо.
Також уважає, що окрім факту повідомлення про підозру і абстрактної можливості протиправної поведінки, сторона обвинувачення не надала доказів, які б свідчили про можливість тривалого існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також не надала доказів, які б свідчили про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_8 у минулому або у даному кримінальному провадженні, наявність у останнього судимостей та намірів вчинити інші злочини.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, на якому наголошує обвинувачення, спростовується тим, що ОСОБА_8 у минулому не судимий, кримінальні покарання в місцях позбавлення волі не відбував, а тому, які і інші ризики, цей значно зменшився з плином часу.
Посилається на позитивні відгуки щодо особистих та професійних якостей генерала ОСОБА_8 , які надали Головнокомандувачі Збройних Сил України генерали ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , Міністри оборони України ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , генерали ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , окрема на підтримку генерала ОСОБА_8 висловились і народні депутати, зокрема члени Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Також з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді звернулася захисник ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Уважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, суперечить завданню та принципам кримінального судочинства, істотно порушує гарантовані Конституцією, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод права підозрюваного ОСОБА_8 та підлягає скасуванню.
07 квітня 2025 року апеляційним судом отримано доповнення до апеляційної скарги від захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , в яких остання вказує, що підозрюваному ОСОБА_8 незаконно обрано два запобіжні заходи за одне кримінальне правопорушення, кваліфіковане різними способами.
Вказує, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, здійсненого за одних і тих самих обставин умисно і неумисно.
Зауважує, що під час судового засідання слідчим суддею невмотивовано було задоволено клопотання прокурора про розгляд питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 у закритому судовому засіданні.
При цьому, надані до клопотання сторони обвинувачення докази слідчим суддею безпосередньо у судовому засіданні не досліджувалися, що свідчить про неповноту судового розгляду та є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Посилається на те, що у клопотанні слідчого не зазначено жодного конкретного ризику або наявності обставин, які б свідчили про такий ризик, перелічені у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 співпадають з обставинами, зазначеними у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , що було розглянуто слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 21 січня 2025 року.
Зазначає, що ігнорування органом досудового розслідування вимог статей 278-279 КПК України свідчить про відсутність підстав для повідомлення ОСОБА_8 про підозру за статтею 429 КК України та штучне створення кримінального провадження виключно з метою взяття ОСОБА_8 під варту.
На переконання захисника, фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, статтею 429 КК України, у повідомленні про підозру від 23 січня 2025 року та у матеріалах провадження не міститься.
Також особи ОСОБА_24 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 виявили готовність взяти ОСОБА_8 на поруки, про що подали відповідні заяви.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтримали апеляційні скарги з доповненнями, думку прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, доводи поручителів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025000000000080 від 22 січня 2025 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, статтею 429 КК України.
22 січня 2025 року о 18 год. 16 хв. у зв'язку з виникненням обґрунтованих обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, на підставі пункту 6 частини першої статті 615 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, статтею 429 КК України, було затримано ОСОБА_8 .
23 січня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, статтею 429 КК України.
24 січня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу у справі №757/2972/25-к, якою до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 березня 2025 року.
18 березня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному проваджені №62025000000000080 від 22 січня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року у задоволенні заяв ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 щодо передачі підозрюваного ОСОБА_8 на поруки - відмовлено.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №62025000000000080 від 22 січня 2025 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 квітня 2025 року, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025000000000080 від 22 січня 2025 року.
Зобов'язано Державну установу «Київський слідчий ізолятор» невідкладно забезпечити право підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання медичної допомоги та лікування в медичному закладі, що входить до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, в разі надходження відповідного звернення.
Зобов'язано Державну установу «Київський слідчий ізолятор» забезпечити конвоювання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі надходження його звернення, до відповідного медичного закладу та його цілодобову охорону протягом часу, необхідного для належного лікування та реабілітації.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, навіть у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.
Крім того, слідчий суддя врахував, що ризики, про які було заявлено на момент застосування слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , не втратили свою актуальність та продовжують існувати.
Так, слідчий суддя, з урахуванням матеріалів клопотання та пояснень сторін у судовому засіданні, вбачав наявними ризики, визначені частиною першою статті 177 КПК України, а саме, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, зокрема за статтею 429 КК України встановлене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, слідчий суддя вважав, що суворість можливого покарання, у разі визнання підозрюваного винуватим в обсязі пред'явленого обвинувачення, сама по собі може спонукати особу до переховування від органу досудового розслідування і суду, а також зважаючи на те, що повне коло осіб, причетних до вчинення злочину, не встановлено, тому останні можуть переховувати ОСОБА_8 та вчиняти інші дії за його вказівкою, спрямовані на протидію кримінальному провадженню; ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, наявний з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_8 може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду через прохання, погрози або іншим шляхом намагатися знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, крім того, на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлено місця зберігання документів, які є важливими для вказаного кримінального провадження, отримано не всі дані щодо можливих місць проживання та перебування підозрюваного у інших осіб, а також через специфіку інкримінованого йому злочину, зокрема його вчинення в районі виконання бойових завдань, у зв'язку з цим виняткову складність при отриманні документів, допиту свідків, на даний час ще не встановлені всі його обставини та у зв'язку з цим не витребувано (вилучено) всі необхідні речі й документи; ризик незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження наявний з огляду на те, що ОСОБА_8 , користуючись авторитетом, силою посади, яку він обіймав, може здійснювати вплив на раніше підпорядкованих йому осіб (військовослужбовців), яким можуть бути відомі обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, покази яких мають або матимуть значення для встановлення усіх обставин у справі, не лише шляхом прохань, а й залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу може призвести до неможливості притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином наявний з огляду на те, що зважаючи на численні особисті, ділові та інші зв'язки з військовослужбовцями військових частин Збройних Сил України і інших складових сил оборони України, представниками старшого військового командування, у підозрюваного наявні відповідні можливості, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, зокрема шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчим суддею зауважено, що на даний час досліджуються обставини можливої причетності до вище вказаного кримінального правопорушення інших осіб, що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими причетними до кримінального правопорушення особами, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі протиправних, засобах (ризик змови).
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_8 під вартою, та встановлено, що закінчити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, якою застосовано запобіжний захід, об'єктивно неможливо внаслідок особливої складності провадження.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України, у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Також місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, зважаючи на положення абзацу 3 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно яких під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-4421 КК України.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим та підстав для обрання ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
З цих же підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяв ОСОБА_24 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 про взяття підозрюваного ОСОБА_8 на поруки, оскільки на переконання колегії суддів, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, статтею 429 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді посилання апелянтів на те, що генерал ОСОБА_8 здав посаду командира ОТУ «Харків» 10 травня 2024 року, тобто саме в день початку наступу зс рф, тому покладення йому в провину те, що він фактично не зміг втримати ситуацію та відносити положення, є безпідставним, адже він втратив таку можливість внаслідок прийнятого кадрового рішення; генерал ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні одного діяння за двома різними статтями КК України - 425 та 429, проте одночасна кваліфікація за цими статтями є абсурдною, адже ці склади злочину не можуть існувати одночасно через абсолютно різну суб'єктивну сторону; генерал ОСОБА_8 не вчиняв пособництва шляхом усунення перешкод у самовільному залишенні поля бою, оскільки не мав об'єктивної можливості усунути перешкоди для цього діяння, не отримував достовірної інформації про втрату позицій через приховування даних командуванням 1 прикз, не мав умислу сприяти залишенню поля бою під час бою, а навпаки, виконував обов'язки щодо організації оборони; в тексті підозри одночасно йдеться про неналежне виконання службових обов'язків, що є проявом необережності (що характерно для статті 425 КК України), і про пособництво у вчиненні умисного злочину, однак умисне кримінальне правопорушення (стаття 429 КК України) не може вчинятися з необережності, це внутрішньо суперечливе формулювання саме по собі спростовує обґрунтованість підозри, а формальний склад статті 429 КК України не передбачає протиправної недбалості, вона має формальний склад, а отже сам факт недбалості чи неналежного виконання обов'язків не може бути інкримінований за цією статтею, тому висновки сторони обвинувачення про «неприйняття рішень», «невживання заходів» тощо не свідчать про пособництво, а підпадають під склад статті 425 КК України (службова недбалість); стаття 429 КК України передбачає відповідальність за сам факт залишення поля бою, а не його наслідки; у свою чергу, тяжкі наслідки - це елемент статті 425 КК України (недбале ставлення до військової служби), а не статті 429 КК України, однак сторона обвинувачення змішує склади злочинів і штучно прив'язує матеріальні наслідки до неправильної статті; під час службових розслідувань вина генерала ОСОБА_8 у самовільному залишенні поля бою встановлена не була; події 10 травня 2024 року стали наслідком неналежного виконання обов'язків командуванням 1 прикз, а не діями чи бездіяльністю генерала ОСОБА_8 ; фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, статтею 429 КК України, у повідомленні про підозру від 23 січня 2025 року та у матеріалах провадження не міститься; ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, здійсненого за одних і тих самих обставин умисно і неумисно; ігнорування органом досудового розслідування вимог статей 278-279 КПК України свідчить про відсутність підстав для повідомлення ОСОБА_8 про підозру за статтею 429 КК України та штучне створення кримінального провадження виключно з метою взяття ОСОБА_8 під варту, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а тому доводи апелянтів в цій частині є необґрунтованими.
Посилання сторони захисту на те, що на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року у справі №757/2403/25-к паспорт генерала ОСОБА_8 для виїзду за кордон передано на зберігання до ДМС у м. Києві та Київській області, що свідчить про відсутність ризику переховування генерала ОСОБА_8 від органів слідства та суду; генерал ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, а саме має сім'ю: дружину, дітей та матір, до моменту затримання постійно проживав разом з сім'єю за зареєстрованим місцем проживання; відповідно до довідки з місця роботи від 22 січня 2025 року ОСОБА_8 працює в АТ «Українська оборонна промисловість» з 28 листопада 2024 року по теперішній час та займає посаду директора департаменту інформаційно-господарського забезпечення; ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належать: частка квартири АДРЕСА_1 , та частка квартири АДРЕСА_2 ; на позитивні відгуки щодо особистих та професійних якостей генерала ОСОБА_8 , які надали Головнокомандувачі Збройних Сил України генерали ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , Міністри оборони України ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , генерали ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , окрема на підтримку генерала ОСОБА_8 висловились і народні депутати, зокрема члени Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, посилання сторони захисту на стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 та необхідність лікування не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення підозрюваному запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_8 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Окрім того, слідчий суддя, взявши до уваги доводи сторони захисту щодо стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 , зобов'язав Державну установу «Київський слідчий ізолятор» невідкладно забезпечити право підозрюваного ОСОБА_8 на отримання медичної допомоги та лікування в медичному закладі, що входить до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, в разі надходження відповідного звернення, а також забезпечити конвоювання ОСОБА_8 , в разі надходження його звернення, до відповідного медичного закладу та його цілодобову охорону протягом часу, необхідного для належного лікування та реабілітації.
Аргументи захисника ОСОБА_10 про те, що підозрюваному ОСОБА_8 незаконно обрано два запобіжні заходи за одне кримінальне правопорушення, кваліфіковане різними способами; що надані до клопотання сторони обвинувачення докази слідчим суддею безпосередньо у судовому засіданні не досліджувалися, що свідчить про неповноту судового розгляду та є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали; що під час судового засідання слідчим суддею невмотивовано було задоволено клопотання прокурора про розгляд питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 у закритому судовому засіданні не є самостійною та безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з доповненнями в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4