Справа № 757/10333/23-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1158/2025
02 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Остащенко Олесі Миколаївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року у складі судді Сенька М.Ф.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат,-
У березні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», як правонаступник за кредитними зобов'язаннями, звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10 січня 2024 року просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 644 345 грн 92 коп - 3% річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов'язання згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року у справі № 2-88/11.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрито у зв'язку з її смертю.
Позов обґрунтовано тим, 13 грудня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 49.32/98/07-НВз, відповідно до якого банк надав а позичальниця прийняла кредит в сумі 999 999 гривень під 12,69 % річних на строк до 12 грудня 2019 року.
На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 13 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 49.32/98-П1/07, за яким остання поручається перед банком за виконання позичальницею ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року задоволено позов ПАТ «Кредитпромбанк», постановлено до солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1 148 032 грн 53 коп на погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
Рішення засноване на обставинах неналежного виконання відповідачами умов договорів кредитування. Дане рішення набуло чинності і підлягає виконанню.
Проте зі смертю боржниці ОСОБА_2 обов'язок ОСОБА_1 виконати рішення не припинився.
Зазначає, що рішення суду відповідачкою не виконане, а відтак вважає за можливе заявити до неї вимоги про сплату трьох процентів річних та інфляційних втрат, що нараховані на суму стягнення за рішенням суду, за останні три роки що передують зверненню до суду, на підставі ст. 625 ч. 2 ЦК України.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовлено.
В апеляційній скарзі з доповненнями до неї, адвокат Остащенко О.М. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Стягнути судові витрати пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції про те, що «наявність судового рішення про стягнення боргу за кредитним договором з позичальника та поручителя та невиконання такого зобов'язання не породжує виникнення у поручителя власного грошового зобов'язання перед кредитором й можливості застосування до нього окремої відповідальності за порушення такого грошового зобов'язання немає» не має правового підґрунтя
Вказує, що при укладенні договору поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру.
Посилається на те, що оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання і після припинення боржника.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Забальський Ю.П. в інтересах ОСОБА_1 , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що у зв'язку зі смертю позичальника порука ОСОБА_1 також припинилася.
Зазначає, що ОСОБА_1 , як поручитель згоди забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем) ніколи не надавала.
У судовому засіданні представник ТОВ "ФК "Гефест" - адвокат Остащенко О.М. просила апеляційну скаргу задовольнити.
У судове засідання ОСОБА_1 та її представник адвокат Забальський Ю.П. не з'явилися, про дату розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку (а.с. 213, 214).
01 квітня 2025 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 поступило клопотання про відкладення справи розглядом з посиланням на неможливість її явки в судове засідання за станом здоров'я, на підтвердження чого долучено висновок лікаря ОСОБА_3 , а тому просить визнати поважною її причину неявки до суду.
Між тим, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки неявка сторони спору належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, у випадку наявності у справі достатніх матеріалів щодо прав та обов'язків сторін, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому апеляційний суд ураховує, що про дату розгляду справи також належно повідомлений представник відповідачки - адвокат Забальський Ю.П., який складав відзив на апеляційну скаргу та має повноваження на участь у суді апеляційної інстанції, проте у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
За таких обставин, апеляційний суд відхиляє подане по справі клопотання й вважає за можливе розглядати справу за вказаної явки учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
13 грудня 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 49.32/98/07-НВз, відповідно до якого банк надав а позичальниця прийняла кредит в сумі 999 999 грн під 12,69 % річних на строк до 12 грудня 2019 року (а.с. 99-104).
На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 13 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 49.32/98-П1/07, за яким остання поручається перед банком за виконання позичальницею ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором (а.с. 105).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року позов постановлено солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредитпромбанк"1 148 032 грн 53 коп кредитної заборгованості.
Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 й ухвалою Святошинського районного суду від 15 лютого 2024 року провадження в частині вимог до ОСОБА_2 закрито (а.с. 122).
Проте у зв'язку зі смертю боржниці ОСОБА_2 обов'язок ОСОБА_1 виконати рішення не припинився.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2014 року замінено стягувача у виконавчому провадженні, що заведено на підставі вказаного рішення, з ПАТ "Кредитпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк".
24 травня 2019 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва стягувача ПАТ "Дельта Банк" замінено на правонаступника ТОВ "ФК "Гефест".
Вказані обставини щодо заміни стягувача встановлені в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року (а.с. 14-15).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, проте зазначив, що 3 % річних та інфляційні втрати нараховані після 24 лютого 2022 року суперечать вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими заборонено в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, застосування положень ст.625 ЦК України.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції повністю не погоджується з огляду на таке.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18).
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35) нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 522/12590/17-ц (провадження № 61-3135св19) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду, враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору та пряму залежність від його умов, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (№ 14-318цс18) вирішила відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки».
За таких обставин, апеляційний суд відхиляє твердження ОСОБА_1 про те, що укладеним між нею та банком договором поруки не передбачено забезпечення поручителем кредитного зобов'язання після смерті позичальника - ОСОБА_2 перед новим боржником.
З огляду на викладене, та те, що правовідносини у цій справі не є подібними до справ, на які містяться посилання у відзиві на апеляційну скаргу - № 502/825/15-ц, № 741/1557/17, № 699/599/17, № 675/869/16-ц, 522/12590/17, № 570/3891/14 та у яких Верховним Судом зроблено відповідні висновки, апеляційний суд визнає необґрунтованими твердження відповідачки про необхідність застосування до виниклих правовідносин указаних висновків суду касаційної інстанції.
Отже, ОСОБА_1 прострочила виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року й її обов'язок як поручителя, трансформувався у грошове зобов'язання перед кредитором, залишок якого відповідно до справи становить 1 118 889 грн 23 коп.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Тому нарахування інфляційних та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідачки з 24 лютого 2022 року по березень 2023 року.
Водночас з урахуванням заявлених вимог, підлягали стягненню інфляційні та 3 % річних з 21 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року
Зазначеного суд першої інстанції не враховано та необґрунтовано відмовлено в позові в повному обсязі.
Апеляційний суд, з урахуванням обставин справи, уважає, що на виниклі правовідносини поширює свою дію Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX, а тому не вбачає правових підстав до нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат після 24 лютого 2022 року.
Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
За таких обстави з відповідачки на користь позивача слід стягнути за період з 21 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року 266 796 грн 55 коп, з яких 3 % річних - 64 762 грн 40 коп та інфляційні втрати - 202 034 грн 15 коп.
Згідно п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом не повно з'ясовані всі обставини справи, порушені норми процесуального права та не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Убачається, що позов задоволено частково на загальну суму 266 796 грн 55 коп.
При подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 9 739 грн 04 коп, оскаржуючи рішення суду ТОВ "ФК Гефест" сплачено 14 608 грн 57 коп.
Оскільки апеляційним судом апеляційну скаргу задоволено частково на суму 266 796 грн 55 коп (41 %), то з відповідачки на користь ТОВ "ФК Гефест" слід стягнути судовий збір в розмірі 10 079 грн 91 коп.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, про що представник товариства заявив в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником ТОВ "Фінансова компанія "Гефест" в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 000 грн.
На підтвердження таких витрат надано ордер на надання правової допомоги, виданий ТОВ "Фінансова компанія "Гефест" - адвокату Остащенко О.М., копію Договору про надання правової допомоги № 16 від 15 червня 2020 року, копію Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги № 40 від 02 квітня 2024 року, копію Акту виконаних робіт від 09 травня 2024 року.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10 жовтня 2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 березня 2021 у справі № 910/15621/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, Постанови КЦС ВС у справах №757/13974/21 ц від 31 травня 2023 року та від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19.
Представником відповідачки було надано відзив на апеляційну скаргу проте будь-яких заперечень щодо судових витрат не зазначено.
Враховуючи викладене та те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, колегія суддів, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності вважає, що розмір витрат понесених позивачем підлягають до стягнення в розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Гефест" судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню в розмірі 11 070 грн (27 000 х 41 %) пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Остащенко Олесі Миколаївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033, адреса: 01042, м. Київ, Брановицького Ігоря, буд. 3) за невиконання грошового зобов'язання за судовим рішенням: 3 % річних - 64 762 грн 40 коп, інфляційні втрати - 202 034 грн 15 коп, а всього - 266 796 грн 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033, адреса: 01042, м. Київ, Брановицького Ігоря, буд. 3) судові витрати: 10 079 грн 91 коп на відшкодування судового збору, 11 070 грн витрат на правову допомогу.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: