справа №757/56375/24-к Слідчий суддя у 1 інстанції: ОСОБА_1
провадження №11-сс/824/1536/2025 Головуючий суддя: ОСОБА_2
Іменем України
03 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,-
11 листопада 2024 року ОСОБА_6 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою про вчинення кримінального правопорушення громадянкою ОСОБА_7 , яка займає посаду судді у Дружківському міському суді Донецької області, яке полягає в умисному внесенні неправдивих відомостей в офіційний документ - ухвалу від 01 листопада 2024 року у справі №219/12191/20 (провадження №1-кс/229/1438/2024) Дружківського міського суду Донецької області в період з приблизно з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. 01 листопада 2024 року, яка була надіслана у вигляді електронного документу з електронним підписом на електронну пошту Генеральної прокуратури office@gp.gov.ua, оприлюднену за посиланням https://gp.gov.ua/ua/posts/ofis-generalnogo-prokuror.
Разом з тим, відсутні докази того, що відомості із заяви про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудовий розслідувань.
25 листопада 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_6 , на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 11 листопада 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити повністю.
В обґрунтування скарги вказує, що предметом доказування у цій справі було саме невиконання прокурором Генпрокуратури вимог ч.1 ст.25 та ч.1 ст.214 КПК у частині невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, враховуючи те, що зазначені положення ч.1 ст.214 КПК зобов'язують прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, внести відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань, розпочати досудове розслідування та через 24 години видати заявнику витяг з ЄРДР, то вочевидь на переконання скаржника слідчому судді ОСОБА_1 потрібно було встановити під час судового розгляду саме ці обставини - а саме, дослідити докази подання та реєстрації Заяви від 11 листопада 2024 року про вчинення кримінального правопорушення, якими, зокрема, можуть бути сама заява про вчинення кримінального правопорушення, відомості про реєстрацію підрозділом діловодства Генпрокуратури, у разі наявності сумнівів щодо реєстрації - витребувати вказані відомості шляхом постановлення ухвали про витребування відомостей про реєстрацію у Генпрокуратури, а також наявність витягу з ЄРДР у ОСОБА_6 , виданим прокурором Генпрокуратури, або відсутність такого витягу у ОСОБА_6 , що прямо б підтвердило невиконання слідчим вимог ч.1 ст.214 КПК, а також витребувати під час підготовки до розгляду Скарги від 22 листопада 2024 року відповідні відомості з Генпрокуратури щодо внесення відомостей в ЄРДР за заявою від 11 листопада 2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
У разі встановлення обставин, які підтверджують невиконання прокурором вимог ч.1 ст.25 та ч.1 ст.214 КПК, підтвердженням чого може бути як відповідь ОСОБА_8 щодо того, що дійсно відомості за Заявою від 11 листопада 2024 року не були внесені в ЄРДР, або відсутність такої відповіді прокурора, виконати вимоги ч.1 ст.214 КПК та зобов'язати внести відповідні відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Як випливає з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя замість дослідження доказів виконання/невиконання прокурором своїх обов'язків, передбачених ч.1 ст.25 та ч.1 ст.214 КПК, вирішив самостійно досліджувати відповідність заяви про вчинення кримінального правопорушення вимогам КПК - саме про це і зазначив в обгрунтування оскаржуваної ухвали слідчий суддя.
При цьому, в заяві про вчинення кримінального правопорушення прямо вказані - дата, час, місце, об'єктивна сторона злочину, дії, які містять об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину, який полягає в умисному внесенні неправдивих відомостей в офіційний документ 4.
Разом з тим, слідча суддя замість виконання вимог ч.1 ст.23, ч.1 ст.94, п.3 ч.2 ст.307, ч.3 ст.370 та п.2 ч.1 ст.372 КПК, якими визначено процедуру прийняття процесуального рішення слідчим суддею, якими процесуальний кодекс зобов'язує слідчого суддю дослідити докази, самоусунулась від виконання вимог КПК та свідомо внесла неправдиві відомості в оскаржувану ухвалу.
Також зазначає, що під час судового розгляду скарги слідчим суддею було порушено і саму процедуру прийняття процесуального рішення, визначеного ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 94 та ч. 3 ст.370 КПК, слідчим суддею не досліджувались безпосередньо докази від слова взагалі і жодної оцінки жодним доказам судом не надавалось при постановленні оскаржуваної ухвали. При цьому, враховуючи положення ч. 1 і 2 ст. 55, п. 11 ч. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 306 (щодо процедури та правил розгляду скарг слідчим суддею), ч. 1 ст. 321 (щодо обов'язку головуючого забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків) КПК, слідчим суддею було грубо порушено право Потерпілого на участь у безпосередній перевірці доказів під судового розгляду, де Потерпілий має право знайомитись з доказами, ставити свої питання щодо вказаних доказів і т.д.. фактично слідчим суддею постановлено рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Фактично слідчий суддя провела збирання, перевірку та оцінку доказів за відсутності кримінального провадження як такого - при цьому у оскаржуваній ухвалі відсутня оцінка будь-яким доказам, безпосередньо дослідженим у судовому засіданні слідчим суддею Литвиновою відповідно до вимог ст. 23 КПК, при цьому ч.1 ст.94 КПК прямо визначає процедуру прийняття процесуального рішення слідчим суддею, а ч.3 ст.370 КПК прямо визначає вимоги до обгрунтованості судового рішення, а жодної оцінки доказам слідчий суддя всупереч вимогам КПК не надала з точки зору належності, допустимості та достатності. при цьому такими доказами можуть бути Документ, сформований в системі «Електронний суд» 18.01.2025 7 лише визначені ч. 2 ст. 84 КПК докази, про наявність яких слідчий суддя навіть не намагається згадувати, що явно свідчить про незаконність та необгрунтованість оскаржуваної ухвали, яка не відповідає вимогам ч.3 ст.370 та п.2 ч.1 ст.372 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача, думку ОСОБА_6 , перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою від 11.11.2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
На момент розгляду скарги,ні заявнику, ані слідчому судді доказів того, що відомості із заяви про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудовий розслідувань, не надано.
Так, завданням слідчого судді відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №818/15/18 (провадження № 11-1466апп18), які беруться слідчим суддею до уваги в силу вимог ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, слідчий суддя має з'ясувати обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Виходяси з наведеного, суд першої інстанції вірно зазначав, що перш ніж дійти висновку про наявність бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР необхідно встановити, що подана заява дійсно є заявою про вчинення кримінального правопорушення та містить відповідні відомості.
Відповідно до ч 1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
За ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Згідно з п.1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин, є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, заяви ОСОБА_6 від 11.11.2024 року про можливе вчинення, на думку заявника, суддею Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що вона містить загальні відомості та суб'єктивну оцінку дій судді і не містить викладу обставин про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки відсутні фактичні обґрунтовані обставини, які б вказували на склад кримінального правопорушення в діях вказаних в заяві осіб, а її зміст фактично зводиться до непогодження з прийнятим судовим рішенням та процесуальними діями судді.
Оскільки заява ОСОБА_6 від 11.11.2024 року не містить жодних фактів, які б вказували на вчинення кримінальних протиправних дій, а містить лише думку та твердження заявника про вчинення кримінального правопорушення, така заява не може вважатись заявою про вчинення кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для внесення відомостей із цієї заяви до ЄРДР.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 126 Конституції України гарантує незалежність і недоторканність суддів. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
За ч.ч.1, 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Згідно постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 по справі №761/20985/18 (провадження №51-8007км18) положеннями ст.3 КПК визначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 у заяві від 11.11.2024 року не вказано конкретних фактів, які б могли свідчити про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, які можуть стати підставою для внесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя вірно вважав за необхідне відмовити у задоволенні скарги.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Згідно з ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою, і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4