Справа № 755/14162/24 Головуючий в суді І інстанції - Омельян І.М.
Провадження № 33/824/668/2025 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
13 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Приходченка О.В., іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , його представника - адвоката Степанець В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 02.08.2024 року о 11:00, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. П.Куліша, при повороті ліворуч поза перехрестям, не надав перевагу в русі автомобілю «BMW», н/з НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку прямо, змусивши його міняти напрямок руху, що призвело до наїзду на перешкоду у виді бордюрів та металевих стовпчиків, наїзд на припаркований автомобіль «Renault», н/з НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій порушив п. 2.3.б, п. 10.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказано, що зазначена постанова є незаконною, необґрунтованою і підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав про те, що покази водіїв та свідка свідчать про те що він здійснив маневр (виконав поворот ліворуч) лише після того, як проїхав ОСОБА_2 , тобто виконав вимоги п.1.10 ПДР. Щодо пояснень свідка вказав, що в момент ДТП свідок ОСОБА_3 знаходився на відстані до 100м від місця ДТП, і на такій відстані розгледіти всі обставини ДТП досить важко. Крім того, свідок кілька разів змінював свої показання, а тому вони є сумнівними та не можуть бути належним доказом обставин ДТП. Разом з тим, щодо посилання суду на висновок експерта №ВЕД-36/24 від 02.09.2024р. в якості доказу вказав, що матеріали справи містять ще один висновок експерта, з якого не вбачається порушень ОСОБА_1 вимог п.10.1, 10.4 ПДР України. Вважає що наявність двох висновків в матеріалах справи, з яких вбачається вина обох учасників свідчить про наявність сумнівів у доведеності його вини. Також вказав на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в доданих до нього документах не доведено наявний в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В запереченнях на апеляційну скаргу інший учасник ДТП ОСОБА_2 вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 повністю повторюють доводи, викладені ним в клопотанні про закриття провадження у справі, яке подавалось до суду першої інстанції. Також зазначив про те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції апелянт особисто давав пояснення і відповідав на запитання сторін, двічі брав участь в допиті свідка, при цьому після заміни головуючого судді почав давати інші покази, у зв'язку з чим ОСОБА_2 було заявлено клопотання про призначення третьої експертизи, на що йому було відмовлено. Однак, після винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та заявив клопотання про призначення експертизи, що, на думку ОСОБА_4 , є зловживанням процесуальними правами. Крім того, вважає призначення і проведення даної експертизи недоцільним, оскільки є покази свідка ОСОБА_3 , які враховані експертом при наданні експертного висновку і даний висновок грунтується на всіх обставинах ДТП, а щодо висновку експерта, який наданий апелянтом, то в ньому не враховуються покази свідка та безпідставно ставиться під сумнів факт того, що винуватцем ДТП є саме ОСОБА_1 . Вважає, що твердження апелянта про те, що суд першої інстанції невірно оцінив факти та обставини ДТП є необґрунтованими, безпідставними та помилковими. Вказав, що ДТП сталась з вини ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи та встановленими обставинами , а тому оскаржувана постанова є обґрунтованою, а отже твердження, наведені в апеляційній скарзі про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення є безпідставними. Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Вислухавши пояснення:
ОСОБА_1 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;
іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 та його представника, які заперечувати проти задоволення апеляційної скарги;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.3.б, п. 10.4 ПДР України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками стверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 02.08.2024 року серії ААД № 970214; схемою місця ДТП; поясненнями водіїв та свідка, висновком експерта від 02.09.2024 р. №ВЕД-36/24.
Дослідивши указані докази та надавши їм належну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також суд дійшов вірного висновку про закінчення у даній справі строків накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та на законних підставах закрив провадження на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.
Судом вірно встановлено, що саме недотримання ОСОБА_5 вимог п. 2.3.б, п. 10.4 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв'язку з наслідками, що настали, а саме, що він керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. П.Куліша, при повороті ліворуч поза перехрестям, не надав перевагу в русі автомобілю «BMW», н/з НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку прямо, змусивши його міняти напрямок руху, що призвело до наїзду на перешкоду у виді бордюрів та металевих стовпчиків, наїзд на припаркований автомобіль «Renault», н/з НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в його діях порушень вимог п.10.4 ПДР України не грунтуються на матеріалах справи.
Так, відповідно до вимог п.10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.1.10 ПДР дати дорогу- це вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.
Як вбачається з письмових пояснень водія автомобіля БМВ ОСОБА_2 , він рухався в м. Києві по вул. П. Куліша, коли на його смугу руху раптово виїхав автомобіль «Hyundai Sonata», який рухався у зустрічному напрямку та мав намір здійснити поворот ліворуч поза перехрестям. Спочатку даний автомобіль зупинився, а потім різко зробив ще один маневр в його смугу руху і зупинився на його смузі руху. З метою уникнення зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata» він змушений був різко вивернути кермо вправо, в результаті чого виїхав на узбіччя де зіткнувся з деревом та припаркованим автомобілем Рено.
Як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , він перебував неподалік від місця, де сталась ДТП. Бачив, як водій автомобіля «Hyundai Sonata» не пропустив автомобіль БМВ, здійснивши два маневри вліво, в результаті чого автомобіль БМВ намагаючись уникнути зіткнення, зіткнувся з деревом.
З пояснень свідка ОСОБА_3 наданих в судовому засіданні в суді першої інстанції вбачається, що він став свідком ДТП, яке відбулося на відстані від нього приблизно до ста метрів. Він добре бачив дорогу, учасників руху та саму подію. У момент ДТП він стояв на узбіччі, повз нього другій полосі руху проїхав автомобіль «BMW», червоного кольору, який рухався з невеликою швидкістю, в межах дозволеної норми. У цей час по зустрічній дорозі у другій полосі руху (крайній лівій) з невеликою швидкістю їхав автомобіль «Hyundai Sonata», який мав намір повернути ліворуч (заїхати у двір) перед автомобілем «BMW», у зв'язку з чим він виїхав колесами автомобіля на зустрічну смугу руху, перетинаючи суцільну роздільну лінію, потім повернувся в свою полосу для руху. Водій автомобіля «Hyundai Sonata» не зупиняв своє авто в дозволеному місці для повороту ліворуч, а тихенько рухався. Коли автомобіль «BMW» під'їхав до нього ближче, водій автомобіля «Hyundai Sonata» ОСОБА_1 вдруге виїхав лівою стороною авто, переднім та заднім колесом, на зустрічну смугу руху, по якій рухався автомобіль «BMW». Водій автомобіля «BMW» ОСОБА_2 , уникаючи зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata», змінив напрямок руху транспортного засобу вправо та зіштовхнувся з припаркованим автомобілем «Renault», в'їхав у стовпчик та дерево. Після того, як автомобіль «BMW» в'їхав в дерево, водій автомобіля «Hyundai Sonata» закінчив маневр - здійснив поворот на ліво.
Як вбачається з письмових пояснень водія автомобіля «HyundaiSonata» ОСОБА_1 , вони не містять викладу обставин, за яких сталась дорожньо-транспортна пригода.
Таким чином, проаналізувавши вказані пояснення водіїв та свідка, суд приходить до висновку, що водієм ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці не виконано вимоги п. 10.4 ПДР, а саме, що він здійснюючи маневр повороту ліворуч поза перехрестям не дав дорогу зустрічному транспортному засобу - автомобілю БМВ, виїхавши на його смугу руху, внаслідок чого останній з метою уникнення зіткнення змінив напрямок руху вправо та допустив зіткнення з деревом та припаркованим автомобілем Рено.
Посилання водія ОСОБА_1 на те, що він дав дорогу автомобілю БМВ, оскільки здійснив поворот ліворуч після того, як автомобіль БМВ проїхав, спростовуються поясненнями водія автомобіля БМВ ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 та крім того, завершення маневру повороту після того як автомобіль БМВ проїхав не свідчить про те, що водієм ОСОБА_1 за вказаних вище обставин було надано дорогу автомобілю БМВ, тобто виконано вимог п.10.4 ПДР.
Також є безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що показання свідка ОСОБА_3 не можливо брати до уваги, оскільки показання вказаного свідка, надані в судовому засіданні узгоджуються з його письмовими поясненнями, наданими на місці ДТП, крім того, вказаний свідок був попереджений судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.
Також судом обґрунтовано не взято до уваги висновок експерта №181/24 від 11.09.2024 року, який був наданий водієм ОСОБА_1 , оскільки експерт під час проведення експертизи, зробив свої висновки враховуючи обставини пригоди та механізм ДТП, викладені лише у заяві водія автомобіля «Hyundai Sonata» - ОСОБА_1 , при цьому експерт залишив поза увагою письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , пояснення водія автомобіля БМВ, у яких останні повідомляли механізм розвитку вказаної дорожньо - транспортної пригоди та причини зміни напрямку руху вправо та виїзд за межі проїзної частини водієм автомобіля «BMW» ОСОБА_2 та не надав оцінки діям водія автомобіля «Hyundai Sonata» - ОСОБА_1 на предмет дотримання ним вимог п.10.4 ПДР з урахуванням вказаних пояснень.
За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно не взяв до уваги вказаний висновок експерта є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого суддею рішення.
Постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для зміни чи скасування цієї постанови суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючисьст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька