справа № 755/18688/24
головуючий у суді І інстанції Омельян І.М.
провадження № 33/824/985/2025
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
12 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гармаш Михайла Юрійовича на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2, частиною 1 статті 130 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративні стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп. на користь держави.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 04 жовтня 2024 року о 23:14 год., керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-ту Соборності, не виконав вимог про зупинку транспортного засобу завчасно поданим за допомогою диску червоного кольору працівником поліції, який у подальшому був зупинений шляхом переслідування. Своїми діями порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України, Правила), за що передбачена відповідальність статтею 122-2 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 04 жовтня 2024 року о 23:15 год., керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-ту Соборності, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 474906. Своїми діями водій порушив пункт 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.
ОСОБА_1 05 жовтня 2024 року о 01:05 год у м. Києві по пр-ту Соборності, 15, керував автомобілем марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 473505. Своїми діями водій порушив пункт 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисника ОСОБА_1 - адвоката Гармаш М.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відеозаписом не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Вказує на відсутність доказів подання працівниками поліції належного сигналу про зупинку з урахуванням того, що ОСОБА_1 здійснив зупинку у встановленому місці.
ОСОБА_1 висловив бажання пройти огляд саме у закладі охорони здоров'я, однак не був доставлений туди працівниками поліції. Працівник поліції був невзмозі забезпечити проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, оскільки протягом усієї відеофіксації шукав інший екіпаж, який відвід би ОСОБА_1 до лікарні.
Працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про причини зупинки.
Працівниками поліції не складено направлення для проходження огляду, а у подальшому не відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2, частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколі додано:
карту обліку адміністративного правопорушення;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції;
роздруківка з АРМОР на підтвердження видачі ОСОБА_1 посвідчення водія;
рапорт;
відеозапис, з нагрудних камер поліцейських.
В апеляційній скарзі захисник Поливоди С.В. посилається на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, доведення працівниками поліції до ОСОБА_1 будь-яких сигналів та вимог про зупинку транспортного засобу.
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що службовий автомобіль патрульної поліції з увімкненими проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами переслідував автомобіль марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , та коли той зупинився на узбіччі та до нього підійшов працівник поліції за кермом знаходився ОСОБА_1 .
Також апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи, зокрема, відеозапис не містить жодних доказів, що ділянка дороги, де працівники поліції здійснювали вимогу зупинки ОСОБА_1 , знаходиться у межах дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», а відтак він зобов'язаний був зупинитися на вимогу поліцейського, проте такого обов'язку не виконав.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 висловив бажання пройти огляд саме у закладі охорони здоров'я, однак не був доставлений туди працівниками поліції, апеляційний суд враховує таке.
Відеозаписом зафіксовано, що під час перевірки документів ОСОБА_1 працівник поліції повідомив йому, що у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння (01:02 хв. відеозапису Диск 1). На цю пропозицію ОСОБА_1 відповів: «Давай не будемо». Працівник поліції повторно запропонував пройти огляд (02:07 хв. відеозапису Диск 1). ОСОБА_1 запевняв працівника поліції, що він у нормальному стані та зможе доїхати додому, пояснив, що запах алкоголю йде із багажника. Працівник поліції знову запропонував пройти огляд, а ОСОБА_1 у відповідь запропонував працівнику поліції: якщо він доїде до місця призначення то і він і працівник поліції пройдуть огляд разом (04:23 хв. відеозапису Диск 1). Працівник поліції знову запропонував пройти огляд. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (05:09 хв. відеозапису Диск 1). Працівником поліції роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 попросив викликати експертизу, працівником поліції роз'яснено, що на місці зупинки огляд на стан алкогольного сп'яніння може бути проведений за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер». Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 висловив згоду та пішов до свого автомобіля марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , для того щоб самостійно доїхати до медичного закладу та сказав працівнику поліції щоб він його наздоганяв (06:37 хв. відеозапису Диск 1). Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що він відсторонений від керування транспортним засобом. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду і на місці зупинки транспортного засобу і в закладі охорони здоров'я (10:00 хв. відеозапису Диск 1).
Таким чином, указаним відеозаписом повністю спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не доставили до закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 , який погодився на проходження огляду.
Апеляційний суд зауважує, що у той період часу, коли ОСОБА_1 висловлював згоду пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я він не вчинив жодної дії для того щоб проїхати з працівниками поліції до такого закладу, а мав намір, будучи відстороненим від керування транспортним засобом, їхати туди самостійно керуючи автомобілем.
Також на спростування доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про причини зупинки, відеозаписом зафіксовано, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його зупинено у зв'язку з тим, що він рухався не дотримуючись своєї полоси. У відповідь ОСОБА_1 пояснив, що причиною цього є те, що його автомобілю вже більше 20 років (01:45 хв. відеозапису Диск 1).
Щодо доводів про те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від подальшого керування автомобілем, то такі доводи також повністю спростовуються відеозаписом, який зафіксовано, що працівниками поліції неодноразово повідомлялося ОСОБА_1 про те, що він відсторонений від керування транспортним засобом та йому треба знайти тверезого водія.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2, частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчинених правопорушень, ступінь їх суспільної небезпеки, призначив адміністративне стягнення в межах санкції більш тяжкої статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.
керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гармаш Михайла Юрійовича залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова