05 березня 2025 року
справа № 753/7528/23
провадження № 22-ц/824/2444/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Желепи О.В.
при секретарі: Правдивець Ю.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року, постановлено під головуванням судді Маркєлової В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
08.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.11.2022 17:30 год. в м. Вінниці по вул. Келецька, 58 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Нуundаі Ассеnt д.н.з. НОМЕР_1 , не обрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, не була уважна та скоїла зіткнення з транспортним засобом Citroen С4 р/н НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (далі - Позивач).
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2022 у справі № 127/26577/22, ОСОБА_4 було визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Нуundаі Ассеnt д.н.з. НОМЕР_1 була забезпечена за полісом ОСЦПВВНТЗ № 207448147, виданого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», дійсного на дату ДТП. Позивач, у зв'язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу Citroen С4 р/н НОМЕР_2 , звернувся до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», з заявою про виплату страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи, визначені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», за результатами розгляду поданих позивачем документів, виплатив страхове відшкодування у сукупному розмірі 71 342 грн. 35 коп. (60 777 грн. 76 коп. виплачено 16.12.2022 року; 10 564 грн. 59 коп. виплачено 01.02.2023 року.)
Не погоджуючись з розміром отриманого страхового відшкодування позивач звернувся до СОД ФОП ОСОБА_5 , з метою об'єктивного визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Citroen С4 р/н НОМЕР_2 . Вартість експертного дослідження становить 3 000,00 грн. Відповідно до Висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №03/01-23 від 04.01.2023 року, вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) завданого власнику транспортного засобу Citroen С4 р/н НОМЕР_2 становить 104 277,68 грн. Таким чином, з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у розмірі 32 935,33 грн (104 277,68 грн - 71 342,35 грн = 32 935,33 грн).
Разом з тим, відповідно до Висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 03/01-23 від 04.01.2023, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Citroen С4 р/н НОМЕР_2 становить 195 567,45 грн. Таким чином, Відповідач-2, як особа, яка винна у завданні шкоди, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, зобов'язана відшкодувати Потерпілому різницю між розміром матеріальної шкоди та розміром отриманого страхового відшкодування у розмірі 91 289,77 грн (195 567,45 грн - 104 277,68 грн = 91 289,77 грн.
Також, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню вартість експертної оцінки у розмірі 3 000,00 грн.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь Позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у сукупному розмірі 94 289,77 грн (91 289,77 грн + 3 000,00 грн = 94 289,77 грн).
Окрім цього, протиправними діями ОСОБА_2 позивачеві також було завдано і моральну шкоду, яка має бути відшкодована ОСОБА_2 у розмірі 15 000,00 грн. Починаючи від настання дорожньо-транспортної пригоди позивач перебуває у пригніченому стані, що зокрема, негативно впливає і на сімейні відносини. Звичайний розпорядок життя позивача був порушений у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.
Ухвалою від 24.01.2024 суд прийняв відмову позивача ОСОБА_1 від позову до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування. Закрив провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Прийняв заяву позивача ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог до ОСОБА_2 . Продовжив розгляд справи в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 91 128,88 грн та моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 91 128,88 грн матеріальної та 5 000,00 моральної шкоди, судовий збір у розмірі 961,29 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, разом до стягнення - 109 090,17 грн.
У іншій частині позову відмовити.
Не погоджуючись із рішенням суду представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в які просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволені позові.
Вимоги обґрунтовані тим, що чинним законодавстом не передбачено можливість суб'єкта оціночної діяльності надавати «висновки щодо вартості матеріального збитку». Зазначає, що внаслідок того, що транспортний засіб, стан якого оцінювався, перебував у невідомому місці, де зберігався при невстановлений умовах, внаслідок чого транспортний засіб міг отримати додаткові пошкодження невстановленого характеру, що не могло не вплинути на його стан і, як наслідок, на результат оцінки. Апелянт звертає увагу, що у звіті про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу зазначається, що такий звіт є дійсним лише для вказаних в ньому цілей і може використовуватися тільки замовником оцінки або його представником на законних підставах, тобто виключно відповідачем ТОВ «НАСК «ОРАНТА», Однак, позивач фактично використовує звіт у якості доказу на підтвердження власних позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди, відсутні висновки експертних досліджень, що могли б підтверджувати або спростовувати факт завдання позивачу моральної шкоди.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №03/01-23 від 04.01.2023, не є достовірним доказом, з огляду на те, що до нього було включено пошкодження, які не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.11.2022 року в м. Вінниці по вул. Келецька, 58 за участю транспортного засобу Нуundаі Ассеnt д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Сіtrоеn С4 д.н.з. НОМЕР_2 , належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме - пошкодження бамперу переднього. Відповідно, і оцінка розміру матеріального збитку і вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Сіtrоеn С4 д.н.з. НОМЕР_2 здійснювалася з урахування вказаних пошкоджень.
Тому суд не стягнув з відповідачки на користь позивача вартість експертної оцінки у розмірі 3 000,00 грн.
Заперечуючи проти Звіту № 92-0/11/88 від 17.01.2023 року, виконаному ФОП ОСОБА_6 на замовлення ПАТ «НАСК «ОРАНТА», і заявивши клопотання про призначення товарознавчої експертизи для спростування цього доказу, відповідачка ОСОБА_4 її не оплатила, - експерт повернув цивільну справу без виконання експертизи. Представник відповідачки ОСОБА_4 у клопотанні від 30.04.2024 просив транспортно-товарознавчу (автотоварознавчу) експертизу, призначену ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24.01.2024 по справі № 753/7528/23, залишити без виконання, враховуючи очевидну неспівмірність вартості проведення експертизи та фактичну відсутність у відповідачки фінансової спроможності оплатити проведення такої експертизи.
Таким чином, саме відповідачка ОСОБА_4 не виконала свій процесуальний обов'язок з доказування, та не спростувала Звіт № 92-0/11/88 від 17.01.2023 року, виконаний ФОП ОСОБА_6 на замовлення ПАТ «НАСК «ОРАНТА», згідно якого представник позивача, зменшивши вимогу про стягнення матеріальної шкоди до відповідачки, просив стягнути з неї 91 128,88 грн матеріальної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, і доводи сторін, враховуючи судову практику, що склалася у справах цієї категорії, суд вважав, що пошкодження належного позивачу майна - ТЗ Сіtrоеn С4 д.н.з. НОМЕР_2 , безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, зумовивши зміни у звичному розпорядку його життя. Однак, з огляду на вимоги розумності і справедливості, суд частково задовольнив цю вимогу позивача і присудив до стягнення 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 13.11.2022 17:30 год. в м. Вінниці по вул. Келецька, 58 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Нуundаі Ассеnt д.н.з. НОМЕР_1 , не обрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, не була уважна та скоїла зіткнення з транспортним засобом Citroen С4 р/н НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2022 у справі № 127/26577/22 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», за договором (полісом) серії ОСЦПВВНТЗ №207448147, франшиза 2 500 грн (а.с. 91 том 1).
ОСОБА_1 є власником Citroen С4 р/н НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 27).
Позивач, у зв'язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу Citroen С4 р/н НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з Заявою про виплату страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи, визначені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ПАТ «НАСК «ОРАНТА», за результатами розгляду поданих позивачем документів, виплатив страхове відшкодування у сукупному розмірі 71 342,35 грн.
На замовлення Страховика було поведено експертно-автотоварознавче дослідження, відповідно до Звіту № 92-0/11/88 від 17.01.2023 та калькуляції Аudateх, яка є невід'ємною частиною вказаного Звіту:
- вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу з ПДВ складає - 162 571.23 грн;
- вартість відновлювального ремонту з врахування коефіцієнту фізичного зносу складає - 88 730.82 грн (з ПДВ);
- вартість відновлювального ремонту з врахування коефіцієнту фізичного зносу складає - 73 942,35 грн (без ПДВ).
Отже, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі оціненої вартості матеріального збитку, зменшивши його на суму франшизи встановленої за Полісом № 207448147, а саме - у розмірі 71 442,35 грн, у зв'язку з чим судом прийнято відмову позивача від вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
Не погоджуючись з розміром отриманого страхового відшкодування Позивач (перед поданням позову до суду) звернувся до СОД ФОП ОСОБА_5 , з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Citroen С4 р/н НОМЕР_2 . Відповідно до Висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №03/01-23 від 04.01.2023, вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) завданого власнику транспортного засобу Citroen С4 р/н НОМЕР_2 становить 104 277,68 грн (а.с. 11-26 том 1).
Позивач також зменшив позовні вимоги до ОСОБА_2 . Так, як вбачається із наданих ПАТ «НАСК «ОРАНТА» разом з Відзивом матеріалами, зокрема Звіту № 92-0/11/88 від 17.01.2023 року, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Сіtrоеn С4 д.н.з. НОМЕР_2 становить 73 942,35 грн. Відповідно до Звіту № 92-0/11/88 від 17.01.2023 та калькуляції Аudateх, яка є невід'ємною частиною вказаного Звіту, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Сіtrоеn С4 д.н.з. НОМЕР_2 становить 162 571,23 грн. Франшиза за Полісом № 207448147 встановлена у розмірі 2 500,00 грн. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі оціненої вартості матеріального збитку, зменшивши його на суму франшизи встановленої за Полісом № 207448147, а саме у розмірі 71 442,35 грн, що підтверджується доданими до Відзиву матеріалами. Позивач просив стягнути з ОСОБА_7 , як особи, яка є відповідальною за заподіяну шкоду, матеріальну шкоду у розмірі 91 128,88 грн (а.с.71- 90 том 1).
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як вбачається із звіту № 92-0/11/88 від 17.01.2023 та калькуляції Аudateх, яка є невід'ємною частиною вказаного Звіту, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Сіtrоеn С4 д.н.з. НОМЕР_2 становить 162 571,23 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у сукупному розмірі, з врахуванням страхового відшкодування 94 289,77 грн (91 289,77 грн + 3 000,00 грн = 94 289,77 грн) та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей. що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказана правова позиція також викладача в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року справа № 592/8115/1, від 15 жовтня 2020року справа № 755/7666/19.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні висновки, викладено від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
За змістом ст. 81 ЦПК України, обов'язок доказування обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень покладається на кожну із сторін.
Враховуючи, що звіт № 92-0/11/88 від 17.01.2023 та калькуляції Аudateх про оцінку матеріального збитку, складений Юридичною експертною компанією Баранкова (сертифікат № 38/21 від 22.01.2021 року Фонду державного майна України)відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами), та на думку колегії суддів, саме відповідач мав надати докази на спростування висновку щодо розміру заподіяних збитків, зазначеного у звіті № 92-0/11/88 від 17.01.2023, чого останнім зроблено не було.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 заявляла клопотання про проведення експертизи, яке було задоволено ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 24.01.2024, проте відповідачка її не оплатила, - експерт повернув цивільну справу без виконання експертизи.
Таким чином, відповідач в силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданого звіту, не спростував визначений розмір матеріального збитку.
Відповідно достатті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зістаттею 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що ДТП виникло не з його вини, що розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди є іншим.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді