Справа № 756/16052/23
№ апеляційного провадження: 33/824/1236/2025
20 лютого 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києвавід 07 березня 2024 року під головуванням судді Дев'ятка В.В., про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності,за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КпАП України.
Судом встановлено, що 04 грудня 2023 року, близько 20 год. 15 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру стосовно сина, а саме, висловлювався нецензурною лайкою та ображав, внаслідок чого ОСОБА_2 могла бути завдана шкода психічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Не погодившись з указаною постановою, 09 січня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року та винести нову постанову про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у всіх незаконних діях і у сімейному насильстві винний ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову службу та застосовував насильство щодо матері ОСОБА_3 .
Скаржником вказано, що по проханню ОСОБА_3 він приїхав поговорити з ОСОБА_2 , заспокоїти його та умовити його сходити до Ц.У.В.С.П. м. Києва, але він відмовився та наніс йому травми після чого швидка забрала ОСОБА_1 до лікарні. У лікарні наклали шви на око.
Посилається на те, що ОСОБА_2 пограбував його, відібрав документи за знищив їх, банківські картки з грошима, мобільний телефон, золоті прикраси.
Вважає, що постанова Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року є необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції його не заслухав.
Крім того, скаржником порушується питання поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вказав, що тривалий час лікувався і проживав за іншою адресою, а тому його ніяким чином неможливо було повідомити про місто, дату і годину судового засідання. Про існування оскаржуваної постанови дізнався під час перебування у слідчому ізоляторі.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату розгляду справи був повідомлений належно (а.с.31), а тому суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутність.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
В диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП зазначено, що склад адміністративного правопорушення має місце у діях особи, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода.
Тобто, якщо особа, яка притягається до відповідальності вчинила дії, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а шкода не настала, але могла бути заподіяна, то в діях цієї особи вбачається склад адміністративного правопорушення, що об'єктивно спростовує такі доводи апелянта.
В порядку ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Приписами ч. 2 ст. 38 КУпАП, передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Згідно з ч. 6 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, суд враховує положення ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто, приписи 247 статті КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому жодних інших питань.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Причому аналіз даної статті вказує, що такі обставини, як: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони, - можливо встановити лише шляхом розгляду справи по суті, та перевірки фактичних обставин.
Інші ж обставини, зазначені в ст. 247 КУпАП встановлюються незалежно від фактичних обставин справи, в залежності від зазначеної конкретної обставини. Наприклад: смерті особи - свідоцтвом про смерть; неосудність - психіатричним висновком; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку - свідоцтвом про народження; строків притягнення особи до відповідальності - закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених статтею 38 цього Кодексу, тощо.
Наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. При цьому, ст. 247 КУпАП, не надає право органу, що здійснює адміністративне провадження його закрити, а зобов'язує його це зробити. Встановлення будь-якої обставини в рішенні суду після закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, може порушити право особи на справедливий суд, оскільки таке рішення буде прийнято на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується."
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а).
Доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства спростовуються долученими до справи доказами у їх сукупності.
Зокрема, змістом заяви ОСОБА_2 від 04 грудня 2023 року, адресованої Оболонському УП ГУ НП у м. Києві, у якій зазначив, що ОСОБА_1 , чоловік матері, проживає разом з ними та зчиняє психологічний тиск, погрожує фізичною розправою, нецензурно лається. Така ж подія мала місце й 04.12.2023 о 20 год., коли він прийшов додому, виник конфлікт й порушник погрожував ножем (а.с.7).
Згідно долученого до справи рапорту ІСПДН Оболонського УП ГУНП у м. Києві Я.В. Менарицького на ім'я начальника Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, прибувши 04 грудня 2023 року о 20 год. 15 хв на виклик «домашнє насильство» за адресою АДРЕСА_1 , установлено, що ОСОБА_1 учинив домашнє насильство психологічного характеру щодо ОСОБА_2 - кричав, називав образливими словами, принижував (а.с. 8, 9).
Посилання апеляційної скарги про застосування насильства ОСОБА_2 , а не ним, ОСОБА_1 , носять голослівний характер й будь-якими доказами не підтверджено. Навпаки, спростовуються такі твердження зазначеними доказами, а також матеріалами справи, у їх сукупності.
Датою вчинення правопорушення у протоколі серії ВАВ № 277111 від 04 грудня 2023 року зазначено 04 грудня 2023 року, справа надійшла до суду 07 грудня 2023 року, на момент розгляду справи 07 березня 2024 року строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КЗпП України, сплинув.
За таких обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав щодо закриття провадження у справі у зв'язку з закінченням передбачених законом строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та розгляду даної справи по суті із прийняттям нової постанови, у ході апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що подану у справі апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Слюсар