08 вересня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участю:
особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення,
- ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючого водієм "А.Т.Н.", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17.000 (сімнадцять тисяч) грн.
За постановою суду визнано доведеним те, що 16.03.2021 о 07 годині 55 хвилин на а/д М-06, де встановлено помаранчевий рівень епідеміологічної небезпеки, гр. ОСОБА_1 , здійснював перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №749 с. Бобриця - м. Нивки, транспортним засобом I-VAN, д.н.з НОМЕР_1 в кількості 34 осіб, що перевищує кількість місць, яка визначена технічною характеристикою транспортного засобу, а саме: не більше 16 місць для сидіння, чим порушив вимоги підпункту 10 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236, зі змінами від 17.02.2021.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі першочергово просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови щодо нього, який пропущений з поважних причин, саму ж постанову Святошинського районного суду міста Києва від 17.05.2021 скасувати та прийняти нову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
В обґрунтування вимоги про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначає, оскільки первинну апеляційну скаргу було дійсно подано до Київського апеляційного суду - 24.05.2021, тобто в строк на апеляційне оскарження постанови, однак її повернули з підстав не подання через місцевий суд, який ухвалив постанову, про що стало відомо з отриманої кореспонденції - 02.06.2021, а тому вдруге подав апеляційну скаргу саме до місцевого суду - 02.06.2021.
23.06.2021 отримав постанову Київського апеляційного суду, в якій зазначено. що йому ОСОБА_1 відмовлено у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, що постанова суду є такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню.
Також ОСОБА_1 посилається, що працює водієм в ПП "А.Т.Н.", дійсно 16.03.2021 о 07 год. 55 хв., здійснював перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 749 " с. Бобриця - м. Нивки", транспортним засобом I-VAN, д.н.з НОМЕР_1 , на зупинках, пасажири самі відкривали двері, натискаючи кнопку аварійного виходу та заходили до салону автобусу, не звертаючи увагу на зауваження, але дотримуючись графіку руху вимушений був їхати по своєму маршруту.
Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу I-VAN, д.н.з НОМЕР_1 , за технічною характеристикою транспортного засобу, визначено 24 сидячих місця з місцем водія, а не 16 місць як вказано в постанові від 17.05.2021, що вказує про те, що перевищена кількість пасажирів вказана не вірна та була значно меншою.
ОСОБА_2 зазначає, що вину визнає, проте вважає, що в його діях вбачається малозначне правопорушення, що дає підстави для звільнення від адміністративної відповідальності.
Окрім того, просить врахувати майновий стан, оскільки за півроку з 01.12.2020 по 01.05.2021 дохід склав 32330,00 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та доводи апеляційної скарги в повному обсязі, перевіривши матеріали справи з дослідженням відеозапису подій адміністративного правопорушення та інші дані, які надійшли до суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, слід дійти наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про повернення цього строку.
З досліджуваного провадження справи за протоколом про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вбачається, що оскаржувана постанова щодо нього ухвалена Святошинським районним судом міста Києва 17.05.2021 без його участі (а.п. 11-12).
В матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_1 про отримання копії оскаржуваної постанови, однак дата отримання не зазначена (а.п. 13).
Первісна апеляційна скарга на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 17.05.2021 стосовно ОСОБА_1 подавалась 02.06.2021, яка повернута ОСОБА_2 за супровідним листом від 10.06.2021 (а.с. 34), повторно направлена апеляційну скарга до Святошинського районного суду міста Києва на виконання вимог 30.06.2021 (а.п. 37).
За вказаним, слід дійти висновку про можливість поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 17.05.2021.
Суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані судом першої інстанції доведеними, за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, підтриманими стороною захисту в суді апеляційної інстанції, на виконання вимог ст. 294 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Водночас, нормою ст. 280 КУпАП задекларовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги процесуального закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення у досліджуваній справі судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно нормою ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
У ч. 1 ст. 2 КУпАП наголошується, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, і тільки Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо та положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу, як свідчать приписи ч.ч. 2, 3 ч. 2 КУпАП.
Диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил та норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", ст. 2 якого регулює відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб за Основами законодавства України про охорону здоров'я, законами України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на території України з 19 грудня 2020 року до 1 жовтня 2021 року встановлено карантин.
Відповідно до п.п. 8 п. 22 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами згідно з постановою КМУ № 329 від 07 квітня 2021 р.) з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється жовтий рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж сукупна кількість місць для сидіння та 50 відсотків місць для стояння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зі змінами на час складання протоколу, установлено, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території, зокрема, м. Києва, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
За змістом ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Таким чином, недотримання передбачених заборон щодо перевезення пасажирів, які встановлені постановою КМУ № 1236 від 09.12.2022, є підставою притягнення особи до відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.
З матеріалів досліджуваної справи вбачається, що, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, серії ГП № 108104 від 16.03.2021, випливає, що в цей же день, 07 годині 55 хвилин на а/д М-06, де встановлено помаранчевий рівень епідеміологічної небезпеки, гр. ОСОБА_1 , здійснював перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №749 с. Бобриця - м. Нивки, транспортним засобом I-VAN, д.н.з НОМЕР_1 в кількості 34 осіб, що перевищує кількість місць, яка визначена технічною характеристикою транспортного засобу, а саме: не більше 16 місць для сидіння, чим порушив вимоги підпункту 10 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236, зі змінами від 17.02.2021 ( а.с. 1).
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений уповноваженою на те особою - інспектором в.1 р. 2 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Глущенко П.М., а його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема щодо роз'яснення прав ОСОБА_1 , долучення до протоколу відеозапису з бодікамери.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих суду апеляційної інстанції вбачається, що він- ОСОБА_1 усвідомлює в своїх діях порушення, але в даному випадку його дії не були направлені на навмисне заподіяння шкоди пасажирам і така шкода фактично не була заподіяна.
Жодних скарг ПП "А.Т.Н." не отримало в період з 16.03.2021 по 07.09.2021, що підтверджується листом від 07.09.2021 від ПП "А.Т.Н."
Опинившись в ситуації психологічного тиску зі сторони пасажирів, які на його прохання вийти з автобусу тому що, кількість пасажирів перевищує дозволену кількість в період карантину, у відповідь виявляли обурення та наполягали на тому щоб він їхав за своїм графіком руху.
У зв'язку з цим він- ОСОБА_1 вимушений був їхати, і на той момент не усвідомлював, що такі дії можуть бути адміністративним правопорушенням (а.с. 72).
Згідно досліджуваних даних ІПНП "АРМОР" станом на 16.08.2021, ОСОБА_1 неодноразово притягався до відповідальності адміністративної відповідальності, в тому числі і за порушення правил щодо карантину, а саме:
- 03.03.2013 за ч. 1 ст. 122 КУпАП за перевищення водієм транспортного засобу встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших Правил дорожнього руху України з накладенням стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн.;
- 01.05.2019 за ч. 1 ст. 122 КУпАП за перевищення водієм транспортного засобу встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших Правил дорожнього руху України з накладенням стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн.;
- 10.07.2020 за ст. 44-3 КУпАП за порушення правил щодо карантину людей;
- 18.12.2020 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту з накладенням стягнення у виді штрафу у сумі 170 грн.;
- 21.12.2020 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту з накладенням стягнення у виді штрафу у сумі 170 грн.;
- 16.03.2021 ст. 44-3 КУпАП за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм;
- 21.06.2021 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту з накладенням стягнення у виді штрафу у сумі 170 грн. (а.п. 68).
Вказане свідчить про неналежну поведінку ОСОБА_1 щодо дотримання ним карантинних вимог.
При цьому, з переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, що міститься в матеріалах справи, видно, що в автобусі перебуває велика кількість людей, люди в салоні їдуть стоячи у зв'язку з зайнятими сидячими місцями, дистанція між пасажирами відсутня( а.п. 6).
Отже, дослідивши всі докази у провадженні, у їх сукупності, слід визнати, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, за порушення ним положень Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, зі змінами від 17.02.2021.
Стягнення, накладене на ОСОБА_1 з урахуванням обставин, визначених ст. 33 КУпАП, відповідає меті адміністративного стягнення у відповідності до положень ст. 23 КУпАП, в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, для відповідальності.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, - не встановлено.
За викладеним, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17.000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька