10 квітня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/1124/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 24.01.2025 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його рапорту про звільнення з військової служби на підставі пункту ''б'' пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', а саме: у зв'язку з наявністю у нього 3 групи інвалідності;
- зобов'язати відповідача розглянути його рапорт про звільнення з військової служби у запас та звільнити з військової служби в запас на підставі підпункту ''б'' пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', а саме: у зв'язку з наявністю у нього 3 групи інвалідності.
Свої вимоги мотивує тим, що всупереч встановлених вимог, відповідач не розглянув його рапорт про звільнення, чим порушив права та законні інтереси позивача.
Ухвалою судді від 03.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 10.04.2025 провадження по справі поновлено.
Представник відповідача у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.
Старший солдат ОСОБА_1 з 24.02.2022 проходить військову службу за мобілізацією у в/ч НОМЕР_1 на посаді механіка-оператора відділення зв'язку взводу зв'язку (а.с. 11-12).
Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 від 29.05.2024 №4823 позивач придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 13).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 25.07.2024 серії 12 ААГ №792210 позивачу первинно у строк з 29.05.2024 до 01.08.2025 встановлено третю групу інвалідності (а.с. 14).
Як зазначає ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням йому інвалідності позивач подав на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 рапорт від 26.07.2024 (а.с. 16) про звільнення з військової служби у запас відповідно до пункту «б» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який у встановленому порядку розглянутий не був.
26.12.2024 позивач повторно написав на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами - у зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 інвалідності. Вказаний рапорт, разом з рапортом від 26.07.2024; нотаріально завіреними копіями: паспорта, картки платника податків, довідки МСЕК; копіями довідки ВЛК, долучений до заяви уповноваженого представника позивача від 26.12.2024 та направлений відповідачу засобами поштового зв'язку (а.с. 17-18, 30).
Заява від 26.12.2024, разом з рапортами про звільнення та іншими додатками, вручена представнику в/ч НОМЕР_1 за довіреністю 27.12.2024, що підтверджується роздруківкою про статус відправлення (а.с. 24).
Оскільки в установлені строки відповідач рапорт про звільнення не розглянув, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з військової служби.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
З аналізу наведеного слідує, що спеціальним законодавством України чітко врегульовано порядок звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду.
Зокрема, рапорт особи про звільнення передається по команді в порядку підпорядкування прямому командиру, який здійснює його розгляд та, за наявності підстав, направляє документи на звільнення військовослужбовців безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. За відсутності відповідних підстав командир зобов'язаний надати обґрунтовану відмову в задоволенні поданого рапорту.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення та вручення відповідачу рапорта позивача від 26.07.2024.
Водночас, рапорт позивача від 26.12.2024 про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, отриманий в/ч НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку 27.12.2024, не розглянутий, оскільки ні документи на звільнення ОСОБА_1 з військової служби, ні обґрунтована відмова у задоволенні цього рапорту відповідачем не оформлені.
Жодних доказів на спростування вищезазначеного відповідач до суду не надав.
Вказане свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби.
Разом з тим, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
За таких обставин, оскільки відповідач рапорт позивача від 26.12.2024 про звільнення з військової служби із поданими документами належним чином не розглядав, суд не може зобов'язати його прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Враховуючи наведене, позовні вимоги мають бути задоволені частково шляхом визнання протиправної бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту позивача і зобов'язання в/ч НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26.12.2024 та прийняти відповідне рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов має бути задоволений частково.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 26.12.2024 на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 26.12.2024 відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Суддя С.В. Бородавкіна