Справа № 446/41/25 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І.
Провадження № 33/811/426/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
08 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Винту Євгенія Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Винту Євгенія Юрійовича на постанову судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року,
встановив:
цієї постановою, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді адміністративного штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік;
- за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у виді адміністративного штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн 60 коп судового збору в дохід держави.
Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 , 23.12.2024 о 15 год 30 хв, в с. Дальнич, на автодорозі Т 1425 Кам'янка-Бузька - Жовква, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», результат 1.56‰ проміле. Такими діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, водій ОСОБА_1 , 23.12.2024 о 15 год 00 хв, в с. Дальнич, на автодорозі Н174 км., керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та з'їхав у кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
На вказану постанову захисник адвокат Винту Є.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року, оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування вказує про те, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки містить недостовірні відомості щодо дати, часу та місця вчинення правопорушення, особи водія, виявлення стану алкогольного сп'яніння та об'єктивної сторони відповідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стверджує, що в матеріалах справи наявний чек з приладу “Драгер» на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, поліцейським в протоколі вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР - відмова від огляду у встановленому законом порядку.
Звертає увагу на те, що відеозапис з бодікамер є неналежним доказом, оскільки не є безперервним та не містить обставин виявлення правопорушення.
Зазначає, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі події відсутні підтвердження керування транспортним засобом.
Вказує, що процедура медичного огляду згідно відео матеріалів відсутня.
Зазначає, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з його правами, згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Акцентує, що матеріали справи не містять жодної інформації щодо відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння водія в найближчому закладі охорони здоров'я.
Також зазначає, що відсутні відомості про відсторонення водія від права керування транспортним засобом у порядку ст. 266 КУпАП.
Щодо строку на апеляційне оскарження покликається на те, що повний текст постанови Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року захисником отримано 10.03.2025, а також те, що захисник не мав можливості подати апеляційну скаргу у зв'язку з хворобою, відтак вважає такий пропущений з поважних причин.
Апеляційна скарга подана в частині оскарження постанови судді про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в частині, що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП постанова судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року не оскаржується.
У судове засідання апеляційної інстанції, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, який належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Натомість захисник адвокат Винту Є.Ю. не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Винту Є.Ю. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п.2.9а Правил дорожнього руху України, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 203376 від 23.12.2024(а.с.17); роздруківкою з приладу «Drager Alcotest 6820», результат тесту - 1.56‰ проміле(а.с.16); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 23.12.2024 з якого слідує, що ОСОБА_1 від огляду в закладі охорони здоров'я відмовився(а.с.19); рапортом працівника поліції, що підтверджує фактичні відомості вчинення правопорушення (а.с.20); доданим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції(а.с.15) та іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Підстав сумніватися у достовірності вищевказаних даних у суду немає.
Апеляційний суд приходить до переконання, що докази вчинення правопорушення ОСОБА_1 , які покладені суддею в основу постанови, були отримані з дотриманням вимог законодавства і суддя прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 1,56 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою, яку ОСОБА_1 засвідчив підписом.
Щодо твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки містить недостовірні відомості щодо дати, часу та місця вчинення правопорушення, особи водія, виявлення стану алкогольного сп'яніння та об'єктивної сторони відповідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, то суд апеляційної інстанції вважає таке безпідставним, з огляду на наступне.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. Крім цього, дані зазначеного протоколу узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такий є належним та допустимим доказом у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 203376 від 23.12.2024, ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчить його підпис, проставлений у відповідних графах.
Стосовно доводів наведених апелянтом про відеозапис події, то апеляційний суд не бере до уваги доводи в частині їх неналежності та недопустимості, при цьому звертає увагу, що крім відеозапису вина ОСОБА_1 підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами про які згадано вище.
Доводи апелянта про те, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі події відсутні підтвердження керування транспортним засобом, апеляційний суд не бере до уваги та розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за скоєне. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо того, що саме він керував транспортним засобом.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв щодо дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта.
Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про відсторонення водія від права керування транспортним засобом у порядку ст. 266 КУпАП, не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
Щодо доводів апелянта про те, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, які містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Наведеними доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з'ясовано всі обставини справи.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно правил ст. 36 КУпАП.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Винту Євгенію Юрійовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Винту Євгенія Юрійовича залишити без задоволення, а постанову судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук