Справа № 308/4835/25
09 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 поданої в особі представника - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність працівників Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_3 в особі представника - адвоката ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність працівників Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії.
Скаргу мотивує тим, що заявник звернувся до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області з заявою про кримінальне правопорушення, однак станом на дату звернення відомості викладені в заяві про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені не були.
З посиланням на викладене просить слідчого суддю зобов?язати Ужгородський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області внести відомості, про не виконання рішення суду ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . іпн -29309199939 за заявою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Відповідно стаття 382 КК України; Зобов?язати Ужгородський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 . інн - 29309199939 , відповідно ст.382 кримінального кодексу України.
04.04.2025 року ухвалою слідчого судді відкрито провадження за даною скаргою та призначено її до розгляду на 07.04.2025 о 14:20 год.
Ухвала від 04.04.2025 року доставлена заявнику ОСОБА_3 до електронного кабінету 04.04.2025 року.
Ухвала від 04.04.2025 року доставлена представнику ОСОБА_3 - адвокату ОСОБА_4 на його електронну пошту 04.04.2025 року.
Заявник та представник заявника у судове засідання, призначене на 07.04.2025 не з'явилися, про причини неявки не повідомили, а тому, розгляд скарги відкладено на 09.04.2025 о 09:45 год. Секретарем судового засідання повторно направлено повістку про виклик у призначене судове засідання.
Заявник та представник заявника в судові засідання призначені на 07.04.2025 року на 14 год. 20 хв. та на 09.04.2025 року на 09 год. 45 хв. повторно не з'явилися, хоча про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Повістка про виклик до суду надіслана на електронну пошту представника заявника ОСОБА_4 та за його номером телефону зазначеними у скарзі, а також доставлена до електронного кабінету заявника ОСОБА_3 , що стверджується довідками про доставку електронного листа. Про причини неявки суд не повідомили, клопотань про розгляд скарги у їх відсутності до суду не надходило.
Крім того, на офіційному сайті Ужгородського міськрайонного суду в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду були зазначені дата, час та місце слухання.
Скаржник та його представник достовірно знали , що звернулися зі скаргою до Ужгородського міськрайонного суду, де будуть вирішуватись заявлені ними вимоги.
Представник Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося у зв'язку з неприбуттям всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні (ч. 4 ст. 107 КПК).
За змістом ст.26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень Кримінальним процесуальним кодексом України.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Отож, участь особи, яка подала скаргу у її розгляді є обов'язковою.
Норми КПК України не містять прямої вказівки щодо дій слідчого судді у разі неявки особи, яка звернулась зі скаргою, на судове засідання з розгляду такої скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Слідчий суддя розцінює систематичні неявки заявника та його представника до суду, як втрату інтересу до предмета оскарження.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У частині 5 ст.9 КПК України зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Слідчим суддею встановлено, що заявник ОСОБА_3 та його представник будучи неодноразово належним чином повідомленими про час і місце розгляду скарги, в судові засідання не з'являються, а відтак, слідчий суддя приходить до висновку про те, що дана поведінка заявника та його представника свідчить про безпідставне умисне затягування справи .
Відповідно до узагальнення судової практики «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування» від 12 січня 2017 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначається наступне. У контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився на такий розгляд, слід зважати на те, що слідчим суддям доцільно у таких випадках залишати скаргу без розгляду. У випадку залишення скарги без розгляду, скаржник буде мати право повторно звернутися з такою скаргою до суду.
Водночас , слідчий суддя позбавлений можливості прийняти інше, аніж передбачено ст.307 КПК України, судове рішення по скарзі.
Положеннями ст. 307 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Відмова у задоволенні вимог скарги ОСОБА_3 поданої в особі представника - адвоката ОСОБА_4 через їх неявку в судове засідання не позбавляє закріпленої можливості повторного доступу до правосуддя особи, яка звертається до слідчого судді для захисту своїх прав, очікуючи на отримання вирішення поданої скарги. У випадку неявок скаржника, належним чином повідомленого про дату та час розгляду скарги в суді, при відсутності будь-яких заяв щодо відкладення розгляду справи, не будуть порушуватись вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які конкретизовані в п.п. 1, 2, 14, частини першої ст. 7 КПК України, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься: верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; законність та доступ до правосуддя.
У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а також участь у його розгляді («Трух проти України», «Пономарьов проти України»),
Втім, на переконання слідчого судді, поведінка заявника та його представника, яка полягає у черговій неявці до суду на розгляд скарги, ініціатором якої вони є, враховуючи обізнаність останніх про перебування в провадженні слідчого судді цієї скарги та отримання ухвали про відкриття провадження за скаргою та судових повісток, свідчить про відсутність зацікавленості у ефективному та своєчасному розгляді цієї скарги, втрату інтересу до предмета оскарження та про неналежне ставлення до наданих їм процесуальних прав та покладених обов'язків, а тому слідчий суддя позбавлений можливості ухвалити будь-яке інше законне рішення за відсутності скаржника, що прямо заборонено законом.
Виходячи із засад кримінального процесу, зокрема зі змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя не вбачає законних підстав самостійно збирати докази для відшукання підтвердження доводів вказаних у скарзі.
Відповідно до Глави ІІІ КПК України особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.
Відповідно до ст. 138 КПК України поважними причинами неприбуття особи на виклик є 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Неврахування таких обставин призводить до передчасності прийнятого рішення та можливого порушення законних прав та інтересів учасників розгляду.
Особі, що звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки. Відтак, особа, яка подала скаргу належним чином неодноразово повідомлялася про розгляд поданої нею скарги, однак не з'явилася у судове засідання, про причини неявки не повідомила суд, клопотання або заяви про розгляд скарги у відсутності або проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходили.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, так як на нього поширюється обовязок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки, а також нести відповідальність за зловживання правом. У прямі обовязки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Особа, яка подала скаргу та її представник жодних дій щодо повідомлення суд про причини неявки не здійснили. Знаходження матеріалів справи в першій інстанції порушує розумні строки розгляду справи. Слідчим суддею були вжито всіх заходів щодо належного повідомлення особи, яка подала скаргу та її представника про необхідність прибути в судові засідання відповідно до вимог процесуального законодавства. Заявника та його представника було повідомлено про судові засідання призначені на 07.04.2025 року на 14 год. 20 хв. та на 09.04.2025 року на 09 год. 45 хв. Повістки про виклик до суду надіслані заявнику та його представнику на їх електронні адреси та до електронного кабінету, що стверджується довідками про доставку електронного листа.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбаченихКПК України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Аналіз викладених вище обставин неявки в судове засідання особи, яка подала скаргу , якій було відомо про провадження у справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду скарги.
Відповідно до ч.6ст.9 КПК Україниу випадках, коли положення цього Кодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першоюстатті 7 цього Кодексу.
Виходячи з вищенаведеного, оскільки, особа яка подала скаргу та її представник належним чином повідомлялися, однак в судове засідання не зявились, доводи викладені у скарзі не підтримали, що свідчить про втрату актуальності вирішення порушеного заявником питання, зважаючи на приписи ч. 3 ст.306 КПК України якими встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги.
Враховуючи, що особа яка подала скаргу та її представник два рази не прибули в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду його скарги, доказів на підтвердження поважності причин неприбуття на виклик не надали, зважаючи на приписи ч. 3 ст.306 КПК України якими встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника,враховуючи, що неявка належно повідомленого скаржника дає суду право відмовити у задоволенні вимог скаржника та не позбавляє скаржника права повторно звернутися до суду в межах строку на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні даної скарги.
А тому, враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ст.303 - 307,309,КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 поданої в особі представника - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність працівників Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1