Справа № 521/19840/23
Номер провадження:1-кп/521/802/25
25 березня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
під час підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню №521/19840/23 щодо:
ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- вироком Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2022 за ч. 1 ст. 149 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 1 рік,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ст. 336, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
На розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ст. 336, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що є об'єктивні причини вважати, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу остання матиме можливість вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, прокурор просив звернути у дохід держави кошти, внесені в якості застави, як альтернативного запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вказала, що не з'являлася в судові засідання у зв'язку зі станом здоров'я, не переховувалася від суду.
Розглянувши клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку прокурора, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.
Частиною 6 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженню та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, один з яких є тяжким злочином, покарання за який передбаченого у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_4 на неодноразові виклики до суду не з'являлася, тому ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2024 надано дозвіл на її затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та останню оголошено в розшук.
24.03.2025 відповідно до протоколу затримання, обвинувачену ОСОБА_4 затримано та доставлено до суду для розгляду клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробі незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказує те, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, судом ще не допитано свідків, їх покази мають суттєве значення у кримінальному проваджені, ОСОБА_4 , перебуваючи під більш м'яким запобіжним заходом, безперешкодно зможе впливати на вищезазначених свідків, із метою зміни ними показів та ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, суд вважає, що ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачена раніше судима та вчинили інкриміновані їй злочини в період іспитового строку, що свідчить про стійкість тенденції до скоєння нею злочинів та небажання ставати на шлях виправлення.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; майновий стан обвинуваченої; наявність судимостей.
Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Оцінюючи доводи обвинуваченої, у їх сукупності, суд не знаходить їх переважними та переконливими над доводами прокурора та вважає, що вони не спростовують ризиків вчинення нею дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 , альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд виходить з наступного.
Згідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Тобто, із наведених законодавчих приписів випливає, що визначення застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 114-1 КК України є правом суду і залежить від обставин справи.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Крім того, суд враховує позицію Конституційного суду України, викладену у рішенні № 7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 року у справі №3-111/2023 відповідно до якого, аналізуючи частину першу статті 183 Кодексу, Конституційний Суд України звертає увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений Кодексом.
Відповідно до Кодексу можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 Кодексу (друге речення частини першої статті 182); під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та
178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України (абзац восьмий частини четвертої статті 183). Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Таким чином, суд приходить до висновку про визначення обвинуваченій застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.
З урахуванням надмірної суспільної небезпеки злочинів проти основ національної безпеки України, розмір застави має бути визначений на рівні, необхідному для забезпечення дієвості такого заходу.
Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , тому вважає, що застава в сумі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде здатною забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Крім того, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.05.2023 відносно обвинуваченої ОСОБА_4 визначено розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання останньою обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень.
08.05.2024 обвинувачену звільнено з - під варти, у зв'язку із внесенням застави із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Однак, не дивлячись на перебування під заставою, обвинувачена ОСОБА_4 ухилялась від суду та не виконувала процесуальні обов'язки, а саме в судові засідання не з'являлася, тому ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2024 останню оголошено в розшук та надано дозвіл на її затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Таким чином, підставою для звернення застави в дохід держави є невиконання обвинуваченою обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та її переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, прокурор у своєму клопотанні просить суд звернути заставу, як альтернативний запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , у розмірі 107 360 гривень у дохід держави.
Відповідно до п. 7, 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 року №15, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу заяву, в якій обов'язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у зв'язку з невиконанням обвинуваченою ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та її переховуванням від суду, заставу у розмірі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень необхідно звернути в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 315, 369 - 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.
Обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці (60 днів), тобто до 23.05.2025 включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_4 обов'язків, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачена звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
Суму застави в розмірі 107 360 гривень, яка встановлена ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.05.2023 як запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 , - звернути в дохід держави.
Роз'яснити обвинуваченій, що наслідком невиконання зазначених обов'язків є звернення застави в дохід держави і обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий суддя: ОСОБА_5