19 грудня 2007 р. № 8/42/06-6/196/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. -головуючого
Катеринчук Л.Й.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Україна»
на рішення
та постановугосподарського суду Запорізької області від 27.06.2007
Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2007
у справі
господарського суду№ 8/42/06-6/196/07
Запорізької області
за позовомПрокурора Гуляйпільського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних відносинах -позивач Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Україна»
про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивачане з'явились
від відповідачане з'явились
Прокурор звернувся з позовом про стягнення заборгованості про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 3853,77 грн. до ТОВ «Україна»за січень-грудень 2005.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 у справі № 8/42/06-6/196/07 (суддя Місюра Л.С.) позов Прокурора Гуляйпільського району Запорізької області в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, м. Гуляйполе Запорізької області, (далі - позивач) задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 3853,77 грн. заборгованості на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій; в доход державного бюджету стягнуто 220,00 грн. судових витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, яка працювала на підприємстві відповідача, призначено пільгову пенсію. За період з січня по грудень 2005 заборгованість по відшкодуванню сум цих пенсій складає 3853,77 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ “Україна” є правонаступником прав та обов'язків, в т. ч. щодо покриття фактичних витрат, пов'язаних з виплатою і доставкою пільгових пенсій, від КСП “Україна”. Керуючись Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, суд першої інстанції дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Заявник вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої доводи мотивує наступним. КСП “Україна” було ліквідовано, а не реорганізовано шляхом перетворення. ТОВ “Україна” було створено 11.01.2000 і не є правонаступником КСП “Україна”. Отже громадянка ОСОБА_1 не виробила на ТОВ “Україна” стаж, що дає право на призначення пільгової пенсії.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2007 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати раніше прийняті рішення та постанову, справу направити на новий судовий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів та забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту «д»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
За приписами частин 1, 2 статті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»- «е»та «ж»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, зазначеними нормами законодавства пенсійному фонду, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій , які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (повноваження договірного характеру, а не владних управлінських функцій) та визначено порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій підприємствами, на яких стаж, що дає право на таку пенсію було вироблено.
Відповідно до підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
За приписами статей 1, 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»визначались обов'язки органів виконавчої влади здійснити перехід від колективних сільськогосподарських підприємств до приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності шляхом реформування.
Відповідно до частини 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»ліквідація таких підприємств обмежувалась визнанням їх банкрутами та в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем заявлено вимоги до правонаступника КСП «Україна»- ТОВ «Україна»про відшкодування фактично понесених витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1 на пільгових умовах за період січень-грудень 2005року.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до копії трудової книжки (т. 2, а.с. 58-60) і довідки № 79 від 31.03.2003, виданої відповідачем (т.1 а.с. 9), ОСОБА_1 працювала дояркою в ТОВ “Україна” з 10.04.1976 по 31.12.1980, з 01.01.1982 по 15.01.2000, з 01.02.2000 по 31.12.2000, повністю виконувала встановлені норми по обслуговуванню тварин, що давало їй право на пільгову пенсію згідно з п. “д” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Суди встановили, що згідно з протоколом №120980 від 24.03.2003 ОСОБА_1 позивачем було призначено пенсію на пільгових умовах. Зазначений протокол відповідачем не оскаржений. За період з січня по грудень 2005 позивачем було витрачено на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 3.853,77 грн., про що свідчать матеріали справи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надіслано відповідачу повідомлення про сплату пенсій пенсіонерам, що одержали право на пільгову пенсію, включно ОСОБА_1 на загальну суму 3.853,77 грн. (т.1 а.с. 10-21), яка не була відшкодована відповідачем.
Суди прийняли до уваги, що відповідно до листа № 892/01-46 від 11.06.2007 Гуляйпільської районної державної адміністрації (т.2 а.с. 44), КСП “Україна” реформовано в ТОВ “Україна” та є його правонаступником по заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом, держресурсами та кредитами банку, що узгоджується з доповненнями до Статуту ТОВ "Україна", зареєстрованими 16.02.2000 (т.2 а.с. 12). Зазначені зміни до Статуту ТОВ “Україна” були чинні на момент прийняття оскаржуваних рішень. Зазначені докази суди прийняли як належні в обґрунтування проавонаступництва ТОВ "Україна" зобов'язань КСП "Україна" по зобов'язаннях перед Пенсійним фондом України, якими є в тому числі й зобов'язання по відшкодуванню пенсійному фонду витрат за виплату та доставку пільгових пенсій.
Відтак, доводи скаржника про відсутність належних доказів в обґрунтування правонаступництва зобов'язань перед пенсійним фондом колегією суддів вважаються необґрунтованими , такими що виходять за межі компетенції касаційної інстанції, яка не вправі здійснювати оцінку доказів та визначати перевагу одних доказів над іншими, а також не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про підставність задоволення позовних вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2007 у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2007 та рішення господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко