09 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/830/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправну бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо оформлення та подання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності військовослужбовцю ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 оформити та подати до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності військовослужбовцю ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності під час захисту Батьківщини набув права на отримання одноразової грошової допомоги. Однак, відповідач протиправно в порушення вимог законодавства України не направляє до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності військовослужбовцю ОСОБА_1 .
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №77, від 10.04.2023 року (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1 виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , знятий зі всіх видів забезпечення (в тому числі призупинена виплата грошового забезпечення) з 09.04.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 . З 09.04.2023 по теперішній час юридично позивач вважається таким як самовільно залишив військову дисципліну. Вказує, що до військової частини НОМЕР_1 з медичних закладів відповідні документи не надходили, а сам старший солдат ОСОБА_1 самостійно медичні документи не надавав. До військової частини НОМЕР_1 надходили адвокатські запити стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 , як видно з відповідей, які надавались, нами не відмовлялося йому в оформленні документів для подачі їх на розгляд Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України але була вимога щодо його повернення до військової частини НОМЕР_1 , але військовослужбовець не повернувся. Відповідач просить врахувати, що у командування військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави щодо оформлення та подання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 , так як із-за його відсутності у військової частини не було можливості здійснити первинний розгляд документів та відповідно подання на вищий рівень. В медичній службі військової частини НОМЕР_1 медичні документи, які б підтверджували правдивість втрати здоров'я ОСОБА_1 були відсутні, він навіть туди не звертався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу за контрактом.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини № НОМЕР_2 №494 від 18.07.2022 травма ОСОБА_1 так, пов'язана із захистом Батьківщини (а.с.21).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4, від 29.01.2023 (по стройовій частині), старшого солдата ОСОБА_1 , призначено на посаду головного сержанта взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с.61).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №62, від 26.03.2023 (по стройовій частині), відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №503/2016 від 14.11.2016 старшого солдата ОСОБА_1 , головного сержанта взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.61 зворот).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №77, від 10.04.2023 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1 виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , знятий зі всіх видів забезпечення (в тому числі призупинена виплата грошового забезпечення) з 09.04.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 (а.с.62).
В свою чергу, з 25.09.2023 позивачу встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1103728. Травма так, пов'язана із захистом Батьківщини (а.с.14).
Листом від 16.05.2024 № 5990/94 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено представника позивача, що позивач згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 77 від 10.04.2023 знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , а тому знятий з усіх видів забезпечення (в тому числі призупинена виплата грошового забезпечення) з 09.04.2023, у зв'язку із самовільним залишенням частини. Крім того повідомлено, що до військової частини НОМЕР_1 документи для опрацювання виплати на одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю старшого солдата ОСОБА_1 - не надходили (а.с.25).
Також, як слідує з матеріалів справи, 27.08.2024 позивач звернувся до відповідача зі зверненням, в якому просив надати інформацію про стан розгляду (опрацювання) його заяви щодо виплати старшому солдату військової служби за контрактом ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку із отриманням 2 групи інвалідності під час захисту Батьківщини (а.с.67 зворот-68).
Листом від 25.09.2024 №9378/94 відповідач повідомив позивача, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 77 від 10.04.2023 у відповідності до абзацу 16 пункту 15 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 та абзацу 9 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), старшого солдата ОСОБА_1 у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення (в тому числі призупинена виплата грошового забезпечення) з 09.04.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку з вищевикладеним поновлення всіх видів грошового забезпечення будуть позивачу можливі тільки після повернення до військової частини НОМЕР_1 (а.с.27,67).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо оформлення та подання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до положень Закону України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок та військову службу» (надалі - Закон № 2232-XII).
Згідно частин першої та другої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці - особи, які проходять військову службу, відповідно до п.3 ст.1 цього Закону військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частинами першою, другою статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону).
Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011 у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону № 2011 встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Частиною третьою статті 16 вказаного Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та перелік необхідних для цього документів та порядок їх направлення за призначенням визначено: Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975; Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Положення).
Відповідно до п. 4.7 Положення документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України командир військової частини, а особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву) - керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання цих осіб.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується особам - військовослужбовцям за їх зверненням, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених вище. Також інвалідність яких настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Так, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно зі ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовців покладені такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно з ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою (ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно з ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Так, як встановлено судом та слідує з матеріалів справи відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №77, від 10.04.2023 року (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1 виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , знятий зі всіх видів забезпечення (в тому числі призупинена виплата грошового забезпечення) з 09.04.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, з 09.04.2023 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову дисципліну.
Відповідно до ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі: призначення на посаду і звільнення з неї; присвоєння військового звання; вручення нагороди; відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Статтею 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо надходження до відповідача з медичних закладів відповідних документів.
Також в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю.
Щодо посилань позивача на той факт, що ним 29.06.2024 було направлено до відповідача заяву про виплату одноразової грошової допомоги та відповідними документами до неї, що підтверджується копією поштового відправлення (а.с.26), то останні судом не приймаються до уваги, оскільки самої заяви позивач в якості доказу не надає.
Натомість, відповідач наполягає, що з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю ОСОБА_1 не звертався.
Таким чином, в зв'язку з тим, що судом не встановлено факту звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, у суду відсутні правові підстави для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 оформити та подати до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності військовослужбовцю ОСОБА_1 .
Стосовно інших посилань позивача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне судове рішення складено 09.04.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО