Провадження № 22-ц/803/4108/25 Справа № 185/11742/24 Головуючий у першій інстанції: Юдіна С. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
02 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Юдіної С.Г. від 13 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він працював на підприємстві відповідача. За час роботи на підприємстві відповідача 18.12.2023 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження. Отримана травма пов'язана з нещасним випадком на виробництві. Позивач був звільнений з займаної посади відповідачем 29.08.2024 року за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю стану здоров'я виконуваній роботі. Згідно довідки МСЕК від 08.10.2024 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 15%. Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, йому повинна бути відшкодована моральна шкода. Оскільки порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. Крім того, внаслідок отриманої травми він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаного з виробництвом суму грошових коштів у розмірі 150000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. В іншій частині - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 150 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, шляхом збільшення розміру стягнутої моральної шкоди до 150000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, шляхом зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з 15000,00 грн до 7500,00 грн з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Від ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 08 жовтня 1985 року (а.с. 8-9).
Згідно Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 18 грудня 2023 року о 08. год. 50 хв. від 26 грудня 2023 року, встановлені обставини за яких стався нещасний випадок, а саме 08.50 год. ОСОБА_1 виконував наряд на доставку порожніх візків ПДД проштовхуючи їх попереду електровозу. При проштовхуванні контейнера УДД стався схід з рейкової колії полускатів першого від електровозу візка ПДД. Внаслідок сходу візка з рейкової колії сталося зіткнення електровоза з візком, з подальшим наїздом буфера електровоза на буфер візка і різке зміщення та удар притискною скобою візка об лобову частину кабіни електровоза, за яку лівою рукою тримався ОСОБА_1 , тому що керував електровозом стоячи, що є порушенням інструкції з охорони праці за його професією. В результаті цього був травмований четвертий палець лівої кисті ОСОБА_1 . Під час керування електровозом ОСОБА_1 захисні рукавички не використовував.
Даним актом встановлено особу, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони праці та гігієни : ОСОБА_1 (а.с. 10-14).
Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №122463 від 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності з датою переогляду - 01.11.2025; група інвалідності не встановлена (а.с. 15).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим довідкою МСЕК серії 12 ААА №122463 від 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності з датою переогляду - 01.11.2025; група інвалідності не встановлена; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, внаслідок нещасного випадку на виробництві під час перебування у трудових стосунках з відповідачем
Доводи апеляційної скарги позивача про занижений розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві під час перебування у трудових стосунках з відповідачем, судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними, оскільки місцевий суд, на підставі медичних документів правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого відчуває моральні страждання. Сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 02 квітня 2025 року.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова