Провадження № 22-ц/803/4224/25 Справа № 191/372/25 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
10 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу,
31 січня 2025 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі №191/372/25, провадження № 2-н/191/29/25 за заявою Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» постановлено ухвалу про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги розподілу природного газу.
13 лютого 2025 року Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 31 січня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляціїта 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 2 статті 161 ЦПК України встановлено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції надважливого значення надав обставині встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця перебування (перебування) фізичної особи - боржника.
Згідно частини 5 статті 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Відповідно до частини 7 статті 165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до частини 9 статті 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Як встановлено з матеріалів справи, суд першої інстанції з метою отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 27 січня 2021 року звертався лише до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання виходячи з відомостей про його адресу зазначену заявником у заяві про видачу судового наказу.
Отримавши на запит суду інформаційне повідомлення з Виконавчого комітету Яворницької селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №01-23-245/0/165-25 від 31 січня 2025 року за даними реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим чи знятим з обліку.
Відомостей про звернення суду за інформацією про реєстрацію місця проживання боржника ОСОБА_1 до Єдиного державного демографічного реєстру, як це визначено частиною 7 статті 165 ЦПК України, матеріали справи не містять.
Крім того, з метою виконання приписів частини 5 статті 165 ЦПК України та встановлення інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника, суд першої інстанції не позбавлений права звернення до Державної міграційної служби України, однією із завдань якої, відповідно до п.п. 1 п. 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 р. № 750 є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері міграції, громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
При цьому, Державна міграційна служба є розпорядником Єдиного державного демографічного реєстру, до якого, відповідно положень п. 8 Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року за №784, уповноважені суб'єкти вносять відомості, у тому числі, про реєстрацію місця проживання чи місця перебування особи.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не звертався і до розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру та/або його відповідного територіального органу ( абз. 1 п. 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 360) з метою отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції не скористався усіма можливими способами для визначення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи боржника ОСОБА_1 .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес (ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з частиною 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з підстав ч. 9 ст. 165 ЦПК України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Синельниківського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року підлягає скасуванню в порядку ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - задовольнити.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2025 року про відмову у видачі судового наказу у справі у справі №191/372/25 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О. Макаров
О.В. Свистунова