Провадження № 22-ц/803/4251/25 Справа № 205/1255/25 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
10 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління побутовими відходами,
27 січня 2025 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі №205/1255/25, провадження №2н/205/153/25 за заявою ТОВ «Екологія-Д» постановлено ухвалу про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління побутовими відходами.
12 лютого 2025 року ТОВ «Екологія-Д» засобами поштового зв'язку подала подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 27 січня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції посилався на положення п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, зазначивши, що у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини на яких вони ґрунтуються.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження - це вид провадження у цивільному судочинстві, в якому судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 2 статті 161 ЦПК України встановлено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Згідно пунктів 2, 3, 4, 5 частини 2 зазначеної статі, у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п. 2); ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження (п. 3); вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються (п. 4); перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п. 4).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4 частини 3 статті 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору (п. 1); документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника (п. 2); копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості (п. 3); інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 4).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Пунктом 8 частини 1 станні 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу відкритті провадження у справі, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
У січні 2025 року ТОВ «Екологія-Д» звернулися до суду першої інстанції із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління побутовими відходами за період з 01 лютого 2022 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 8024 грн
Разом з цим, зі змісту заяви на обґрунтування заявлених вимог та доданих до неї доказів, а саме: довідки №4648 про склад сім'ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 від 12 грудня 20254 року встановлено, що у житловому приміщенні, за якою заявляється до стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з управління побутовими відходами зареєстровано, крім останньої також наступні повнолітні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 7).
Крім того, у зазначеній довідці також міститься інформація про те, що ОСОБА_3 є уповноваженим власником.
При цьому, до матеріалів заяви про видачу судового наказу додано Особистий рахунок 8К2-20467, в якому, як зазначено заявником у заяві, наведено розрахунок заборгованості. Разом з тим, із відомостей вказаного Особистого рахунку вбачається що його відкрито на ОСОБА_3 за адресою:
АДРЕСА_1 та доказів, що ОСОБА_1 є власником майна за адресою за якою заявляється до стягнення заборгованість, має особовий рахунок, не наведено і не додано, як і відсутній відповідний розрахунок заборгованості.
Таким чином, суд першої інстанції не пересвідчився та не перевірив чи перебуває житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у власності, ча є ОСОБА_1 її власником або користувачем, а отже прийшов передчасного висновку постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з частиною 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у видачі судового наказу виходячи з приписів п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, дійшов передчасного висновку не повно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи.
Згідно з частиною 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року підлягає скасуванню в порядку ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року про відмову у видачі судового наказу у справі у справі №205/1255/25 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О. Макаров
О.В. Свистунова