Провадження № 22-ц/803/367/25 Справа № 183/2316/18 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
09 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану
за апеляційною скаргою адвоката Хоменка Андрія Семеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року,-
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з неодноразово уточненим, позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану. В обґрунтування позову посилалася на те, що на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії ЯЖ № 915569, виданого 06 серпня 2009 року та згідно договору дарування від 02 березня 2006 року, вона є власником земельної ділянки площею 0,1531 га, кадастровий номер 1223281500:02:501:0013, розташованої під АДРЕСА_1 Власником суміжної земельної ділянки площею 0,249 га та домоволодіння в цілому, що розташоване на земельній ділянці під АДРЕСА_1 , у відповідності до державного акту про право приватної власності на землю від 07 серпня 2000 року серії І-ДП № 085156, виданого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Вільненської сільської ради від 16 травня 2000 року та свідоцтва на право власності на житловий будинок від 13 грудня 1999 року, виданого на підставі розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації № 794 від 30 листопада 1999 року була ОСОБА_4 . Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року усунено перешкоди з боку ОСОБА_4 у користуванні їй - ОСОБА_1 земельною ділянкою АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності, шляхом знесення самовільно збудованого паркану та відновлення порушених межових знаків, а саме по межі від літ. В до літ. Б та по межі від літ. Г до літ. В відповідно з Державним актом на право власності від 06 серпня 2009 року серії ЯЖ № 915569, виданого на підставі договору дарування від 02 березня 2006 року № 294 серії ВСО 849531; зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати конструкцію зливної ями із зливними трубами відведеними для каналізації домоволодіння по АДРЕСА_1 . На виконання зазначеного рішення суду неї були отримані виконавчі листи, які пред'явлені до відділу державної виконавчої служби.
У зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, державний виконавець звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, зазначивши боржником ОСОБА_5 , що є спадкоємцем померлої. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року було відмовлено у залученні ОСОБА_5 в якості правонаступника боржника ОСОБА_4 в частині виконання рішення суду про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану, з тих підстав, що ОСОБА_5 09 вересня 2017 року здійснив відчуження набутих ним у власність в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на користь своєї доньки ОСОБА_3 шляхом укладення відповідних договорів дарування, остання не є учасником процесу та не є правонаступником боржника.
06 березня 2023 року ОСОБА_1 уточнила позов та зазначила співвідповідачами: АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз», КП «Новомосковськ водоканал» та виклали окремі вимоги до них. 20 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про відмову від позову в частині вимог до АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз», КП «Новомосковськ водоканал» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану.
Зазначала, що ОСОБА_3 не бажає демонтувати металевий паркан, самочинно встановлений на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, а також демонтувати самовільно збудовану в порушення вимог ДБН зливну яму із зливними трубами відведеними для каналізації домоволодіння по АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим порушуються її права власника на вільне володіння і користування належній їй земельною ділянкою, тому з врахуванням уточнень та відмови від частини вимог остаточно просила суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 0,1531 га, кадастровий номер 1223281500:02:501:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_3 самовільно збудованого металевого паркану між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 від літ. «Г» до літ. «В» плану меж земельної ділянки, зазначеного в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 915569 від 06 серпня 2009 року, а також демонтувати конструкцію зливної ями із зливними трубами відведеними для каналізації домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_2 , у зв'язку з укладанням між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 03 серпня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , договір посвідчено приватним нотаріусом Новомосоковського районного нотаріального округу Бака О.В.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Хоменко А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обставини встановлені рішенням по справі №183/1335/13 не потребують повторного доказування, а тому ОСОБА_2 повинна виконати вимоги, як нова власниця домоволодіння. Рішення по справі №183/1335/13 ухвалене 03 березня 2015 року, а право власності на домоволодіння ОСОБА_2 набула 03 серпня 2023 року, але до моменту переходу права власності до ОСОБА_2 рішення виконано не було, а тому вона має усунути перешкоди встановлені в рішенні по справі №183/1335/13.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідності до Державного акту на право приватної власності на землю серія ДП НВ 005317, виданого 31 жовтня 1987 року Вільненською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_6 була власником земельної ділянки площею 0,1531 га, кадастровий номер 1223281500:02:501:0013, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованої під АДРЕСА_1 .
02 березня 2006 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар земельну ділянку площею 0,1531 га, кадастровий номер 1223281500:02:501:0013, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованої під АДРЕСА_1 .
У зв'язку з укладенням зазначеного вище договору дарування, 06 серпня 2009 року Відділом Держкомзему у Новомосковському районі ОСОБА_1 було видано Державний акт про право приватної власності на землю серії ЯЖ № 915569 на право власності на земельну ділянку площею 0,1531 га, кадастровий номер 1223281500:02:501:0013, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку розташованої під АДРЕСА_1 .
Згідно акту від 23 вересня 2020 року, складеного головою квартального комітету № 12 у присутності жителів кварталу № 12, встановлено, що на території ділянки по АДРЕСА_3 знаходяться зливна яма із водяним колодязем.
У відповідності до Державного акту про право приватної власності на землю від 07 серпня 2000 року серії І-ДП № 085156, виданого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Вільненської сільської ради від 16 травня 2000 року ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 0,249 га, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 5 Переліку найменування назв об'єктів топоніміки АДРЕСА_1 було перейменовано на АДРЕСА_2 , що підтверджується Додатком до розпорядження міського голови № 61-р від 19 лютого 2016 року.
19 вересня 2017 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку земельну ділянку площею 0,249 га, кадастровий номер 1223281500:02:510:0001, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку та розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З зазначеного вище договору дарування вбачається, що ОСОБА_5 був власником земельної ділянки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 вересня 2016 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко О.М.
Також, 19 вересня 2017 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлено, що 03 серпня 2023 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0,249 га, кадастровий номер 1223281500:02:510:0001, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку а також, житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року у цивільній справі № 183/1335/13ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд ухвалив, усунути перешкоди з боку ОСОБА_4 у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності шляхом знесення самовільно збудованого паркану та відновлення порушених межових знаків, а саме по межі від літ. В до літ. Б та по межі від літ. Г до літ. В відповідно з Державним актом на право власності від 06 серпня 2009 року серії ЯЖ № 915569, виданого на підставі договору дарування від 02 березня 2006 року № 294 серії ВСО 849531; зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати конструкцію зливної ями із зливними трубами відведеними для каналізації домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Судом у цивільній справі № 183/1335/13ц встановлено, що паркан, а також зливна яма із зливними трубами відведення для каналізації домоволодіння по АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Згідно висновку № 3455-14 судової земельно-технічної експертизи від 21 січня 2015 року, яка призначалася та проведена у цивільній справі № 183/1335/13ц, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 не відповідають межам згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 915569 від 06 серпня 2009 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 .
Експертизою встановлено: земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер: 1223281500:02:501:0013; земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 кадастровий номер не присвоєно; при дослідженні встановлено, що зі сторони АДРЕСА_1 розміри земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не відповідають розмірам згідно до розмірів зазначених у державних актах; розмір земельної ділянки № НОМЕР_1 по фактичному користуванні становить 27,05 м, а згідно державного акту - 27,20 м; розмір земельної ділянки № НОМЕР_2 по фактичному користуванні становить 21,73 м, а згідно державного акту - 22,98 м; існує накладання земельних ділянок АДРЕСА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 , а не самовільне зайняття земельної ділянки АДРЕСА_1 ; при візуальному обстеженні земельної ділянки № НОМЕР_2 встановлено, що перед фактичною межею між земельними ділянками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 розташована зливна яма власника домоволодіння АДРЕСА_2 ; оскільки клопотання про надання додаткових матеріалів не задоволено у повному обсязі, встановити чи знаходяться будівлі та споруди домоволодіння АДРЕСА_4 не представляється можливим.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 19 лютого 2015 року встановлене порушення ОСОБА_4 прав ОСОБА_1 та обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються тільки стосовно ОСОБА_1 та не є доведеними щодо відповідачки ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не позбавлена права на захист своїх прав шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку суміжного користувача (власника) з підстав накладення земельної ділянки суміжного користувача на належну їй земельну ділянку, а у разі задоволення зазначених вимог, доводити, що споруди суміжного користувача розташовані на належній їй земельній ділянці та вимагати усунення порушення своїх прав.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту».
При цьому згідно зі пунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Згідно зі статтями 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 369/1843/18 (провадження
№ 61-11087св22).
Згідно ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Згідно п. г) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Згідно ст. 103 ЗК України (зміст добросусідства) власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Згідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановлення твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках коли вони зникли, перемістились, або стали невиразними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.
Згідно п. б) та г) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та відшкодування завданих збитків.
Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.
Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про планування і забудову територій», в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, регіональних і місцевих правил забудови, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до ст. 20, 23 Закону «Про планування і забудову територій» державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування, а відповідно до ст. 4 Закону України «Про основи містобудування» суб'єктами містобудування є, зокрема, фізичні особи.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 звертала увагу принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Позивачка ОСОБА_1 вказує про те, що їй тривалий час чиняться перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, вона зверталася за захистом своїх порушених прав та рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року усунено перешкоди з боку ОСОБА_4 (оскільки саме ОСОБА_4 була власницею земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ) у користуванні їй земельною ділянкою АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності, шляхом знесення самовільно збудованого паркану та відновлення порушених межових знаків, а саме по межі від літ. В до літ. Б та по межі від літ. Г до літ. В відповідно з Державним актом на право власності від 06 серпня 2009 року серії ЯЖ № 915569, виданого на підставі договору дарування від 02 березня 2006 року № 294 серії ВСО 849531; зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати конструкцію зливної ями із зливними трубами відведеними для каналізації домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Колегією суддів витребувано та досліджено цивільну справу №183/1335/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_6 , Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про відновлення межі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану, який існував до порушення прав.
В тому числі колегією суддів було досліджено висновок експерту №3455-14 зроблений в рамках судової земельно-технічної експертизи, який міститься в вищезазначеній цивільній справі.
На виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року у справі №183/1335/13 були отримані виконавчі листи які звернуті до виконання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року відмовлено у залученні ОСОБА_5 в якості правонаступника боржника ОСОБА_4 в частині виконання рішення суду про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану, з тих підстав, що ОСОБА_5 09 вересня 2017 року здійснив відчуження набутих ним у власність в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на користь своєї доньки ОСОБА_3 шляхом укладення відповідних договорів дарування.
В подальшому ОСОБА_3 здійснила продаж земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2023 року укладеному між нею та ОСОБА_2 .
Колегією суддів було витребувано інформацію стосовно стану виконавчого провадження та отримано інформацію за якою виконавче провадження № 47589181 та № 47588837 завершені у зв'язку із смертю ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що колишні власники домоволодіння та земельної ділянки суміжної із земельною ділянкою позивачки, не виконали рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року, з урахуванням досліджених висновків експерта та фототаблиці до висновку земельно-технічної експертизи № 3455-14, та з врахуванням того, що досі існує порушення прав ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1762 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу адвоката Хоменка Андрія Семеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану - задовольнити.
Усунути перешкоди з боку ОСОБА_2 у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності шляхом знесення самовільно збудованого паркану та відновлення порушених межових знаків, а саме по межі від літ. В до літ. Б та по межі від літ. Г до літ. В відповідно з Державним актом на право власності від 06 серпня 2009 року серії ЯЖ № 915569 виданого на підставі договору дарування від 02 березня 2006 року № 294 серії ВСО 849531.
Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати конструкцію зливної ями із зливними трубами відведеними для каналізації домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 1762 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошена 09 квітня 2025 року.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2025 року.
Судді: