10 квітня 2025 року справа № 580/2907/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Паламаря П.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Гудзь О.С. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18001, м. Черкаси, пр. Хіміків, 50) в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Вікторії Анатоліївни від 07.03.2025 у виконавчому провадженні № 21511065 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 16150,00 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 280,75 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представником позивача зазначено, що спірні постанови є протиправними, оскільки виконавчий збір в сумі 16150,00 грн. невідомо як обчислено з огляду на відсутність заяв стягувача про наявність заборгованості. Вказано, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про винесення постанов про стягнення з позивача виконавчого збору із суми заборгованості зі сплати аліментів до 07.03.2025, тобто до дня закінчення виконавчого провадження. Також у вказаних матеріалах відсутні дані про здійснення державним виконавцем примусового стягнення аліментів з позивача. З огляду на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові. Так само має бути визнана протиправною та підлягає скасуванню постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, як похідна.
Представником відповідача надано відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що станом на 25.11.2020 (повноліття дитини) заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання дитини становила 161500 грн. Вказано, що спірні постанови винесені у 2025 році в наслідок реєстрації звернення стягувача у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вхідним №3545/26.20-46 вказаного року та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №21511065 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржником не надано належних доказів та не наведено достатніх обґрунтувань стосовно того, що зазначені вище постанови суперечать Закону.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.
На виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №21511065 з примусового виконання виконавчого листа №2-2834/10 виданого Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.03.2025 ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) звернулась до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження. Зазначила про відсутність у боржника заборгованості по сплаті аліментів та прострочення щомісячного аліментного платежу.
07.03.2025 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Вікторією Анатоліївною винесено постанову №21511065 про закінчення виконавчого провадження, яка мотивована тим, що закінчився передбачений законом строк для даного виду стягнення. Заборгованість зі сплати аліментів на момент повноліття відсутня. Виділено в окремі провадження постанови про стягнення виконавчого збору та витрат.
07.03.2025 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Вікторією Анатоліївною винесено постанову №21511065 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір в сумі 16150,00 грн.
07.03.2025 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Вікторією Анатоліївною винесено постанову №21511065 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 280,75 грн.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.
Суд врахував, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_2 сформований станом на 25.11.2020 (повноліття дитини) вона (заборгованість) становила 161500 грн., який не був оскаржений.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року. (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. (ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII).
Як вбачається з спірних постанов, останні відповідають вимогам встановленими для виконавчих документів Законом №1404-VIII.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування. (ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов'язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів. Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця. Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до положень ст. 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються зокрема з: - виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; - стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VIII визначений виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. (ч. 6, 7 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Крім цього, у відповідності до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки у позивача відсутні підстави для звільнення від сплати виконавчого збору встановлені ст. 27 Закону №1404-VIII та з огляду на наявність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_2 сформований станом на 25.11.2020 (повноліття дитини) вона (заборгованість) становила 161500 грн., який не був оскаржений, отримання заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю заборгованості зі сплати аліментів, який досяг повноліття не впливає на стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат у виконавчому провадженні №21511065.
А тому є такими, що винесені з дотриманням норм Закону №1404-VIII, а тому позовні вимоги в даній частині також не підлягають до задоволення.
Суд вказує, що стягнення виконавчого збору та витрат є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець в межах відкритого виконавчого провадження, незалежно від проведених заходів з примусового виконання рішення і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241-245, 250, 287 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР