про відмову в забезпечення позову
09 квітня 2025 року Справа № 580/3850/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09.04.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії, рішення та скасувати рішення відповідача щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу позивача (відмова у наданні відстрочки позивачу на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача та прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити відповідачу, іншим особам вчиняти дії пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправленням ОСОБА_1 до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що у листопаді 2024 та повторно у лютому 2025 року звернувся до відповідача із заявами про надання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак довідки про відстрочку не отримав. Зазначив, що ним подано усі передбачені Порядком документи для оформлення відстрочки. Тому, ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її неоформлення, а також надання відмови в оформленні відстрочки є проявом протиправних дій, що порушує його законні права та інтереси. Вважає, що має передбачені законом підстави для отримання, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак всупереч протиправного рішення, оформленого листом відповідача, та протиправних дій щодо неоформлення/ненадання відстрочки позивач позбавлений такої можливості. Тому, вказує, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересів позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Також заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Згідно з частиною першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд врахував, що згідно з пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Отже, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язана особа повинна особисто подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву (за визначеною формою) із документами, що підтверджують право на відстрочку.
Як вбачається з матеріаів справи, позивач звертався до відповідача із заявами від 14.11.2024 та повторно від 12.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Листами від 24.12.2024 № 1722, від 13.01.2025 № 4/47 та від 30.01.2025 № 143 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив представників позивача, що заяву про надання відстрочки від призову на військову службу ОСОБА_1 було розглянуто та прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки ОСОБА_1 не надав всі необхідні документи визначені відповідно до постанови КМУ № 560 від 16.05.2024. Також рекомендовано повторно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову з переліком документів визначених відповідно до зазначеної постанови згідно додатку 5 до Порядку Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно пункту 60 Порядку № 560 комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що, на його думку, він до заяв про надання відстрочки подав всі передбачені Порядком № 560 документи, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону № 3543-XII.
Разом з тим, суд зауважує, що як до позовної заяви, так і до заяви про забезпечення позову позивач не додав рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене відповідним протоколом щодо розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Саме в такому рішенні Комісії зазначаються причини відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному.
Також суд вважає передчасним висновок позивача про те, що він може бути мобілізованим.
З наданих позивачем листів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.12.2024 № 1722, від 13.01.2025 № 4/47 та від 30.01.2025 № 143 вбачається, що територіальний центр комплектування неодноразово рекомендував позивачу повторно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову з переліком документів, визначених відповідно до Порядку № 560 згідно додатку 5 «Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»».
При цьому, заявник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до нього.
Наведені позивачем у заяві доводи є лише його припущеннями й жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в цій справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
На переконання суду, наведені позивачем у заяві мотиви необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зв'язку з існуванням ризику призову позивача на військову службу у зв'язку свідчать виключно про існування суб'єктивного припущення у позивача про те, що відповідач буде вчиняти відповідні дії.
При цьому, за наявності у позивача законних підстав на відстрочку Комісія прийме відповідне рішення за результатами розгляду заяви про надання відстрочки.
Матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, не є співмірними з позовними вимогами.
З огляду на викладені обставини станом на день постановлення цієї ухвали в суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому.
За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 КАС України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-152, 154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/3850/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Алла РУДЕНКО