Провадження № 11-кп/803/500/25 Справа № 201/3237/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021040030000252, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Центральної окружної прокуратури міста Дніпра - ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 на ухвалу Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Ухвалою Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Речовий доказ - автомобіль “Renault Logan» р.н. НОМЕР_1 повернено ТОВ «ВПК - АГРО».
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів в розмірі 1307,60 гривень, а також витрати на проведення судової автотехнічної експертизи в розмірі 1307,60 гривень.
Згідно з обставинами, встановленими судом, 19.02.2021 близько 16.40 годин водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT LOGAN» р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ВПК-АГРО», рухався в Соборному районі міста Дніпра по проспекту Дмитра Яворницького з боку вулиці Гоголя в напрямку вулиці Барикадної.
Під час руху ОСОБА_7 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу та швидкість керованого ним автомобілю, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобілю «RENAULT LOGAN» р.н. НОМЕР_1 , та в районі будинку №38 по проспекту Дмитра Яворницького, допустив виїзд за межі проїзної частини на тротуар праворуч, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка рухалась по тротуару проспекту Дмитра Яворницького з боку вулиці Гоголя в напрямку вулиці Барикадної.
Внаслідок ДТП пішоходу ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому основи проксимальної фаланги 5-го пальця лівої стопи зі зміщенням уламків, забійно-рваної рани в проекції перелому, п'яти синців: на зовнішньо-передній поверхні лівої гомілки в середній третині, на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу з переходом в підколінну ямку, на внутрішній поверхні лівого стегна у нижній третині з частковим переходом на колінний суглоб, на передній поверхні лівого колінного суглобу в середній третині, на внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Порушення правил безпеки дорожнього руху, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи, виразилось в тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «RENAULT LOGAN» р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: "При виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно управляти їм», невиконання якого знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор зазначає, що у 2022 році ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, йому пред'явлено обвинувачення та обвинувальний акт на цей час перебуває на розгляді Полтавського районного суду Полтавської області. З урахуванням наведених обставин, на переконання прокурора, перебіг строку давності вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, перервався, що суд залишив поза увагою, внаслідок чого дійшов безпідставного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
В доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить ухвалу змінити та віднести процесуальні витрати у кримінальному провадженні на рахунок держави.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності витрати на проведення експертизи з неї не стягуються, а відносяться на рахунок держави.
В апеляційній скарзі потерпіла просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Окрім доводів, аналогічних за змістом тим, що викладені прокурором в первинно поданій апеляційній скарзі, потерпіла вказує на те, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, а тому кримінальне провадження щодо нього мало бути зупинено судом на підставі ст. 335 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в частині вимог про віднесення процесуальних витрат у кримінальному провадженні на рахунок держави, обвинуваченого та захисника, які проти задоволення апеляційних скарг заперечували, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наведені вимоги закону судом при ухваленні оскаржуваного рішення були дотримані.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 3 ст. 288 КПК України , у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, суд має закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадку обов'язкової згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_7 19 лютого 2021 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, яке карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких.
Таким чином, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного кримінального правопорушення складають три роки, а отже минули 19 лютого 2024 року.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 протягом трьох років з моменту вчинення кримінального правопорушення від слідства та суду не ухилявся та до кримінальної відповідальності протягом цього часу не притягався.
Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_7 судом першої інстанції було роз'яснено обвинуваченому наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема те, що ці підстави є нерабілітуючими.
З огляду на відсутність даних про ухилення ОСОБА_7 від слідства та суду, про притягнення до кримінальної відповідальності, а також й будь-яких заперечень обвинуваченого проти звільнення від кримінальної відповідальності та закриття у зв'язку з цим кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість судового рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Що стосується доводів прокурора та потерпілої про те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, внаслідок чого строки притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України перервались, не заслуговують на увагу.
Статтею 62 Конституції України та статтею 17 КПК України закріплений принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Колегією суддів встановлено, що у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 402 КК України ОСОБА_7 має статус обвинуваченого та обвинувальний акт щодо нього наразі перебуває на розгляді у суді.
За цих умов, враховуючи, що факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення не встановлено вироком суду, який набрав законної сили, підстави вважати, що строки притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України були перервані неможливо, оскільки це суперечить ст. 62 Конституції України.
Не заслуговують на увагу й доводи потерпілої про те, що суд мав зупинити провадження, у зв'язку з проходженням ОСОБА_7 військової служби, до його звільнення з військової служби, оскільки фактично така служба була припинена.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині звільнення ОСОБА_7 від відповідальності із закриттям провадження, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг потерпілої та прокурора в цій частині.
Водночас, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про необхідність зміни ухвали в частині стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Колегією суддів встановлено, що в межах кримінального провадження, що переглядається апеляційним судом, органом досудового розслідування було проведено судову експертизу дослідження технічного стану транспортних засобів, вартістю 1307, 60 грн., а також судову автотехнічну експертизу, вартістю 1307, 60 грн.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 завершилось ухваленням рішення про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
У відповідності з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
З наведених вимог кримінального процесуального закону, а також позиції Верховного Суду вбачається, що витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення щодо нього обвинувального вироку, а закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав не є перешкодою для віднесення цих витрат на рахунок держави.
Наведені обставини суд першої інстанції залишив поза увагою, внаслідок чого дійшов до безпідставного висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальних витрат, пов'язаних з залученням експерта у кримінальному провадження.
За цих умов, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та з ними погоджується.
У відповідності з вимогами ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на те, що суд неправильно вирішив питання про стягнення процесуальних витрат, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни ухваленого ним рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Центральної окружної прокуратури міста Дніпра - ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, змінити в частині стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Процесуальні витрати на проведення судової експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів в розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 (шістдесят) копійок, а також витрати на проведення судової автотехнічної експертизи в розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 (шістдесят) копійок віднести на рахунок держави.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3