Провадження № 11-кп/803/1137/25 Справа № 183/5862/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020042080000194, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_10 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.186 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 01.03.2006 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 296, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки та штраф у розмірі 510 грн. На підставі постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.02.2008 року скасовано іспитовий строк;
- 16.04.2014 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки; 07.08.2014 Апеляційним судом Дніпропетровської області вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.04.2014 в частині призначення покарання скасовано, призначено покарання за ч. 3 ст. 186 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі, в іншій частині вирок залишено без змін, звільнений 06.03.2018 року,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.186, ч.1 ст.125 КК України,
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Зараховано обвинуваченому у строк відбуття покарання тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт. а саме: тримання під вартою з 28 серпня 2020 року по 19 березня 2024 року та цілодобовий домашній арешт з 19 березня 2024 року по 18 грудня 2024 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання за за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 4 місяців позбавлення волі. ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Згідно з обставинами, встановленими судом, 26 серпня 2020 року в вечірній час доби ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 , з метою з'ясування відносин із ОСОБА_12 з приводу торгівлі останнім, на їхню думку, наркотичними засобами, приїхали до місця мешкання останнього, а саме до будинку АДРЕСА_3 .
Того ж дня, приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 , побачивши, як ОСОБА_12 заходить до під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_3 , пішли слідом за останнім, одягнувши на голови саморобні маски з вирізами для очей та рота, щоб уникнути впізнання ним ОСОБА_11 , з яким ОСОБА_12 раніше відбував покарання у місцях позбавлення волі.
Наздогнавши ОСОБА_12 біля дверей квартири АДРЕСА_2 , де той мешкає, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 заштовхнули ОСОБА_12 до вказаної квартири, після чого ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пройшли до кухні, а ОСОБА_7 залишився у коридорі квартири.
Під час розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник конфлікт, який переріс у штовханину та бійку, під час якої ОСОБА_11 спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_12 .
Після цього у ОСОБА_7 та ОСОБА_11 раптово виник умисел на відкрите заволодіння майном, яке належить потерпілому ОСОБА_12 , а саме телевізором «Liberton», вартістю 5 532,00 гривні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 зайшов до зали вказаної квартири та взяв телевізор «Liberton», який за мовчазної згоди ОСОБА_11 , виніс із квартири, пояснивши ОСОБА_12 , що забирає вказане майно, як плату за лікування їхнього друга від наркотичної залежності.
Діючи групою осіб, без попередньої змови між собою, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 , з викраденим майном з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись ним на власний розсуд, та спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 5 532,00 гривні.
Крім того, 26 серпня 2020 року в вечірній час доби ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 з метою з'ясування відносин із ОСОБА_12 з приводу торгівлі останнім, на їхню думку, наркотичними засобами, приїхали до місця мешкання останнього, а саме до будинку АДРЕСА_3 .
Того ж дня, приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 , побачивши, як ОСОБА_12 заходить до під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_3 , пішли слідом за останнім, одягнувши на голови саморобні маски з вирізами для очей та рота, щоб уникнути впізнання ним ОСОБА_11 , з яким ОСОБА_12 раніше відбував покарання у місцях позбавлення волі.
Наздогнавши ОСОБА_12 біля дверей квартири АДРЕСА_2 , де той мешкає, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 заштовхнули ОСОБА_12 до вказаної квартири, після чого ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пройшли до кухні, а ОСОБА_7 залишився у коридорі квартири.
Під час розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник конфлікт, який переріс у штовханину та бійку. В цей час у ОСОБА_11 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , та реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_11 наніс удар кулаком правої руки ОСОБА_12 в ліву область голови, спричинивши легке тілесне ушкодження у виді садна у лівій скроневій області голови. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_11 взяв на кухні квартири потерпілого кухонний ніж та під час штовханини умисно спричинив ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження у виді двох різаних ран на лівому передпліччі.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, звільнити ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Зарахувати ОСОБА_7 тримання під вартою з 28 серпня 2020 року до 19 березня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі та цілодобовий домашній арешт з 19 березня 2024 року до 18 грудня 2024 року включно з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі. Вважати ОСОБА_11 засудженим за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 4 місяці.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону. Прокурор зазначає, що судовим рішенням у формі вироку суд ухвали два різні процесуальні рішення, про звільнення від відповідальності ОСОБА_11 та засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , що суперечить вимогам ст. 369, 373 КПК України. Окрім цього, при суд не вирішив питання про зарахування ОСОБА_7 до покарання строку перебування під домашнім арештом з 19.03.2024 до 18.12.2024 з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в частині істотного порушення судом вимог закону при застосуванні положень ст. 49 КК України, обвинуваченого та його захисників, які проти задоволення апеляційної скарги не заперечували, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 186 КК України, за встановлених судом обставин в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Вирішуючи питання про дотримання судом вимог кримінального процесуального закону при звільненні обвинуваченого ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, за доводами прокурора, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів провадження вбачається, що висновки суду про наявність підстав для звільнення ОСОБА_11 від відповідальності в апеляційній скарзі прокурором не оскаржуються.
Разом із цим, прокурор вказує на неможливість ухвалення вказаного рішення у формі вироку, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Так, у відповідності з вимогами ст. 369 КПК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому слідчий суддя, суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Колегією суддів встановлено, що наведених вимог закону судом дотримано не було.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд одночасно ухвалив рішення у формі вироку про засудження ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України та звільнення останнього від відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінальне провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, що вимогам кримінального процесуального закону суперечить. При цьому, у мотивувальній частині вироку суд посилався на докази винуватості обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а в резолютивній частині - на визнання останнього винним, що подальшому рішенню про звільнення ОСОБА_11 від відповідальності не відповідає.
Вирішуючи питання про усунення допущених судом порушень судом апеляційної інстанції, колегія суддів керується тим, що наведені обставини в розумінні вимог ст. 412 КПК України не є такими, що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення з призначенням нового судового розгляду, а тому обирає найбільш прийнятний спосіб усунення порушень, зокрема передбачений положеннями ст. 417 КПК України.
Отже, з урахуванням встановлених судом підстав для звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, колегія суддів, погоджуючись з доводами прокурора, приходить до висновку про необхідність скасування вироку в частині засудження обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України, звільнення останнього від відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Що стосується вимог прокурора про необхідність зарахування обвинуваченому ОСОБА_7 до покарання строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то вони задоволенню не підлягають.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд дійсно припустився помилки зарахувавши обвинуваченому до покарання строк перебування під домашнім арештом з розрахунку один день домашнього арешту за один день позбавлення волі, що суперечить вимогам ч. 7 ст. 72 КК України.
Між тим, за відсутності вимог прокурора про ухвалення вироку, усунути це порушення суд апеляційної інстанції не може, оскільки це погіршуватиме становище ОСОБА_7 .
Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування вироку в частині засудження ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 125 КК України, із звільненням останнього від відповідальності та закриттям провадження в цій частині.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року скасувати в частині засудження ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 125 КК України.
На підставі ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України закрити, у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3