Провадження № 11-кп/803/590/25 Справа № 202/7820/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62023050010001209 від 21 квітня 2023 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Черкаси Черкаської області, громадянина України, який проживає проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 4 ст. 402 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Згідно з обставинами, встановленими судом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 серпня 2022 року № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 лютого 2023 року N 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 лютого 2023 року № 34 капітан ОСОБА_10 допущений до тимчасового виконання обов'язків начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 серпня 2022 року № 109 молодший сержант ОСОБА_7 призначений на посаду радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, молодший сержант ОСОБА_7 згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованими та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватись вимог військових статутів, поводитися з гідністю та честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк.
Разом з тим, молодший сержант ОСОБА_7 у порушення наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлений поряд підлеглості, порушуючи військову дисципліну, умисно не виконав наказ командира (начальника), за наступних обставин.
07 березня 2023 року приблизно о 10 год. 30 хв., тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 в приміщенні Новогродівського міського суду Донецької області розташованого за адресою: АДРЕСА_2 тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_10 , доведено для виконання бойове розпорядження (наказ) командира військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_11 №158дск 06.03.2023 року, щодо висування терміном в період з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. 07 березня 2023 сформованої групи у кількості 4 військовослужбовців 1 стрілецької роти до батальйонний район оборони з завданням інженерного облаштування ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на другій лінії оборони військової частини НОМЕР_1 в районі населених пунктів АДРЕСА_3 , зокрема і до стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_7 , який знаходився в строю під час вказаного шикування.
При цьому наказ виданий в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечить чинному законодавству, та не був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод молодшого сержанта ОСОБА_7 , не носив в собі явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
Однак, молодший сержант ОСОБА_7 у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 07 березня 2023 року приблизно о 10 год. 30 хв., тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 в приміщенні Новогродівського міського суду Донецької області розташованого за адресою: АДРЕСА_2 відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, доведений йому тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_10 .
Умисне невиконання молодшим сержантом ОСОБА_7 наказу потягло за собою підрив дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності та невиконання завдань за призначенням.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок та направити провадження на додаткове розслідування.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_7 посилається на невизнання судом правосуб'єктності людини, ігнорування Верховенства права і міжнародних договорів, які ратифіковані Українською стороною та грубо порушуються судом. Обвинувачений зазначає, що ним неодноразово надавались документи про нікчемність посилання на закон про мобілізацію та відсутність на території України воєнного стану. На переконання ОСОБА_7 , президент не уповноважений на прийняття рішення про продовження воєнного стану, тоді як Верховною Радою це рішення не приймалось. До того ж, на території країни не можуть діяти одночасно надзвичайний та воєнний стани. Окрім цього, апелянт зазначає, що військова частина, де відбувались події, розформована, а свідки його дій відсутні. При цьому, докази вчинення ним злочину надані не були, жодні слідчі дії не проводились, потерпілі та збитки відсутні. Серед іншого обвинувачений вказує на те, що не є громадянином України, що унеможливлює застосування до нього цивільного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В ст. 63 Конституції України закріплено конституційні права обвинуваченого на захист.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до протоколів № 1, 2,4,7 та 11 до Конвенції» говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на захист є фундаментальним правом особи, що гарантується ст. 59 Конституції України та п. 3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод і порушення цього права є несумісним з гарантіями, передбаченими даною статтею Конвенції.
Відповідно до ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Згідно з вимогами ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні, зокрема, щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад.
Колегією суддів встановлено, що наведених вимог закону судом дотримано не було.
Як вбачається з матеріалів провадження, протягом досудового розслідування та частково й судового розгляду захист обвинуваченого ОСОБА_7 здійснював адвокат ОСОБА_12 , на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 08 березня 2023 року (т. 1, а.п. 126).
14 липня 2023 року судом було задоволено клопотання обвинуваченого про відмову від захисника ОСОБА_12 (т. 1 а.п. 147) та подальший захист своїх прав та інтересів обвинувачений здійснював самостійно.
19 грудня 2023 року, на підставі клопотання прокурора, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 було призначено судово-психіатричну експертизу (т. 2 а.п. 22).
За наслідками проведеної експертизи, висновком № 219 від 10 квітня 2024 року, було встановлено що ОСОБА_7 в період інкримінованого йому діяння виявляв та на теперішній час виявляє психічний розлад у формі змішаного розладу особистості (т. 2 а.п. 97-100).
Після оголошення вказаного висновку, попри встановлені у ньому дані, суд продовжив з'ясування обставин провадження та перевірку їх доказами і захисника до кримінального провадження не залучив, отже не забезпечив ОСОБА_9 права на захист, якого він потребував через нездатність повною мірою реалізовувати свої права, що обумовлено психічним розладом останнього.
В силу ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять зазначені порушення, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог ст. 7 КПК України, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження та надавши їм належну оцінку, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Отже, скасовуючи судове рішення у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційній скарзі, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду.
При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені вище порушення кримінального процесуального закону, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи які викладені в апеляційній скарзі та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3