08 квітня 2025 року справа № 580/12476/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юнікорнс» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Адвокат Ракоїд Л.В. в інтересах ТОВ “Юнікорнс» (18000, м. Черкаси, вул. М.Залізняка, 138, кор. 11, оф. 4) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.12.2024 №18422/23-00-07-05-01.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне рішення прийняте неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України, а висновки акту перевірки базується на припущеннях і не підтверджується доказами та даними господарської діяльності позивача. Вказує, що контролюючим органом, завищено суму від'ємного значення, через невірне відображення операції по бухгалтерському рахунку №281, що є неприпустимим, оскільки не впливає на податковий облік позивача.
Відповідач позов не визнав, проти його задоволення заперечив, надав до суду письмовий відзив на позов та зазначив, що позивачем для перевірки декларації з ПДВ за вересень 2024 року було надано загальну оборотно-сальдову відомість та оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 “Товари на складі», згідно яких залишок зернових культур (кукурудзи, пшениці, ріпаку) станом на 01.09.2024 склав 14750,121 тон на суму 105364358,85грн. Різниця невідповідності залишку у вартісному виразі становить 2397033,15грн., що призвело до заниження собівартості зернових культур (кукурудзи) за вересень 2024 року. Товариством в ході перевірки та на запит не надано первинні документи, відповідно яких внесено зміни до бухгалтерського обліку на суму встановленої невідповідності, а тому неможливо підтвердити залишок соняшника у вартісному виразі станом на 01.09.2024. Враховуючи викладене, в порушення вимог абз. г) п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ “Юнікорнс» занижено податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 14% в сумі 344426грн., що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
За результатами перевірки ТОВ “Юнікорнс» складено акт від 15.11.2024 №14373/23-00-07-05-01/41395864, висновками якого встановлено порушення за вересень 2024 року вимог п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 189.1 ст. 189, абз. г) п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 1, п. 3, п. 5 та п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 10 та п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 та п. 4 розд. V Наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого завищено суму від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 357690 грн.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2024 №18422/23-00-07-05-01, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2024 року на 357690,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Спірні відносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а)придбання або виготовлення товарів та послуг;
б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ)ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
На підставі п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а)в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б)в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в)в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г)в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Пунктом 200.4. ст.200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в)та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Суд встановив, що згідно з даними акту перевірки ТОВ “Юнікорнс» під час перевірки декларації з ПДВ за вересень 2024 року надано загальну оборотно-сальдову відомість та оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 “Товари на складі», згідно яких залишок зернових культур (кукурудзи, пшениці, ріпаку) станом на 01.09.2024 складає 14750,121 тон на суму 105 364 358,85 грн. Різниця невідповідності залишку у вартісному виразі становить 2397033,15 грн.
Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Частинами 4-9 ст. 9 Закону №996-XIV визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до п. 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.
Отже, збільшення по бухгалтерському рахунку 281 “Товари на складі» призвело до збільшення по бухгалтерському рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів», чим було порушено вимоги формування собівартості реалізованих товарів та призвело до заниження собівартості зернових культур за вересень 2024 року.
Враховуючи викладене, в порушення вимог підп. “г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ у декларації за вересень 2024 року, що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації ПДВ (від'ємне значення ПДВ) за вересень 2024 року.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно спірним рішенням зменшив позивачу від'ємне значення декларації з ПДВ за вересень 2024 року на суму 357690грн.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР